- •Теми рефератів
- •Екзаменаційні питання
- •Рекомендована література
- •1.Основна
- •2.Додаткова
- •Електоронні ресурси
- •Конспект лекцій з історії України професора г.Г. Кривчика
- •Індоєвропейські та інші стародавні народи у Східній Європі
- •1.2. Античні держави у Північному Причорномор’ї та Криму
- •1.3. Тюркська державність на території сучасної України
- •1.4. Слов’яни в давні часи
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Іі. Київська Русь
- •Утворення й становлення Давньоруської держави
- •2.2. Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий
- •2.3. Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздробленості
- •Формування давньоруської народності
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Ііі. Галицько- Волинська держава
- •3.1. Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл
- •3.2. Утворення і становлення Галицько-Волинського князівства
- •3.3. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо- татарської навали
- •3.4. Правління Романовичів. Занепад галицько-волинських земель
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Іv. Україна під владою Литви та Польщі. Українське козацтво. Запорозька Січ
- •4. 1. Розчленування українських земель та включення їх до складу інших держав
- •4. 2. Перехід українських земель під владу Литви та Польщі
- •4. 3. Формування українського народу та козацтва
- •5. Петро Сагайдачний і створення козацького війська
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •V. Українська національна революція ( Визвольна війна) середини XVII ст.
- •5.1. Причини, передумови і характер Національної революції
- •5.3. Українсько-московський договір 1654 р.
- •5.4. Утворення Української гетьманської держави
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Хронологічна таблиця
- •Література
- •Частина іі
- •Vі. Занепад козацької держави. Руїна
- •6.1. Ускладнення міжнародного становища України після Переяславської Ради
- •6.2. Початок громадянської війни й Руїни
- •6.3. Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман Петро Дорошенко
- •6.4. Гетьмани Лівобережної України Дем'ян Многогрішний та Іван Самойлович. Кінець Руїни
- •Контрольні запитання
- •VII. Україна у XVIII ст.
- •7.1. Гетьманування Івана Мазепи
- •7.2. Ліквідація української автономії
- •7.3. Територіальні зміни
- •7.4. Антифеодальна боротьба
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Vііі. Українські землі під владою Російської і Австрійської імперій у першій половині хіх ст.
- •8.1. Розклад феодально-кріпосницької системи в українських землях
- •8.2. Декабристський рух в Україні
- •8.3. Початок українського національного руху. Кирило-Мефодіївське братство
- •8.4. Становище українців в західноукраїнських землях
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Іх. Україна в другій половині хіх ст.
- •9.1. Кримська війна
- •9.2. Скасування кріпацтва і буржуазні реформи в Україні
- •9.3. Національно-демократичний рух
- •9.4. Революційно-демократичний і робітничий рухи
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Хронологічна таблиця
- •Література
- •Частина ііі х. Україна на початку хх століття
- •10.1. Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку хх століття
- •10.2. Революція 1905-1907 рр. В Україні
- •10.3. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •10.4. Участь України у першій світовій війні
- •Контрольні запитання
- •Хі. Національно-демократична революція та громадянська
- •11.1. Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр
- •11.2. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні
- •11.3. Режим гетьмана п. Скоропадського (Гетьманат в умовах німецької окупації)
- •11.4. Правління Директорії
- •11.5. Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами
- •Контрольні запитання
- •Хіі. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921-1939)
- •12.1. Участь України в утворенні срср
- •12.2. Господарче і національно-державне будівництво на рейках непу
- •Встановлення сталінської диктатури. Протиріччя суспільно-політичного життя в Україні
- •12.4. Індустріалізація промисловості та колективізація сільського господарства. Їх соціально-політичні наслідки для України
- •Контрольні запитання
- •Хііі. Українська рср у роки Другої світової та Великої Вітчизняної війн
- •13.1. Україна і світ напередодні та на початку Другої світової війни
- •13.2. Бойові дії Червоної Армії на території України
- •13.3. Партизанський рух і радянське підпілля
- •13.4. Націоналістичний рух у роки війни
- •13.5. Значення Перемоги над фашизмом для українського народу
- •Контрольні запитання
- •14.2. Відбудова народного господарства
- •14.1. Урср у післявоєнному світі
- •14.3. Суспільно-політичне життя в урср у повоєнні роки
- •14.4. Економічний розвиток урср за реформ м. Хрущова
- •Контрольні запитання
- •Хv . Україна в умовах загострення протиріч у радянському суспільстві (1965-1990 рр.)
- •15.1. Економіка України у добу науково-технічної революції (нтр)
- •15.2. Негаразди суспільно-політичного життя
- •15.3. Спроби перебудови суспільства
- •15.4. Політичне протистояння в українському суспільстві
- •Хvі. Україна – незалежна, суверенна держава
- •16.1. Проголошення державної незалежності України
- •16.2. Політичний розвиток України
- •16.3. Економічний розвиток України
- •16.4. Зовнішня політика України
- •Хронологічна таблиця
- •Методичний посібник
- •Хронологія
- •Колоквіум
- •Хронологія
Формування давньоруської народності
Варто зазначити, що визначення етнічної структури в Київській Русі – проблема актуальна і складна. Актуальна, тому що її вирішення є ключом для визначення спадкоємця києво–руської культурної – історичної спадщини. Складна – тому що вирішенню цього питання заважають не тільки обмеженість та фрагментарність джерел, а й політична кон’юнктура, політико-ідеологічні впливи.
