2.4 Культура Руської держави

Писемність у східних слов'ян з'явилася приблизно ще в першій половині IX століття, мабуть у формі піктографічного письма «черти і рези». На початок XI століття на Русі використовувалися дві системи письма - кирилиця (43 літери), розроблена братами Костянтином (Кирилом) і Мефодієм фонетична система на основі грецькому алфавіті, і глаголиця.

Освіта. Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні школи, в яких вчилися діти знаті. Набір в школи здійснювався примусово, оскільки добровольців було мало. У Стародавній Русі школи були двох видів – монастирські та вищі, для «дітей кращих людей», які давали знання з філософії, риторики, граматики. Онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна у 1086 році заснувала у Києві при Андріївському монастирі жіночу школу. Освіта була загальнопоширена, про що свідчать берестяні грамоти та графіті.

Поширення писемності супроводжувалося створенням бібліотек. Найбільша (її заснував Ярослав Мудрий) знаходилася у Софійському соборі, і спочатку там нараховувалося біля 1000 примірників книг. Тут же було організовано переписування книг (скрипторії). До київської писемної школи належать Рейнське Євангеліє, вивезене Анною Ярославівною до Франції, «Остромирове Євангеліє», писане 1056-1057рр. дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, «Ізборники» (1073 і 1076рр.). Завдяки цій роботі книжковий фонд Русі складав щонайменше 130 -140 тисяч томів. Збереглося біля 35 творів XI ст. та 65 творів XII ст.

Наука. Першою енциклопедією на Русі став «Ізборник» митрополита Іларіона (1073р.). Першими медиками на Русі були всілякі знахарі, відуни, волхви. Але в XI—XII століттях місце знахаря займає лікар (лічець), зокрема відомими були монахи Печерського монастиря Агапіт, Дем'ян (Даміан)-Пресвітер. Княгиня Євпраксія Мстиславівна уклала лікарський трактат «Мазі».

1052	„Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона
1056-1057	„Остромирове Євангеліє”
1073, 1076	„Ізборніки”Святослава
1111	„Повість минулих літ” Нестора Літописця
1117	„Повчання дітям ” Володимира Мономаха
1185	„Слово о полку Ігоревім”

Література. Першим її зразком стало «Слово про закон і благодать» ченця Ілларіона, якого князь Ярослав Мудрий поставив в 1051 році митрополитом. Блискучим пам'ятником давньоруської публіцистики є «Благання» Данила Заточника. В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Князь Святослав Ярославич створив знаменитий «Ізборник», присвячений проблемі, «яко подобає людині бути». Перу князя Володимира Мономаха належить «Повчання дітям». Вершиною художньої літератури була поема «Слово о полку Ігоревім» (1185).

Популярним жанром була житійна (агіографічна) література. Особливу популярність отримали патерики - збірники житіїв, складені не за календарним, а за так званим географічним принципом

Літописання є першим самостійним жанром давньоруської літератури стало літописання. Писали звичайно трьома шифрами – уставом, на півуставом і скорописом, червоним або чорним чорнилом. Початок його відносять ще на кінець Х століття. Зокрема відома «Велесова книга» містить дані про події від 650р. до н.е. до князя Аскольда. Також відомі «Літопис Аскольда», Київський літописний звід від 1039р. Але найвідомішим літописом є «Повесть временных лет, откуду пошла есть Руская Земля» написаний ченцем Нестором у 1113р.

Останніми з літописних руських зводів, що дійшли до нас, є Київський (1111 -1200) і Галицько-Волинський (1205-1290).

Епос древньої Русі представлений колядками і щедрівками та героїчний билинним епосом, що склався у Х- XIII про діяльність богатирів та героїв, зокрема: Микула Селянинович, Микита Кожум'яка, Ілля Муромець, ростовець Альоша Попович, рязанець Добриня Микитович, новгородець Садко.

