2.2 Київська Русь
Зародження держави. (860-970 рр.)
Причинами створення держави у східних словян були: економічне зростання та посилення майнової нерівності; розвиток міст та торгівлі (шляхи „із варяг у греки ” по Дніпру та «із варяг у араби » по Волзі); формування феодального ладу та племінних князівств, зовнішня загроза з боку хозар та варяг.
Добре організовані групи воїнів і купців вікінгів, відомі як руси, вперше достовірно згадані у хроніці «Бертинські аннали» під 839 р. Спираючись на свої торгові факторії й укріплені пункти серед місцевих поселень, скандинави приводять східноєвропейські племена до данницької або союзницької залежності – виступають організаторами надплемінної державності. Її головним завданням був не захист інтересів тубільців, а їхня експлуатація задля отримання надприбутків від війн і торгівлі зі Скандинавією, Хазарією, Візантією, країнами Кавказу та мусульманського Сходу. Одночасно інтенсивно йде процес «слов’янізації» скандинавських контингентів, певне зрощування їх із місцевою родоплемінною верхівкою.
Версії походження слов’янської держави:
норманістична (Г. Байєр, Г. Міллер, А. Шльоцер) – державу слов’ян створили варяги внаслідок завоювання;
автохтонна (М. Ломоносов, М. Грушевський, І. Крип’якевич) – слов’яни самі були здатні до створення держави, зокрема Антська та Куявія.
Дискусію на тему національної приналежності населення в Київській Русі розпочав російський історик М. Поґодін, який гадав, що первісним населенням теперішньої України були росіяни, які під натиском татар еміґрували на північ, а на їхнє місце згодом прийшли «від Карпатських гір» українці.
Українські вчені М. Грушевський, М. Максимович, А. Кримський доводили, що українці є автохтонами на своїй землі, що продовженням Київської Русі була Галицько-Волинська держава і що російська історія починається не з Києва, а з Володимира над Клязьмою у 12 ст.
Радянські історики створили у 1930-их pp. нову схему історії Східної Європи, підставою якої є теза, що творцем Руської держави була, мовляв, «єдина древньоруська народність», з якої щойно пізніше, десь у 14 - 15 вв., відокремилися український, російський і білоруський народи.
Версії походження терміну „Русь”: 1) норманістична (Г. Байєр, Г. Міллер, А. Шльоцер) – русами називали норманів фіни („роотсі” - гребець); 2) слов’янська (М. Грушевський, І. Крип’якевич) – „русь” – це термін, який у праслов’ян означав річку або панування (рудий - пануючий);3). радянська (Рибаков) – руси – це давньоруська народність, яка пізніше розвалилась на 3 народи – українці, росіяни, білоруси; 4) іранська – „рос” означає „світлий”; 5) тотемічна – можливо тотемом полян був урсус – ведмідь, назву якого заборонялось вимовляти, руси – сини ведмедя. Термін „Україна” вперше згадано у Київському літописі у 1187р. щодо Переяславської землі при згадці про смерть князя у значені „край, рідна земля ”
На рубежі YIII-IX ст. формується полянське князівство Куявія на чолі з князями із династії Києвичів. Вони носили титул каган (хакан) та поступово виходили на міжнародний рівень. Зокрема у YIII ст. князь Бравлин здійснив похід на Корсунь, Сурож та Корчев. У 838р. посольством до Константинополя розпочались дипломатичні відносини Русі. У 839р. посольство русів побувало у франків.
Аскольд (60 – ті рр. IX ст. – 882. На думку вчених останнім князем із династії Києвичів був Дир, який правив у 830-840 - 850-х рр. У 860р. Куявію очолив варяг Аскольд. За іншою версією Дир та Аскольд були співправителями. У 860р. Аскольд здійснив вдалий похід на Константинополь (Царгород), де уклав перший військово-торгівельний договір Русі. Також Аскольд прийняв християнство під іменем Микола.
Цього ж 860р. Славію (ільменських словен) очолили брати варяги (вікінги, нормани) Рюрик (Новгород), Трувор (Ізборськ) та Синеус (Білоозеро). За іншою версією сине-ус це «дім», а тру-вор – «дружина». Тобто князівство очолив Рюрик із двором та військом. Олег Віщий (882-912). Олег очолив словенське к-во Славію у 870 р. після смерті Рюрика. У 882р. князь Олег, регент сина Рюрика Ігоря, вбивши Аскольда захопив Київське к-во та проголосив утворення Київської Русі. Київ, названий Олегом «матір’ю городів руських» контролював торгівлю великого регіону. Імпортувалися предмети Здійснив походи на Константинополь (907, 911) та Каспійське узбережжя (?). Уклав торговий договір з Візантійською імперією під час походу на Константинополь у 907р., за яким руські купці могли проводити безмитну торгівлю у Візантії. Князь взяв місто штурмом з моря та прибив щит на ворота міста. Підкорив полян, сіверян (884), деревлян (883), радимичів (885) та уклав союзні договори з тиверцями, хорватами та уличами. Із підкорених племен збирав податки у вигляді полюддя. Загинув від укусу змії. |
|
Ігорь Рюрикович Старий (912-945). Придушив повстання древлян та змусив уличів переселитись до Пд. Бугу та Дністра (914-917). Здійснив невдалі походи на Константинополь у 941 і 943рр через порушення торгівельної угоди та Каспійське узбережжя (943), де захопив Дербент. При спробі збільшити податків та повторного збору данини вбитий древлянами, яких очолював князь Мал. Підтримував християнство, дозволивши збудувати на Подолі церкву Св. Іллі.
Ольга (Олена) Свята (945 -964) Була регентом при малолітньому сині Святославі. Придушила повстання древлян, зруйнувавши Іскоростень. У 947р. здійснила податкову реформу, чітко визначивши розмір та місця збору податків (устави і погости). Здійснила поїздку у Константинополь у 957р., де прийняла християнство під іменем Олена та збудувала церкву Св. Миколи на Аскольдовій могилі. Вела міжнародну політику відправивши посольство до Константинополя (957) та німецького імператора Оттона I (959). У 962 у Києві перебувало німецьке посольство на чолі з єпископом Адальбертом.
Великі князі Київські |
Аскольд (60 – ті рр. IX ст. – 882 |
Олег Віщий (882-912) |
Ігорь Рюрикович Старий (912-945) |
Ольга (Олена) Свята (945 -964) |
Святослав Ігоревич (964-972) |
Ярополк Святославович (972-978) |
Володимир Великий (978р. –1015р) |
Святополк Окаянний - 1015,1018-1019 |
Ярослав Мудрий 1015- 1018, 1019 – 1054 |
Правління тріумвірату: Ізяслава Київського (1054 – 1068; 1069 – 1073; 1077 – 1078), Святослава Чернігівського (1073 - .1076), Всеволода Переяславського (1077, 1078 – 1093) |
Святополк Ізяславович 1093 – 1113 |
Володимир Мономах 1113 – 1125 |
Мстислав Володимирович 1125 – 1132 |
Володимир Великий мав 16 дітей (12 синів), Мстислав Володимирович і Юрій Долгорукий по 14 дітей, Володимир Мономах та Данило Галицький по 11 дітей, Ярослав Мудрий – 10 дітей |
Ярополк Святославович (972-978) Прийняв християнство, вбив брата Олега Древлянського. Загинув у боротьбі з Володимиром