Слід зауважити, що суть проблеми етнічного складу Київської Русі сформульовано в питанні: «Що існувало в Давньоруській державі: стійка єдина давньоруська народність чи окремі праетноси українців, росіян, білорусів?». Одну з перших спроб дати відповідь на це запитання зробив у другій половині ХVII ст. Феодосій Сафонович, який у своїй «хроніці» показував Київську Русь, де проживає єдиний народ від Галича до Володимира–на–Кмязьмі. Значний вплив на формування історичної концепції в Росії справив «Синопсис» киянина Інокентія Гізеля. В ньому Київська Русь проголошується першим етапом російської державності.
Наукоподібного вигляду міфу про Москву, як богообрану наступницю Риму, Константинополя та Києва, надав М. Карамзін 200 років тому. Саме ним Київська Русь була включена до національної історії Росії, як перша російська держава. Перифразуючи київського літописця Нестора, М. Карамзін проголосив княжий Київ «матір’ю городів російських».
Слід зауважити, що етногенез останніх, на думку провідних російських істориків, археологів, лінгвістів та етнографів, почався на Верхній Волзі не раніше ХІ ст. Класик російської історичної науки В. Ключевський вважав, що росіяни вийшли на історичну арену лише в другій половині ХІІ ст., тобто після розпаду Русі на окремі князівства. Тому погляди офіційної Москви на Київську Русь як на першу російську державу виглядають абсурдними. Адже виходить, що російська держава з’явилася раніше самих росіян.
Натомість М. Грушевський відстоював ідею безперервності та нерозривності українського історичного процесу і стверджував, що український народ на своїх історичних землях існує з ІVст. н.е. спершу під назвою антів, потім полян, а згодом русів. Київська держава, право, культура були витвором однієї народності – українсько–руської, а Володимиро-Московська держава не була ні спадкоємицею, ні наступницею Київської Русі, вона виросла на своєму корені і є наслідком енергії та активності народності «великоруської» (російської).
Варто зазначити, що у радянську добу офіційна історична наука до середини 1930-х рр. розглядала етнічні процеси в Київській Русі з позицій близьких до концепції М. Грушевського. Однак, в повоєнний період, значного поширення набула теорія єдиної давньоруської народності. Ця концепція була визнана схвально радянським керівництвом, оскільки здається більш аргументованою. Крім того, вона сприяла зміцненню внутрішньої єдності СРСР.
З моменту проголошення незалежності України розпочинається новий етап дискусій, у центрі яких опинилися проблеми формування східнослов’янських народностей та етнічної культури Київської Русі. Чимало дослідників, прагнучи створити історичні основи незалежності України розвивають ідеї М. Грушевського і намагаються обґрунтувати різні варіанти «окремішності» українського народу, вважаючи саме його засновником і панівним етносом Київської Русі. Як один з важливих аргументів на користь цієї «окремішності» називається той очевидний факт, що подальше розширення Київської держави на півночі й на сході відбувалося за рахунок приєднання фіно-угорських племен: мовляв, вони й є пращурами росіян.
Однак, як відомо, практично всі народи утворилися шляхом асиміляції різних племен і народів. Не є винятком і давньоруський етнос, і український, про утворення якого буде йти мова далі. Крім того, в епоху Середньовіччя етнічні коріння не мали особливого значення у поділу людей на «своїх» і чужих». Більш суттєве значення для творення народів мали кліматичні, географічні, виробничі чинники. Скажімо, на північних землях, де були здебільшого ліси й клімат був жорстким, земельне господарство базувалося на так званому підсічному землеробстві, обробка землі потребували стислих термінів (коротка весна) і колективних дій селянської громади. Звідси відомий колективізм у громадських відносинах людей. На лісостеповому півді обробити ділянку була здатна окрема велика селянська родина. Організувати працю також можна було більш зважено. Звідси – певний індивідуалізм («моя хата з краю»), розсудливість, неквапливість, що в подальшому стало рисами національного характеру українців. Разом з тим й зазначені відмінності тривалий час згладжувалися завдяки сильній владі київського князя, єдиній православній церкві та християнській вірі, що була в основі всієї духовної культури русичів. На наше переконання, вживання терміну «стародавній руський народ» стосовно населення Київської Русі має під собою більш ґрунтовну наукову основу, ніж «український народ», «українці». Хоча мають право на життя й інші судження з цього приводу.
Отже, питання формування давньоруської народності й досі лишаються відкритими. Подальші пошуки істини вимагають від дослідників максимального дистанціювання від політичної кон’юнктури, розширення кола джерел (археологічних, лінгвістичних тощо), які піддаються аналізу, пошуку нових ідей та підходів у процесі дослідження та інтерпретації вже відомих фактів та матеріалів.
