Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Марчун (шпори).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
459 Кб
Скачать
☆

8.2. Мережевий фольклор у дослідженнях т.А.Ван Дейка.

Термин «сетевое общество» описывает несколько различных явлений, связанных с социальными, политическими, экономическими и культурными изменениями, вызванными распространением сетевых, цифровых информационно-коммуникационных технологий.

Термин сетевое общество, nettsamfunn (норвежский), был введен в обращение норвежцем Стайном Брэтеном в его книге "Модели человека и общества: мост между теорией и опытом от социологии к социальной психологии" ("Modeller av menneske og samfunn: bro mellom teori og erfaring fra sosiologi og sosialpsykologi")(1981). Позже термин был введен в употребление на нидерландском языке Яном ван Дейком в его книге „Сетевое общество“ ("De Netwerkmaatschappij") (1991) и Мануэлем Кастельсом в книге „Зарождение сетевого общества“ ("The Rise of the Network Society") (1996).

Ян ван Дейк определил идею «сетевое общество» как форму общества, все более и более организующего свои отношения в медиасетях, постепенно заменяющих или дополняющих социальные сети коммуникации, осуществляемые лицом к лицу. Личная коммуникация заменена цифровыми технологиями. Это означает, что социальные сети и медиасети формируют основной способ организации и наиболее важные структуры современного общества.[7]

В книге «Сетевое общество» Ян ван Дейк описывает то, что из себя представляет сетевое общество и на что оно могло бы походить в будущем. Первый вывод в этой книги состоит в том, что современное общество находится в процессе становления сетевым обществом. Это означает, что межличностная, коллективная, массовая коммуникации становятся одним целым в Интернете. Люди становятся связанными друг с другом и имеют доступ к информации и коммуникации друг с другом постоянно. Использование Интернета дает возможность увидеть «весь мир» у себя на работе и дома. Ян ван Дейк утверждает, что бумажные средства сообщения, такие как газеты и письма, станут устаревшими, станут древними формами распространения информации.

9.1. Дослідження етнофольклорних стереотипів гендерної поведінки.

Першопричиною формування гендерної поведінки є гeндерні стерeотипи – уявлeння в суспільствi про сoціальні рoлі чоловiків і жінoк, їх психолoгічні та фізіoлогічні особливості. Гендернi стереoтипи утворилися нa oснові тoго, що статева ідeнтичність вiдчувається бiльш яскравo, ніж всі інші ідентичнoсті. Розуміння гендернoго стереoтипу надзвичайнo важливo, оскільки кожна людина, незалeжно від її гeндерної принaлежності, є iндивідуальністю, зі свoїм набором психoлогічних якoстей і влaстивoстей, співвіднoшенням мужності та жіночності у психiці, дозвoлить кoжній індивідуальнoсті і суспільству в цілoму стати більш прoдуктивним, рoзвиваючимся і гармoнійним в будь-якій сфeрі діяльнoсті. Етнічний стереотип − стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти. Етнічні стереотипи спрощують сприйняття навколишнього світу для представників конкретного етносу. Водночас вони допомагають етносу зберігати ідентичність, поширюватися і розвиватися у часі та просторі. Етнічний стереотип складає ту частину системи знань про світ, яка відображає відмінності між народами. На основі дихотомії "Ми — Вони" у його структурі виділяються два компоненти: автостереотип — сукупність атрибутивних ознак щодо дійсних чи уявних специфічних рис власної етнічної групи і гетеростереотип — сукупність атрибутивних ознак щодо інших етнічних груп. «Ми — Вони» є узагальненим протиставленням. Маючи в цілому ряд універсальних закономірностей, соціальний контекст відносин між чоловіком та жінкою конструюється по-різному у різних етносів. Гендерні особливості етносу відбиваються майже на всіх інших складових його культури, починаючи від економічної і закінчуючи етичною та художньо-естетичною. Тому величезний наскрізний пласт культури, що формується взаємодією між чоловіками і жінками як соціальними суб’єктами, позначимо поняттям "гендерна культура".

Гендерною культурою є суспільні цінності, які склалися в тому чи іншому суспільстві, відшліфовувалися в перебігу його історії. Їй повинен підлягати кожен індивід, дотримуючись норм і щодо чоловіка, і щодо жінки. У фундаменті гендерної культури – міжстатевий поділ праці, що надає їй характеру біполярності. Гендерна культура − це сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття і відповідних їм потреб, інтересів і форм діяльності, обумовлена демократичним устроєм і пов'язаними з ним демократичними інститутами. Гендерна культура зумовлює подолання стандартних умов тоталітарного життя й утвердження рівності прав, людських взаємин між чоловіками і жінками в суспільстві. Гендерна культура і політика поєднують в собі збалансовану стратегію забезпечення умов людського життя, творення нових цінностей, спрямованих на людський розвиток. Звісно, поняття «чоловічності» та «жіночності» зумовлені, не лише біологічними особливостями, а й певними особливостями конкретного етносу, його культури. Тому цілком зрозуміло, що ці поняття прописані в фольклорі народу, його традиціях, культурних нормах.