Розквіт держави (980-1054 рр.)

У час розквіту Русь займала територію у 800 тис. кв. км. із населенням у 5 млн. чол., 20 народів

Володимир (Василій) Святославович Великий (11.06.978р. – 15.07.1015р). захопив владу у міжусобній боротьбі із братом Ярополком. Був сином Святослава та рабині Малуші. Здійснив ряд структурних реформ держави, в результаті яких Київська Русь перетворилась на імперію, зокрема:

1. кодифікував закони в усний Статут (Устав) земляний, де відмінив смертну кару;

2. у 988р. провів адміністративну реформу, за якою замінив місцевих князів посадниками із синів та друзів. Автономні княжіння були замінені на князівства-намісництва, як адміністративні одиниці імперії. Підкорив білих хорватів (981), дулібів, в’ятичів, радимичів. Приєднав до Київської Русі Закарпаття та створив у Криму руське Тмутараканське князівство з центром у Корчеві;

3. військову:збудував оборонну лінію проти степу – „Змієві вали ” (1 тис. км) та замінив варяг слов’янами у дружині;

4. провів 2 релігійні реформи – 1). язичницьку (980), за якою сформував пантеон язичницьких богів на чолі з Перуном та 2). прийняв християнство державною релігією (988); збудував церкву Св. Василія перший кам’яний храм Русі –церкву Пресвятої Богородиці (Десятинну). До Києва перевезли мощі папи Климентія. У 1015р. виникли 5 єпископств – Київське, Чернігівське, Білгородське, Володимир-Волинське та Новгородське. На потреби церкви було уведено церковну десятину.

5. карбував золоті та срібні монети із написом „Володимир на столі, а се його серебро”;

6. Налагодив стосунки із Візантійською імперією (перша дружина Анна) та Священною Римською імперією (друга дружина – онука імператора Оттона I).

Після смерті Володимира знову вибухнула міжусобна боротьба між братами за владу.

Святополк Ярополкович Окаянний - 1015,1018-1019. У міжусобиці вбив братів Бориса, Гліба, Святослава. У 1015р. Ярослав розгромив Святополка під Любичем. Однак, у 1018р. з допомогою тестя, польського короля Болеслава Хороброго, Святополк розгромив Ярослава під Волинем та захопив Київ. За допомогу полякам Святополк передав Червенські городи (Галичину). Через звірства поляків піднялось повстання киян проти Святополка. У 1019р. на р. Альті під Переяславом Ярослав остаточно розгромив Святополка.

У 1021р. відокремилось Полоцьке князівство Брячеслава. У 1024р. під Листвином Мстислав Тмутараканський розгромив Ярослава. У 1026р. брати поділили Русь по Дніпру: Ярославу – Правобережжя із Києвом та Новгородом, а Мстиславу – Лівобережжя із Черніговом та Тмутараканню. У 1036р. Мстислав помер, а Брячислав визнав владу Ярослава, який, об’єднав Київську Русь.

Ярослав (Георгій) Мудрий (1015- 1018, 1019 – 20.02.1054) продовжив розбудову держави, зокрема:

1. У 1030р. повернув Червенську Русь від поляків, у 1036р. розгромив печенігів та у 1043 провів останню війну із Візантією;

2. У 1016р. провів писану кодифікацію законів – „Руська правда ” (18 статей). У 1024-1026рр. вона була доповнена «Поконом вірним», який визначив розмір штрафу (віри);

3. Зосередив зусилля на культурницькій діяльності – Розбудував столицю, створивши місто Ярослава (70 га), яке оточував вал висотою у 14 м., шириною у 30 м. та довжиною до 3,5 км. Були збудовані Золоті ворота з надбрамною церквою Благовіщеня Богородиці та 13-ти купольний храм Софії Київської (1018?-1036). За правління Ярослава було створено першу бібліотеку та створено літописний Київський звід (1039);

4. Прагнув унезалежнитись від Константинопольського патріарха та у 1051р. ініціював вибори Київським митрополитом русича Іларіона, якого патріарх не затвердив. Також за Ярослава було створено Києво-Печерський монастир (1051);

5. Ярослава називали «тестем Європи»: сини були одружені – Ізяслав – із польською княжною, Всеволод – з візантійською принцесою, Святослав – із онукою німецького імператора ГенріхаII, доньки вийшли заміж: Анна за французького короля Генріха, Анастасія за угорського короля Андрія, Єлизавета за норвезького короля Гарольда;

6. Провів реформу успадкування влади – запровадив принцип старшинства (сеньйорату), за яким Київське князівство очолював старший у роду Рюриковичів. Держава була поділена на уділи – окремі володіння - між синами Ярослава: Ізяслав отримав Київ та Новгород, Святослав – Чернігів та Тмуторокань, Всеволод – Переяслав та Суздаль, Ігор – Володимир-Волинський, Вячеслав – Смоленськ. Саме ця система породила ізгоїв та криваві міжусобиці та розвал Київської Русі.

