20.1. “Формальна школа” і її вплив на розвиток фольклористичної думки.

Формальна школа - неофіційна назва групи російських літературознавців і лінгвістів, об'єдналися в кінці 1910-х рр.. в Петербурзі та Москві на загальних методологічних підставах і, по суті, зробили з літературознавства науку світового значення, підготувавши празьку структурну лінгвістику, Тартуському-московської структурну поетику і весь європейський структуралізм в цілому.

Головним ідейним натхненником Ф. ш. був Віктор Борисович Шкловський. Історія Ф. ш. починається з його статті 1914 р. "Воскресіння слова" і офіційно закінчується його ж статтею 1930 р. "Пам'ятник одній науковій помилку", в якій він поспішив через зміненої політичної атмосфери відступити від позицій Ф. ш. Шкловський був надзвичайно складною фігурою в російській культурі, В роки першої світової війни він командував ротою броньовиків, а в 1930-і рр.. злякався і зрадив своє дітище - Ф. ш. Тим не менше він був одним з найяскравіших представників російської словесної культури і залишався таким завжди - і в Як адепта, і в якості зрадника. Коли в середині 1910-х рр.. він прийшов вчитися в семінарій відомого історика літератури Венгерова, той запропонував йому заповнити анкету. У цій анкеті Шкловський написав, що його метою є побудова загальної теорії літератури та доказ марності семінарія Венгерова.

Формалізм спочатку був дуже гучним течією, так як розвивався паралельно з російським футуризмом і був різновидом наукового авангарду.

В Петербурзі-Петрограді Ф. ш. дала знаменитий ОПОЯЗ - Товариство вивчення поетичної мови, яке об'єднало лінгвістів та літературознавців Є. Д. Поливанова, Л. П. Якубинского, О. М. Брика, Б. М. Ейхенбаум, Ю. Н. Тинянова.

В Москві виник МЛК - Московський лінгвістичний гурток, куди входили С. І. Бернштейн, П. Г. Богатирьов, Г. О. Винокур, в роботі його брали участь Б. І. Ярхо, В. М. Жирмунський, Р. О. Якобсон, майбутній організатор Празького лінгвістичного гуртка, творець функціональної структурної лінгвістики.

Ф. ш. різко відмежувалася від старого літературознавства, гаслом і сенсом її діяльності оголошувалася специфікація літературознавства, вивчення морфології художнього тексту. Формалісти перетворювали літературознавство в справжню науку зі своїми методами і прийомами дослідження.

Важливим поняттям методології Ф. ш. було поняття прийому. Програмна стаття Шкловського так і називалася: "Мистецтво як прийом". Б. В. Томашевський у підручнику з теорії літератури, орієнтованому на методи Ф. ш., писав: "Кожне твір свідомо розкладається на його складові частини, в побудові твори розрізняються прийоми подібного побудови, тобто способи комбінування словесного матеріалу в словесні єдності. Ці прийоми є прямим об'єктом поетики ".

Блискучим дослідником сюжету був формально не примикав до Ф. ш. Володимир Якович Пропп, що створив чудову наукову трилогію про походження, морфології і трансформації чарівної казки.

Літературознавчі ідеї Ф. ш. перейняла структурна поетика, насамперед Ю. М. Лотман і його школа.