4.5 Правобережна Україна та західноукраїнські землі у xyii ст.

Правобережні полки на початку 80-х pp. XVII ст. ліквідовані польським урядом. У 1684-85 pp. було відновлено Корсунський (Захар Іскра), Богуславський (Самійло Іванович (Самусь), Брацлавський (Андрій Абазин), Білоцерківський (Фастівський, Cемен Гурко (Палій). Однак у 1699р.поляки підписали з Туреччиною Карловицький мирний договір та ліквідували козацькі полки. У відповідь козаки повстали під керівництвом С. Палія (1702-1704). Однак у 1711-1714рр. полки були ліквідовані , а козаки перетворені у селян-кріпаків.

На початку XVIII ст. виникла нова форма антифеодальної боротьби - гайдамацький рух. Гайдамаки (з тур. – «волоцюги», колії), захищали православне українське населення від польського національного та релігійного гніту. Вперше згадуються у 1715році. Найвищим злетом гайдамацького руху стала так звана Коліївщина, останнє українське селянське повстання проти поляків. Ініціатором повстання православних на Правобережжі був ігумен Мотронинського Троїцького монастиря Мелхіседек Значко-Яворський. Максим Залізняк збирає повсталих у Холодному Яру. На початку червня 1768 р. повсталі оточили Умань, де на їхній бік перейшов уманський сотник І. Гонта. Повстанці влаштували різанину полякам та євреям, повісивши на костелі поляка, єврея і собаку та написавши «Жид, лях і собака – віра однака». В липні 1768 р. табір гайдамаків під Уманню було розгромлено росіянами. Поляки страчували гайдамаків у с. Кодня (Житомирщина, 600 чол.) та в с. Серби (Поділля). З І. Гонти здерли шкіру і четвертували, М. Залізняка таврували і заслали у Сибір.

На західноукраїнських землях селяни також відмовлялися відбувати панщину, платити податки, захоплювали поміщицькі землі. Народні месники тут називалися опришками (винищувачі). Вони діяли малими загонами (15-30 чол.) з використанням партизанської боротьби. Найвідомішим ватажком опришків був Олекса Довбуш.

4.6 Культура України в другій половині XVII - XVIII ст.

У ході Національно-визвольної війни з’явилась нова українська державність, і саме її існування вело до зростання національної самосвідомості.

Освіта. Офіційна гетьманська влада опікувалася створенням освітньої системи шкільництва. До початку XVIII століття в Україні існувала 1 школа на 1000 чол. Всі рівні освіти були загальнодоступними. Однак у другій половині XYIII ст. розпочинається примусова русифікація освіти. Початкову освіту на Правобережній Україні надавали православні братські школи та єзуїти.

Середню освіту здобували у колегіумах Чернігова (1700), Переяслава (1738), Харкова (1726). На Правобережжі та західноукраїнських землях діяли єзуїтські колегіуми: Львівський, Перемишльський, Кам'янецький, Луцький та ін.

Професійну освіту надавали ремісничі цехи та професійні навчальні заклади: з 1773р. у Львові відкрито медичну колегію для підготовки лікарів і аптекарів, з 1787 перша медична школа в Єлисаветграді (сучасний Кіровоград).

Вищу освіту надавали: 1). Києво-Могилянська колегія, яка з 1701р. носила титул академії. У 1814 р. академію закрили, а в 1829р відкрили як духовну семінарію. 2). Львівський університет, відкритий ще в 1661 р., польська влада використовувала для полонізації та покатоличення українців.

В частині України, яка перебувала під владою Москви, у XVIII столітті були заборонені публікації українською мовою.

У 1773р. у Львові А. Піллер заснував приватну друкарню, у якій у 1776р. було надруковано першу газету на українських землях «Gazette de Leopolis» («Газета Львівська») (фр. мовою)».

Література. У розвитку української літератури художні твори дедалі більшою мірою збагачувалися народною мовою, прислів’ями. Справжнім літературним явищем стала творчість Г. Сковороди – збірка творів «Сад божественних пісень» (1758). Набули поширення козацькі літописи: «Літопис Самовидця» (1648-1702); літописи Г. Граб'янки і С. Величка (1620-1700).

Театр Продовжують діяти шкільний театр і шкільна драма. Розвиток народного лялькового театру - вертепу. У 1740р. з’являється балаган – тимчасовий ярмарковий театр. У 1732р. у Глухові було відкрито першу музичну школу в Україні. М. Березовський є автором першої української опери «Демофонт» (1773). А. Ведель – «На ріках Вавілонських».

Архітектура. У XVII століття в архітектурі з'являються елементи стилю бароко. Він передбачає велику кількість прикрас для обрамлення вікон та дверей, декоративні фронтони, багатоярусні грушеподібні бані, ступеневі дахи, декоративні фронтони. Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту своєрідного стилю, названого українським, або «козацьким» бароко. Провідним типом споруд стає так званий козацький собор - п'ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами. Це - Миколаївський собор в Ніжині (1668), Георгіївський - у Видубицькому монастирі.

У середині XYIIIст. розпочинається поширення архітектурного стилю рококо. Італієць Бартоломео Растреллі, який збудував Андріївську церкву (1747-1753), яка сповнена національного колориту. Ним же був створений Імператорський палац у Києві (1752-1755), пізніше названий Маріїнським (Резиденція Президента України).

В архітектурі Західної України переважало бароко, зокрема собор Св. Юра (1747-1762, арх. Бернард Меретин) та Домініканський собор (Пресвятої Євхаристії, 1745-1764) у Львові.

Література:

1. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків, 1990.

2. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX ст. К., 1996.

3. Голубицький В. Запорозьке козацтво.-К.,1994.

4. Смолій В., Степанов В. Богдан Хмельницький.-К.,1995.

5. Смолій В., Степанов В Українська національна революція XVII ст.(1648-1676 рр.).-К.,1999.

6. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану.-К.,2000

7. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. К., 1990.

8. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький. Львів, 1990.