11. Особливості ведення бою під час виходу з бою і відході

Вихід із бою являє собою дії підрозділів, пов’язані з залишенням опорних пунктів (позицій, районів, рубежів) у безпосередньому зіткненні з противником і вихід на відстань, що забезпечує виконання подальшого завдання. Він може проводитися для рішення самостійних завдань або здійснюватися одночасно з відходом.

Під час самостійних дій вихід із бою здійснюється з метою відриву від противника, здійснення перегрупування, перенесення зусиль з одного напрямку (рубежу) на інший, підсилення особливо небезпечних напрямків, закриття проломів, які утворилися внаслідок вогневих ударів противника, прикриття відкритих флангів тощо. Під час відходу підрозділів із положення безпосереднього зіткнення з противником вихід із бою є його початковим, найскладнішим і відповідальним етапом.

Відхід являє собою залишення підрозділами опорних пунктів (позицій, рубежів), які вони займали, і відведення їх на інші позиції (рубежі, райони), розміщені в глибині своєї оборони. Він може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або у відсутності зіткнення з ним. Під час відходу в умовах безпосереднього зіткнення з противником йому передує вихід із бою.

Відхід здійснюється з метою виведення підрозділів з-під ударів переважаючих сил противника, зайняття найбільш вигідного положення для подальших дій, виграшу часу, вивільнення сил для дій на іншому напрямку. Він застосовується у випадках, коли за умов обстановки вигідніше залишити частину місцевості, завдати противнику ураження і зберегти свій особовий склад і бойову техніку.

Взвод виходить із бою (з оточення) і відходить, як правило, у складі батальйону (роти). Вихід із оточення може здійснюватися у складі об’єднаної військової групи. Для прикриття головних сил під час виходу з бою (з оточення) взвод може призначатися до складу підрозділу прикриття, діяти для забезпечення флангів прориву кільця оточення у заслонах.

Вихід із бою (з оточення) і відхід проводиться тільки за наказом (з дозволу) старшого командира.

Відхід взвод здійснює, як правило, у складі роти або може діяти самостійно в головній (тильній, боковій) похідній заставі або в заслоні.

Отримавши завдання на вихід із бою (з оточення) і відхід у складі роти, командир взводу повинен: швидко усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення, провести рекогносцировку (за потреби, і лише на етапі виходу в район збору взводу), видати усний бойовий наказ, організувати взаємодію, спостереження, маскування й управління, визначити порядок підготовки взводу до виходу з бою і відходу, намітити склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

Залишення опорного пункту і відхід на вказаний рубіж (район збору) взвод здійснює усім складом одночасно або відділеннями (окремими групами, по одному) послідовно займає вигідні позиції або виходить із району збору взводу. Під час відходу (виходу в район збору взводу) відділеннями (окремими групами або по одному) відділення, що залишилися на місці, а також ті, що зайняли вигідні позиції після висування у вказаному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід (вихід) інших у район збору. Відхід здійснюється в момент послаблення вогню противника, під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів авіації, а також з використанням аерозолів.

Для прикриття батальйону (роти, об’єднаної військової групи) під час виходу з бою (оточення) взвод може призначатися до складу підрозділу прикриття із завданням підтримки попереднього режиму вогню і дій підрозділів в обороні, недопущення проникнення розвідки противника в глибину оборони (до головних сил), відбиття атаки його передових підрозділів і утримання опорного пункту (позиції) до встановленого часу або наказу на відхід.

Взвод може виконувати поставлене завдання, розміщуючись у попередньому опорному пункті, або займати для цього позицію до 800м по фронту, яку займали підрозділи напередодні. У цьому випадку бойовий порядок взводу будується, як правило, в лінію відділень, перехоплюючи танконебезпечні і доступні для піхоти противника напрямки. Позиції відділень можуть бути до 150-200м по фронту, а проміжки між ними – до100м.

Під час прикриття дій батальйону (роти, об’єднаної військової групи) у разі відходу (виходу з оточення) взвод, призначений у прикриття займає вказану позицію (опорний пункт) і з метою введення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходу їх із бою. У разі атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає, вогнем усіх засобів, діями з вогневих засад, обладнанням загороджень і перешкод не допускає його прориву.

Якщо противник виявить відхід головних сил і розпочне атаку підрозділів прикриття або зробить спробу обійти їх, взвод за підтримки вогню артилерії і сусідів завдає поразки противнику, що атакує,і продовжує міцно утримувати позицію (опорний пункт), що займає.

Отримавши завдання (сигнал) на відхід, взвод може виходити з бою одночасно всім складом або ривками від рубежу на рубіж. Це можливо, коли противник не виявляє активності та не виявив його відхід. Використовуючи вигідні умови обстановки (після відбиття атаки і завдання йому втрат, а також за умов обмеженої видимості), дотримуючись заходів маскування і не привертаючи уваги противника, взвод раптово залишає позиції (опорний пункт) і відходить у вказаний район (напрямок).

Після цього під прикриттям димів (аерозолів) він відходить на вигідний рубіж, закріплюється на ньому і веде бій із противником. Можливі і такі дії, коли частина взводу (одне-два відділення) веде бій із противником і прикриває відхід головних сил взводу; після розгортання їх на вигідному рубежі та під їх прикриттям ті, що залишилися, здійснюють відхід.

Під час прориву головними силами батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує займані позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів, загороджень і заслонів.

Під час дій у заслоні для прикриття одного або обох флангів у разі виходу з оточення батальйону (роти) взвод виходить з оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з’єднання зі своїми військами БМД взводів, призначених у заслони, діють як бокові похідні застави. Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляхах відходу від взводу може призначатися група підривників.

З виходом на зазначений рубіж (у район збору) командир взводу уточнює завдання і діє згідно з розпорядженням старшого командира.