Після смерті Ярослава державу очолює тріумвірат Ізяслава Київського (1054 – 1068; 1069 – 1073; 1077 – 1078), Святослава Чернігівського (1073 - .1076), Всеволода Переяславського.

Влітку 1068р. на р. Альті половці розгромили Ярославичів. Оскільки Ізяслав боявся озброювати киян у боротьбі проти половців, це призвело до повстання киян та вигнання Ізяслава. Київ посів Всеслав Полоцький. У 1069р., отримавши допомогу із Польщі, Ізяслав повернувся на престол, стративши 70 керівників повстання. У 1072р. Ярославовичі прийняли доповнення до Руської правди – Правду Ярославовичів.

У 1073р. Святослав та Всеволод об’єднались та вигнали Ізяслава. Київ очолив Святослав (1073-1076), пізніше Всеволод (1076-1078). У 1078р. Ізяслав повернувся, але загинув у битві на Нежатій Ниві із ізгоями Олегом Святославичем та Борисом Вячеславичем. Київ знову очолив Всеволод (1078-1093).

У 1113р., після смерті Святополка, повстали кияни та запросили на престол переяславського князя Володимира Мономаха, який уславився походами проти половців у 1103 на р. Сутінь та 1111р. на р. Дон біля міста Сугрова. Мономах зумів знову об’єднати Русь, його владу визнавали 75% земель. У 1113р. він затвердив доповнення до Руської правди – «Устав про рези» (відсотки лихварів). Після смерті сина В. Мономаха Мстислава у 1132р. Київська Русь остаточно розвалюється на уділи.

Економічне життя Руське суспільство знало два типи землеволодіння – умовне, яке надавалося за службу (помістя), та спадкове (вотчина). Головним зайняттям населення Київської Русі було хліборобство, орне та підсічне (вирубне). Також були розвинені чорна металургія, скотарство, мисливство, рибальство та бджільництво.

На високому ступені розвитку стояло ремесло,знали біля 80 ремесел, особливо славились чорна металургія, ювелірна справа, гончарство, деревообробне. Зовнішня торгівля (купці-гості) використовувала міжнародний водний «шлях з варяг у греки» та сухопутні шляхи соляний, залізний, шовковий.

Селяни проживали у селах і створювали громаду (вервь, мир), яка управлялась вічем. Неукріплені села, які складались із курних напівземлянок (30 кв.м.) гніздились навколо укріпленого граду. Селяни користувались общинним (громадським ) землеволодінням із круговою порукою щодо сплати податків та відповідальності за злочини на території громади. Данину (загальнодержавний прямий податок) стягували із селянського двору (диму) або хліборобської родини (рала), наділ яких становив в середньому 15 га. землі. Спочатку князь сам збирав податки під час полюддя, а пізніше збирали князівські урядники. Використовували соху, рало, плуг.

Грошова система. Гроші були представлені гривнями (160-200 гр. срібла), 1 гривня= 20 ногатам (2,5гр. срібла)= 25 кун= 50 резан= 150 векшам. Карбували свої монети Володимир, Святополк Ярополкович, Ярослав Мудрий. Золота монета (златник) – 6 гр. золота, срібна (срібляк) – 3,5 гр. срібла, відповідала різані.

Юридична система. Основою правової системи було традиційне (звичаєве) право. У 1016 було записано кодекс законів - „Руська правда”, авторство якого приписують Ярославу Мудрому. Руська правда була доповнена у 1072р. Правдою Ярославовичів та Уставом про рези у 1113р. В. Мономаха. Закон Русі не знав смертної кари, але визнавав кровну помсту. За правопорушення передбачався штраф, який поділявся на „віру” – штраф на користь князя, та „головництво” – на користь скривдженого (родини). „Дика віра” – кару за члена сплачувала вся громада. Для визначення провини суд міг призначити поєдинок або випробовування вогнем або водою.

Руське суспільство поділялось на наступні стани:

1. Рюриковичі – нащадки княжої династії, що мали право на уділ із необмеженою владою у ньому;

2. духовенство – складали окремий стан із власним судом (чорне та біле);

3. бояри – володіли правом на вотчину (спадкове землеволодіння, на Русі 3 тис. вотчин);

4. дружинники – право на умовне (тимчасове) землеволодіння за службу;

5. люди (міщани) – вільне населення міст з правом вічевих зборів (рада дорослих чоловіків);

6. смерди – особисто вільні селяни;

7. закупи, рядовичі – залежні селяни;

8. холопи (челядь) – раби;

9. ізгої – особи, які випали із своєї соціальної групи.

