Електоронні ресурси

1. Методичні вказівки викладачів кафедри українознавства ДВНЗ «ПДАБА» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pgasa.dp.ua/dept/ukraine-study/

2. ВідеоісторіяУкраїни. Альбом «ІсторіяУкраїни»[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://io.ua/vcc9aad0484735d65b9262342215118f7

3. ЕнциклопедіяісторіїУкраїни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.history.org.ua/?encyclop

4. ІЗБОРНИК. Історія України IX—XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://litopys.org.ua/index.html

5. Інститут історії України НАН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.history.org.ua

6. Історія України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/

7. Історія України. Підручники [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.info-library.com.ua/books-book-76.html

8. Михайло Грушевський. ІсторіяУкраїни-Руси в 10 томах / Михайло Грушевський[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/index.html

9. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/

Конспект лекцій з історії України професора г.Г. Кривчика

Частина І ( до 1657 р)

І. Стародавні народи й держави на території сучасної України у II тис. до н.е. – IХ ст. н.е.

Ключові слова: індоєвропейці(арії), угро–фіни, тюрки, слов’яни, автохтонний народ, кіммерійці, таври, скіфи, сармати, греки, міста-держави, готи, гуни, булгари, Руський каганат, воєнна демократія, віче, князь, дружина.

Вирішальну роль у формуванні стародавнього руського етносу відіграли міграційні процеси II–VII ст. У ході великого переселення народів було інтегровано чимало етнічних утворень, які в подальшому лягли в основу багатьох сучасних народів. Руські – не виняток у цьому процесі. Вони прямі етнокультурні спадкоємці давньоіранських (скіфи, сармати), давньотюркських (гуни, булгари), угро-фінських (мурома, меря, чудь, мордва) і давньослов’янських (склавіни, анти) етнічних груп.

1. Індоєвропейські та інші стародавні народи у Східній Європі

У той час, коли людство перейшло до вживання бронзи (II тис. до н.е.), воно вже поділялося на великі культурні спільноти – мовні групи. Серед них назвемо ті, з якими більшою чи меншою мірою пов’язана історія нашої країни: індоєвропейці, угро-фіни, тюрки.

Як вважає більшість українських учених, саме Україна стала прабатьківщиною стародавніх індоєвропейців (аріїв). Звідси, від краю льодового панцира вони великими потоками протягом тисячоліть рухалися по планеті – дійшли до Середньої Азії, Тибету, Індії, Ірану. Вони передавали місцевим тубільним народам свою культуру землеробства, мову, в тому числі писемну – санскрит. Ця мова лежить в основі мов слов’янських, германських народів, персів, таджиків, та ін.

Прабатьківщиною угро-фінських народів була територія навколо Аральського моря. Згодом ці народи пішли на північ, поселились на захід від Уралу, на берегах Волги. А пізніше одна частина з них, мад’яри, пересуваючись на Захід, зайняла область Паннонію біля Дунаю (сучасна Угорщина), а друга частина вийшла до берегів Балтійського й Білого морів (фіни, естонці, карели).

У ІІ–І тисячолітті до н.е. на території теперішньої України, як вважають деякі вчені, існувало три «світи». Це були три етнічно–культурні зони, що відрізнялися походженням населення, побутом і віруваннями. Цими зонами були Полісся, Степ і Лісостеп. На Поліссі жили нащадки автохтонних палеоєвропейських племен. Поряд з ними мешкали племена угро-фінського етносу. Життя в лісових хащах не сприяло швидкому культурному розвитку. Кочові і напівкочові племена жили в степах між Доном і Дунаєм. Вірогідно, що це були індоєвропейські енеолітичні племена місцевого походження. Частина ж населення прийшла сюди зі східних степів та Кавказу. Вони й сформували між Дніпром і Південною Волгою великий індоіранський етнос, до якого належали арії та іранські племена, а також скіфи і сармати.

І нарешті, землі в лісостепу між Саном на заході і Дніпром на сході, Прип’ятю на півночі і Карпатами на півдні мають доленосне значення в України. В часи розквіту бронзової доби тут уже мешкали споріднені між собою племена. Утворюючою силою була стихійна інтеграція більш-менш близьких племен. Ученими припускається думка, що вони були праслов’янами, предками східних та західних слов’ян.

Отже, характерними ознаками суспільного ладу цього періоду були: значні міграції населення; посилення торгівельних зв’язків; становлення приватної власності; поступова майнова диференціація суспільства; перетворення сім’ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною; виділення ієрархічно структурованої військової еліти, утворення воєнно–політичних об’єднань та союзів; зародження державності.