10.2 Особливості підготовки і ведення оборонного бою в оточенні.

Оборонний бій в оточенні – це оборона в умовах, коли противник знаходиться одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, що обороняється.

Під час бою в оточенні підрозділ повинен стійко утримувати район, який займає, не втрачаючи безпосереднього контакту з противником і не допускаючи зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати поразки від зосередженого вогню артилерії або ударів авіації, а також розчленування підрозділу, який в оточенні, на частини. З урахуванням усіх вимог взводу необхідно утримувати район оточення, який відповідає розмірам одного опорного пункту або дещо менший, з огляду на збільшення протяжності фронту. Особливо якщо оточення виникло під час самостійних дій взводу у відриві від роти (батальйону).

Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно: перейти до кругової оборони, додатково організувати розвідку; якщо можливо, створити резерв сил і засобів; підсилити танконебезпечні напрямки засобами боротьби з танками, БМП (БТР) противника; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і підсилити безпосередню охорону; вогнем БМД (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ, який в оточенні; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і засобів, які є в резерві, знищити противника, що вклинився.

Бойовий порядок взводу для бою в оточенні створюється під час проведення заходів щодо протидії оточенню згідно з обстановкою, яка дозволяє провести перегрупування сил і засобів. Більша протяжність фронту оборони і наявність декількох загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів вимагають побудувати бойовий порядок таким чином, щоб головні сили підрозділу можна було зосередити на будь-якому напрямку.

Взвод, який обороняється в оточенні у складі роти, на напрямку зосередження основних зусиль роти може будувати бойовий порядок у дві лінії, на другорядних напрямках і під час дій самостійно – в одну лінію.

Як правило, незначні щільності засобів боротьби з танками й іншими броньованими засобами противника вогнем прямою наводкою повинні компенсуватися широким маневром протитанкових засобів, а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.

В інтересах взводу (підрозділів), які опинилися в оточенні, війська, що поза оточенням, залежно від їх віддалення можуть завдавати вогневі удари. Крім того, рішенням старшого командира можуть завдаватися удари авіацією. З метою узгодженості дій щодо завдання ударів між оточеними підрозділами та підрозділами, що завдають вогневі удари, підтримується безперервна взаємодія і встановлюються єдині сигнали управління.

Авіація, крім виконання звичайних завдань, у взаємодії із засобами протиповітряної оборони перешкоджає блокуванню підрозділів, що оточені, з повітря доставляє їм матеріальні засоби, евакуює поранених і хворих і забезпечує їх зв’язком зі старшим командиром, який перебуває поза оточенням.

Якщо підрозділи оточені на морському узбережжі, то для завдання ударів по противнику, який веде бій, недопущення його ударів з моря, а також для забезпечення оточених підрозділів, евакуації поранених і хворих застосовуються підрозділи ВМС.

Початком бою в оточенні вважається момент виходу сил противника, що переважають, на фланги і тил наших військ і перехоплення усіх шляхів руху, тобто момент створення фронту оточення.

Умови ведення бою в оточенні будуть найбільш складними, коли противник одночасно з оточенням буде намагатися розчленувати наші підрозділи і знищити їх частинами. Це можливо у випадках, коли взвод (рота, батальйон) утримує важливі райони і вузли комунікацій та не дозволяє противнику використати їх для розвитку успіху. Для швидкого знищення військ, які потрапили в оточення, противник може завдавати удари авіацією, артилерією і високоточною зброєю, можливі й ядерні удари.

Необхідно врахувати, що зосередження військ противника для атаки буде проводитися в стислі терміни, безпосередньо перед завданням ударів. Тому командир усіма засобами розвідки повинен розпізнати наміри противника і, якщо є можливість, завдати по ньому всіма наявними засобами упереджувальний удар.

У разі, якщо противник почав наступ із завданням ударів, командир взводу повинен терміново з’ясувати стан справ, ужити заходів щодо поновлення боєздатності, бойового порядку і системи вогню підрозділу.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів. У зв’язку з обмеженою кількістю боєприпасів найбільш ефективною є стрільба прямою наводкою, як більш економна і результативна. Підрозділи повинні міцно утримувати свої позиції, не допускати вклинення противника в глибину оборони.

Якщо противник перейшов до наступу одночасно не на одному напрямку, то успіх бою в оточенні буде залежати від швидкого маневру вогнем, а також силами і засобами. Для підсилення оборони на вирішальному напрямку застосовуються резерви (якщо вони виділялися) і підрозділи, які не оточені противником.

При вклиненні противника в оборону командир взводу вживає всіх заходів, щоб зупинити його подальше просування, завдати йому максимальних втрат вогнем усіх видів зброї, а діями з вогневих рубежів груп бойових машин і резервів завершити його знищення та поновити положення.

Противник, який не досяг успіху на одному напрямку, буде намагатися завдати удару на новому напрямку після перегрупування сил. У цих умовах командир повинен своєчасно визначити перенесення противником напрямку головного удару і приховано провести перегрупування своїх сил і засобів для посилення оборони на загрозливому напрямку.

Якщо бойовий порядок взводу в результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує дії розрізнених груп взводу з метою знищення противника, який вклинився між ними, і об’єднання цих груп.

Взвод веде бій в оточенні стільки, скільки це необхідно або доцільно відносно умов тактичної обстановки, що складається. Вихід з оточення він може здійснювати з дозволу (за наказом) старшого командира.