1.2 Предмет порівняльного правознавства та об`єкти порівняльно-правових досліджень. .

Предметом порівняльного правознавства як науки в узагальненому його вигляді є розробка теорії порівняльно-правового методу і дослідження на його підставі загальних принципів та закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем.

Разом з тим предмет порівняльного правознавства може бути представлений у більш розгорнутому вигляді. У цьому випадку ним, зокрема, охоплюються:

• методологічні проблеми порівняння у праві (теорія використання порівняльно-правового методу та інших засобів і способів пізнання, що застосовуються в порівняльно-правових дослідженнях);

• порівняльне дослідження правових систем сучасності, їх класифікація, закономірності розвитку;

• порівняльний аналіз законодавства різних країн з метою виявлення спільних рис та особливостей, взаємовпливу, тенденцій і закономірностей розвитку;

• порівняльне вивчення досвіду різних країн у забез­печенні основних прав і свобод людини і громадянина;

• порівняльне дослідження правотворчої та право-застосовної діяльності, факторів, які впливають на їх ефективність;

• порівняльний аналіз правосвідомості і правової куль­тури різних народів, їх взаємовпливу і тенденцій розвитку;

• порівняльне дослідження юридичної термінології.

Категорія «об`єкт порівняльного правознавства» є ширшою за змістом за категорію

«предмет порівняльного правознавства». Загальним об`єктом юридичної компаративістики є вся державно-правова дійсність або правова реальність, оскільки порівнянню може підлягати будь-яке явище або процес державно-правової дійсності.

Найбільш поширеними об`єктами порівняльного правознавства є наступні правові категорії:

• правова сім'я — специфічний об'єкт порівняльного правознавства. Інші юридичні науки досить рідко звертаються до дослідження правової сім'ї, тоді як для порівняльного правознавства — це один з основних об'єктів. Вивчення романо-германської, англо-американської, ре­лігійно-традиційної та інших правових сімей збагачує знання про правову картину світу;

• правові системи окремих держав — один з найважливіших об'єктів порівняльного правознавства;

• правові вчення, концепції і правові погляди. Для порівняльного правознавства традиційним є вивчення насамперед розбіжностей у рівнях національної правової свідомості і правової культури;

• національне законодавство. Цей об'єкт порівняльного правознавства часто привертає увагу компаративістів, оскільки дозволяє їм дослідити загальні характеристики законодавчих систем, тенденції їхнього розвитку, основні особливості. Йдеться, зокрема, про порівнянність критеріїв класифікації галузей, предметів і обсягів регулюван­ня в межах галузей, про співвідношення різних галузей. Завдяки таким дослідженням установлюється реальна роль закону в системі джерел права;

• галузі, підгалузі законодавства і нормативні маси­ви. Усередині однієї правової сім'ї галузева класифікація в основному збігається, хоча внутрішнє наповнення цих елементів може відрізнятися;

• правові інститути — комплекси правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини. Інститути договорів, правосуб'єктності, відповідальності, виборчі системи — лише деякі приклади з цієї області;

• закони та інші правові акти є одним з найбільш поширених об'єктів порівняльного правознавства. Це пояснюється, головним чином, потребами законотворчості. Доступність іноземних законів робить їх найбільш придатним нормативним джерелом для порівняння і використання;

• правові норми, які нерідко є самостійним об'єктом порівняльного правознавства;

• юридична техніка, тобто сукупність прийомів і правил структурування і вираження правових норм, побудови правових актів. У кожній правовій системі можна знайти чимало специфічних прийомів юридичної техніки, що відображають як особливості мови і культури, так і традиції законодавчого процесу.

Необхідно підкреслити, що перелік об’єктів юридичної компаративістики не є вичерпним, оскільки в якості об’єкта порівняльного правознавства можу виступати будь-який елемент правової системи.