Київську Русь іноземці називали Гардарікою, тобто „Країною міст”. Міста були 3 типів – гради, городи та остроги. Класично місто складалося із укріпленого дитинця (замку) та неукріпленого посаду, де проживали ремісники. Дитинець заселяв князь та бояри. Міста були адміністративними центрами, в них проживало 15% населення держави. Кількість міст зростала із 20 (X ст.), 32 (XI ст.), до 300 (XIII ст.). Київське к-во мало 80 міст, Переяславськек-во – 25 міст, Чернігівськек-во – 46 міст. Найбільшим містом був Київ,засноване у 430 (483) році. У 1018р. Київ мав 400 церков та 8 ринків. Поділявся на 3 частини – град Володимира, град Ярослава та Поділ. Руйнувався у 1169р., 1203, 1240р. У 1068 та 1113рр. відбулися повстання киян.

Адміністративно Київська Русь поділялась на землі-князівства, які в свою чергу поділялись на волості, а ті на самоврядні міські та сільські громади. На початковому етапі формування Київська Русь була федерацією племінних княжінь на чолі з великим Київським князем. Члени федерації сплачували Києву данину та утримувались силою зброї.

Князівська влада на Русі пройшла значну еволюцію: з виборного військового ватажка і язичницького племінного лідера князь перетворився на спадкового монарха, який правив країною з «ласки Божої», з благословення християнської церкви. В часи розквіту Київська Русь була монархією, а після Любецького з’їзду – федеративною монархією. На чолі її стояв Великий князь. В його руках була зосереджена найвища законодавча, виконавча, судова і військова влада. Дорадчим органом князя була боярська рада. У виняткових випадках велике значення мали постанови віча, зборів вільних міщан. У 1054р. було введено „горизонтальне ” успадкування земель (принцип старшинства в роду (сеньйорату).

У вересні 1093р. Любецький з’їзд князів остаточно затвердив принцип спадкового володіння уділом, який належав батьку – вотчиною. Це призвело до поділу у XII-XIII ст. Русі на 12 князівств: Київське, Галицьке, Волинське, Чернігівське, Переяславське, Полоцьке, Ростово-Суздальське, Смоленське, Турово-Пінське, Тмутороканське, Новгород-Псковське. У XIII ст. було 50, у XIY ст. – 250 князівств. Умовно формується колективний сюзеренітет – правління сильних князів Русі.

У другій половині XІІ ст. Київське князівство і Київ починають занепадати. Князі всіх давньоруських земель боролися за право володіти великим Київським престолом. У 1155 р. суздальський князь Юрій Долгорукий, син Мономаха, штурмом узяв Київ і став Великим київським князем. Сини Юрія, Володимиро-Суздальські князі Андрій Боголюбський 8 (12) березня 1169р і Всеволод Велике Гніздо у 1203 р., розграбували і спустошили Київ, через це на початку XІІІ ст. він повністю втратив політичне й економічне значення.

У 1187р. князь переяславський Володимир Глібович загинув у боротьбі з половцями. В цій події вперше згадується термін «Україна». У 1185р. новгород-сіверський князь Ігор Святославович здійснив невдалий похід на половців, про що оповідає «Слово про Ігорів похід». Дружина князя Ігоря називалась Єфросинія Ярославна, донька Я. Осмомисла.

Загибель Русі. У 1206р. монголи обрали хана Темучина Чингізханом (Великим ханом, імператором). Він організував потужну армію та захопив Сибір, Китай, Іран. У 1222р. монголи розгромили половецького хана Котяна, який попросив допомоги у руських князів. 31 травня 1223р. на р. Калка 60 тис. руське військо, яке очолювали Мстислав Романович Київський, Мстислав Мстиславович Удатний, Галицький, Мстислав Святославович Чернігівський, Данило Романович Волинський і Олег Ігоревич Курський було розгромлене 25 тис. армією монголів на чолі з Джебе та Субедеєм.

У 1237-1239рр. монголи під керівництвом Бату-хана знищили Північно-Східну Русь. У 1239р. вони знищили Переяслав (3 березня) та Чернігів (18 жовтня). 5 вересня монголи обложили Київ, який обороняв воєвода Данила Галицького Дмитро. 20 листопада монголи пішли на штурм та прорвались через Лядські ворота. Бої у місті тривали до 6 грудня та закінчились обвалом Десятинної церкви. Із 50 тисячного населення вижила 1 тисяча. Оборона Києва тривала 93 дні (5 вересня – 6 грудня 1240р). Падіння Києва ознаменує загибель Київської Русі.

У 1242р. Бату – хан створив свою державу у степах України та Росії під назвою Ак-Орда (Біла Орда), яка із др. пол. XIY ст.. отримала назву Золота Орда. Українські князівства втратили незалежність. Їхні князі підкорялися Батию й великому монгольському ханові. Золотоординський хан затверджував князів, давав їм ярлик - грамоту на право управляти князівством. В усі міста завойованих князівств були направлені татарські представники - баскаки. Мешканців міст і сіл переписали й змусили платити данину. Татари вперше ввели подушний податок у 1245р. провівши перепис населення. Від сплати данини звільняли тільки духівництво.

Батий передав Київ у володіння володимиро-суздальському князеві Ярославу Всеволодовичу. Після його смерті в 1249 р. Київ перейшов під владу Олександра Невського..