8.4 Правові системи Африки

Африканська правова система охоплює правові процеси на величезному континенті. Історичні племена і народності цього континенту дотримувалися таких основний засад суспільного життя, як існування громади (роду, племені, сім'ї, селища) і шанування предків.

Повага і покора звичаям, по суті справи, виключало їх порушення щоб уникнути "помсти духів". Вказані особливості - соціальні та психологічні - обумовили акцент на обов'язках людей, причому скоріше моральних, ніж юридичних. Суб'єктивні права залишалися невідомими африканському мисленню. Цим пояснюється нерозвиненість аж до XX ст. юридичної науки, юридичних професій і установ.

Колонізація Африки в XIX в. внесла великі зміни в життя континенту. Тиск і вплив права колоніальних держав ставало домінуючим. Причому в країнах франко-іспано-португальської юрисдикції діяли постулати "метрополія - ​​колонія" з деяким визнанням місцевих звичаїв. Англійське право допускало відносини за принципом більш м'якого протекторату. Звичайне право витіснялося і обмежувалося. З'являлися адміністратори і судді класичного типу, що

отримали освіту в західних країнах. Новий етап розвитку африканської системи права пов'язаний із здобуттям державами

Африки незалежності. В той час спостерігалися дві тенденції. З одного боку, зберігалися майже без змін колишні принципи, закони та інші акти, привнесені з європейських систем. Стійкість укладу життя позначалася і в даній сфері. З іншого боку, інтенсивно розвивається нове право молодих африканських держав.

Сучасний етап розвитку африканської правової сім`ї як і раніше характеризується "правової багатошаровістю", але з більш виразною тенденцією до оригінальних юридичних конструкцій і способів правової регламентації. На даний час, сильніше позначається вплив норм африканських міждержавних об'єднань і інститутів, а також загальних норм міжнародного права. Однак, розвиток правової системи африканських держав все ще характеризується повільним і суперечливим використанням ідей демократії та ринку зважаючи на консерватизм свідомості і спосіб життя населення. Правові засоби регулювання суспільних відносин часто виявляються неефективними через прихильність суспільства традиційно-звичаєвим нормам.

Тим не менш, загальною тенденцією багатьох африканських держав є поступове формування загально територіального права. Так, в 50-60-х рр.. модифікуються або змінюються акти і цілі галузі, приймаються постанови, які відтворюють норми "загального права" і "права справедливості" Англії. Нерідкі випадки застосування актів інших країн. Так, у Східній Африці раніше діяв індійський Кримінальний кодекс. З посиленням ролі конституційного права як фундаменту державної незалежності норми звичаєвого, колоніального та англійського права перетворюються в норми загальнотериторіального права. Джерела цього права в африканських державах в сучасний період перебувають на етапі свого формування.

Тема 9. Передумови та механізм зближення національних правових систем в сучасних умовах суспільного розвитку

1. Сутність процесу глобалізації та інтеграції національних правових систем

2. Поняття зближення національних законодавств і узгодженого правового розвитку

3. Модельні закони

4. Міжнародно-правова допомога

Література

1. Погрібний О.О., Погрібний І.М., Волошенюк О.В. Порівняльне правознавство.- Х., 2006.

2. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). - М., 2000.

3. Марченко М.Н. Государство и право в условиях глобализации. - М.: Проспект, 2009.

4. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М.: Норма, 1996.

5. Ансель М. Порівняльне право та уніфікація права / / Нариси порівняльного права. - М.: Прогресс, 1981;

6. Скакун О. Ф. Загальна порівняльне правознавство: Основні типи (сім'ї) правових систем світу. - К.: Ін Юре, 2008

7. Глобализация и развитие законодательства. Очерки - М., 2004

9.1 Сутність процесу глобалізації та інтеграції національних правових систем Глобалізація являє собою умовне стирання кордонів між державами, тобто їх зближення та посилення взаємозалежності, що відбувається в економічній, політичній, культурній та правовій площині. Таке поглиблення та посилення діалогу і взаємодії різних культур в кінці XX – на початку XXI століття, значною мірою викликаний стрімким розвитком технічних засобів, що в свою чергу призвело до швидкого формування глобальної світової культури, в тому числі і глобальної правової культури.

В сучасному світі, в у мовах глобалізації правові системи не лише не є ізольованими, як це було протягом тривалого часу розвитку людської цивілізації, але й інтенсивно впливають одне на одне. Взаємодія правових систем різних країн породжує також таке явище, як вплив законів однієї країни на створення та реалізацію законів інших країн. Існує два шляхи такого впливу:

• внутрішньо-орієнтований – на формування правової системи великої держави впливали закони, звичаї та традиції, які діяли в князівствах, герцогствах та королівствах, що ввійшли до її складу (Англія, Іспанія, Італія, Німеччина);

• зовнішньо-орієнтований – закони держави поширювалися на завойовані або колонізовані нею території (Франція: Цивільний кодекс Наполеона поширив свій вплив не лише на завойовані іспанську та італійську територію, але й виявився пізніше в Цивільному кодексі Нідерландів, прийнятому 1838 р.; Англія: в Індії та інших британських колоніях; Франція, Португалія, Іспанія: в своїх африканських та

американських колоніях; Росія - на приєднаних територіях).

Найбільш інтенсивні процеси зближення правових систем відбувається в межах однієї правової сім’ї або в межах регіонального (інтеграційного) об’єднання. Це пов’язане перш за все із спільними правовими інструментами або спільними економічними та політичними інтересами. Зокрема, стрімкі процеси наближення правових систем спостерігаються в країнах Європейського Союзу (перш за все з економічних питань) та в країнах-членах Ради Європи (з питань прав людини). В обох випадках наближення забезпечується як за допомогою багатосторонніх міжнародних угод, так і внаслідок діяльності спеціалізованих судів (Європейського Суду Справедливості – в Європейському Союзі та Європейського суду з прав людини – в Раді Європи) і створення ними відповідних систем прецедентного права. Саме в рамках цих об’єднань виявляються процеси правової конвергенції – зближення правових сімей. Зазначимо, що саме поєднання елементів романо-германської та англо-американської правових сімей сприяло виконанню і динамічному розвитку міжнародних договорів і ефективній діяльності самих об’єднань.

Основними формами уніфікації права держав є:

• уніфікація правової теорії;

• уніфікація окремих сфер правового регулювання: права людини, право власності, зобов'язальне право; пенітенціарне законодавство тощо.

В сучасних умовах розвитку світового співтовариства, міжнародне право є тією основою, що визначає загальні умови функціонування глобального світу. Таким чином, міжнародне право перетворилося на інструмент уніфікації національних правових систем. Нині воно розглядається як мова спілкування між розвинутими країнами й іншим світом.