Архітектура. Більшість споруд у слов'янських поселеннях споруджувалася зі зрубів - колод, укладених в чотирикутні вінці. Перші кам'яні споруди були створені в період князювання Володимира Великого, зокрема звели церкву Успення Богородиці (Десятинну, 989-996). Стіни соборів викладалися з рядів каменю, які чергуються, і плінфи (плоска цегла, близька до квадратної форми). Найбільше поширення на Русі отримало хрестово-купольне планування соборів.

Втіленням головних архітектурних досягнень Русі став Софійський собор у Києві споруджений при Ярославові Мудрому (1037). У своєму первинному вигляді собор являв собою п'ятинефну хрестокупольну будівлю з тринадцятьма куполами (символ Христа і дванадцяти апостолів). Споруда головного собору Києво-Печерської лаври - Успенська церква (1078) є першим однокупольним храмом Русі. Церква була зруйнована в 1941, а сьогодні вона відновлена. На межі XI-XII століттях недалеко від храму Святої Софії був споруджений Золотоверхий Михайлівський собор (1113), зруйнували за часів радянської влади в 1934-1936рр. Відомими були однокупольна церква Параскеви П'ятниці, Кирилівська (1146) та Василівська (1183), церква Богородиці Пирогощої (1131-1132). Головними храмами Чернігова були п’ятикупольний Спасо-Преображенський собор (1036) та Борисоглібський (1128). У Галичі стояли Успенський собор (1153-1177) та церква у романському стилі Пантелеймона (1200)., церква Іоана Златоуста у Холмі. У Переяславі Михайлівський собор. Архітектором того часу Петро Милоног.

Образотворче мистецтво представлене мозаїками, фресками, іконописом та книжковою мініатюрою. Фресками - розписами водяними фарбами по сирій штукатурці - вкривалися стіни православних храмів. Мозаїчні зображення складалися зі смальти - кубиків спеціального кольорового скла. Мозаїки прикрашають переважно центральну частину собору Софійському соборі, зокрема фігура Христа-Вседержителя (Панкратора), Богоматір-Оранта (Благаюча).

Декоративно-прикладне мистецтво. Характерним для творів прикладного мистецтва був рослинний та звіринний орнамент. Ювелірна техніка застосовувала чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Вершина ювелірного мистецтва - техніка перегородчатої емалі. На золоту пластину наплавляли тонкі золоті перегородки, отримані порожнини заповнювали емалевим порошком і розплавляли його. Населення носило змієвики-обереги.

Музика. У житті людей Київської Русі значне місце займали музика, пісні і танці. Мандрівні митці називались скоморохами. Музичними інструментами Русі були ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. Легендарними співцями були Митуса, Ор, Боян.

Церква. Першими християнами-князями були Аскольд,Ольга та Ярополк. Державною релігією християнство зробив Володимир Великий і за це був офіційно канонізований православною церквою в XVI сторіччіВелика роль у поширенні християнства належала монастирям, головним з яких був Києво-Печерський (1051). У XIII столітті на Русі було біля 50 монастирів, з них 17 у самому Києві. Першими руськими святими стали Борис і Гліб, які прийняли мученицьку смерть від Святополка Окаянного. Першими русинами митрополитами були Іларіон (1051) та Климент Смолятич.

Церква Галицько-Волинської держави була представлена шістьма єпископатами у Володимирі, Перемишлі, Галичі і Угровську (пізніше в Холмі), Луцьку і Турівську. Після утворення у 1303 році Малоруської митрополії, головою церкви у галицько-волинських землях був Галицький митрополит.

Література:

1. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження словян.-К, 1991.

2. Брайчевський М.Ю. Походження Русі.-К.,1968.

3. Бойко О.А. Історія України.-К.,2003.

4. Грушевський М.С. Історія України-Руси: у 10 т. К., 1991.5

5. Давня історія України – К., 2000.-Т.3 Словяно-руська доба.

6. Довідник з історії України/ За аг. Ред. І. Підкови, Р. Шуста.- К., 2001.\

7. Залізняк Л.Л. Первісна історія України.-К.2000.

8. Крипякевич І.П. Галицько-Волинське князівство.-К,1993.

9. Толочко Л.Л. Київська Русь. – К.1996.

10. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XYIII ст.. – К., 1997