10. Особливості ведення бойових дій в оточенні.

Оточення – становище підрозділів, при якому сили противника, що переважають, у результаті попередніх дій вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і позбавили можливості сполучення зі своїми військами наземним або морським шляхом.

Оточення підрозділів може виникати:

• під час ведення позиційної оборони у випадку раптового наступу противника, що переважає в силах і засобах. При цьому підрозділ може опинитися в оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні пункти сусідів;

• після висадки у тил повітряного або морського десанту;

• під час відходу, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших підрозділів.

Існує можливість виникнення оточення підрозділу під час виконання ним завдання (наступу) самостійно у відриві від головних сил у разі потрапляння в засідку (вогневий мішок).

Характерними ознаками виникнення загрози оточення є завдання противником, що наступає, масованих ударів артилерією, у тому числі РСЗВ з високоточною зброєю, з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або відходять, а іноді тих, що відірвалися від головних сил у наступі, з метою наступного їх оточення. Для завершення оточення противником може використовуватись мінування місцевості.

Не зважаючи на те, що сучасні бої характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, оточення не виникає раптово.

Можливість оточення необхідно передбачати та завчасно визначати завдання підрозділу й у разі загрози оточення своєчасно вжити заходів щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника вклинитися в бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у поразці підрозділів противника, які з’явилися на флангах і в тилу наших підрозділів, які обороняються (відходять).

З метою недопущення оточення командир підрозділу повинен:

• завжди виділяти резерв сил і засобів, а також боєприпасів та інших матеріальних засобів;

• вести розвідку та забезпечити фланги, проміжки і тил;

• створювати протитанковий резерв та рухомі загони загороджень на загрозливих (танконебезпечних напрямках), а також передбачити маневр силами і засобами та вогнем;

• вживати заходів щодо обладнання інженерних загороджень на важливих підступах напрямках до флангів і тилу;

• спланувати вогонь бойових машин, приданих танків та інших вогневих засобів з вогневих рубежів, які забезпечують ураження противника, що робить спробу обійти або вклинитись;

• вживати заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим командиром і взаємодії з сусідами.

Для запобігання оточенню також необхідно постійно знати обстановку, особливо склад противника і характер його дій, насамперед на флангах і в тилу наших військ. Тому на загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані засобами старшого командира.

У наслідок застосування безпілотних літальних апаратів та знання місцевості значно зростають можливості військ щодо протидії оточенню, але водночас зросли й можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню проведено, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен ужити заходів щодо недопущення розчленування підрозділу з одночасним оточенням, а також забезпечення найкращих (вигідних) умов для ведення бою. З цією метою необхідно захоплювати вигідні рубежі, які забезпечують раціональну глибину побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової оборони, і закріплюватися на них.

Якщо бойовий порядок підрозділу в результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує атаки на противника, який вклинився, діями розрізнених груп і вживає заходів негайного об’єднання цих груп після знищення противника.

Крім цього, необхідно передбачати перерозподіл вогневих засобів між підрозділами і, якщо можливо, запасів боєприпасів, пального і продовольства, уживати заходів щодо прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних запасів.

Якщо в районі оточення опинився особовий склад і засоби інших підрозділів, а також силових структур, командир повинен підпорядкувати їх собі й об’єднати зусилля всіх, хто в оточенні, для боротьби з противником.

Командир підрозділу, що перебуває в оточенні повинен негайно організувати суворий облік усього наявного в районі оточення пального, боєприпасів та інших матеріальних засобів і встановити жорсткий контроль за їх використанням. За потреби матеріальні засоби перерозподіляються між підрозділами і вогневими засобами відповідно до завдань, які виконують.

Матеріальні запаси підрозділів, які потрапили в оточення, поповнюються за рахунок перерозподілу, місцевих ресурсів і доставки засобів повітрям. Під час доставки боєприпасів та інших вантажів вертольоти можуть приземлятися на підготовлені майданчики або скидати вантажі на парашутах. Перший спосіб більш економний і результативний, дозволяє використовувати зворотні рейси для евакуації поранених і хворих. У зв’язку з цим під час організації тилового забезпечення передбачається обладнання і прикриття посадкових майданчиків, прийом вертольотів, прийом і збір вантажів, які скидаються з вертольотів, а також евакуація повітрям небоєздатних військовослужбовців.

Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно:

• перейти до кругової оборони;

• посилити розвідку;

• якщо можливо, створити резерв сил і засобів;

• підсилити танконебезпечні напрямки протитанковими засобами;

• надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і підсилити безпосередню охорону;

• швидко та рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ, який в оточенні, вогнем танків, бойових машин й інших вогневих засобів;

• несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп, бойових машин і засобів, які є в резерві, знищувати противника, що вклинився. При цьому вирішальне значення мають витримка, ініціатива і рішучість усіх командирів, високий моральний і психологічний стан, стійкість і упертість військ, несподіваність і активність дій, майстерне маневрування силами, засобами і вогнем.

В умовах оточення розвідка повинна встановити положення, склад сил і засобів противника, який оточив, особливо вогневі позиції артилерії, райони розміщення танкових підрозділів і резервів, ПУ радіоелектронних засобів, де і якими засобами противник готується завдати ударів, а також своєчасно виявити можливий підхід його резервів з інших напрямків.

Бойовий порядок в оточенні за наявності декількох загрозливих напрямків або недостатньої кількості сил і засобів будують так, щоб головні сили підрозділу можна було зосередити в необхідний момент на будь-якому напрямку.

Танки, як правило, використовуються на танконебезпечному напрямку або як резервний засіб.

Гранатометний (протитанковий) підрозділ використовується централізовано, підготувавши його до маневру для відбиття атак противника з будь-якого напрямку.

Якщо у складі підрозділу є артилерійські засоби, то їх вогневі позиції доцільно обладнувати в інженерному відношенні, ретельно маскувати і розміщувати на танконебезпечних напрямках. Для підвищення ефективності вогню артилерійських засобів їх вогневі позиції готуються для стрільби прямою наводкою. Незначні щільності засобів боротьби з танками й іншими броньованими цілями противника повинні компенсуватися можливістю широкого маневру ними, а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Війська (сили), що перебувають поза оточенням, повинні завдавати вогневі удари в інтересах підрозділів, які опинилися в оточенні. З метою узгодженості дій щодо завдання ударів між оточеними підрозділами та підрозділами, що завдають вогневі удари, особливо авіацією, налагоджується тісна взаємодія, до складу підрозділів прибувають (надсилаються) авіа навідники, а також встановлюються єдині орієнтири та сигнали управління.

Підрозділ веде бій в оточенні стільки, скільки це необхідно або доцільно виходячи з умов обстановки, що складається. Вихід з оточення може здійснюватися лише за наказом старшого командира.