3.3 Культура України в часи литовсько-польського панування.

У другій половині XIII - XV ст. українські землі переживали призупинення розвитку окремих ланок культури, пов'язане з наслідками монголо-татарського нашестя і втратою незалежності.

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського ознаменувало новий період у розвитку української культури, зокрема українська мова стала мовою діловодства, дипломатії, приватного листування на території Великого князівства Литовського.

Вихідці з України навчалися також в університетах Європи. Юнаки з України навчалися і в Болонському, Краківському, Празькому університетах. У середині XV століття в Європі було вже декілька докторів українців (Юрій Дрогобич, Павло Русин). Юрій Дрогобич (1450 - 1495) в 1481—1482рр. був ректором університету у Болоньї. У 1364р. було засновано найближчий Краківський Ягелонський університет.

Переписувачем протодияконом Спиридоном написано Євангеліє (1393) та - Київський псалтир (1397) - великоформатний (302 мініатюри) збірник афоризмів, правил поведінки, практичних порад - один з найвизначніших пам'яток українського рукописного книжкового мистецтва. Також у 1401р. написано Королівське Євангеліє, створене Станіславом «Граматиком» в с. Королеве на Закарпатті. У 1489р. написано «Четьї-Мінеї».

Майстром, який працював у стилі Відродження, був Петро Ратенський, уродженець Волині. Його перу належить ікона «Богородиця» у Володимиро-Волинському соборі і так звана «Петровська ікона» в Успенському соборі в Москві. З робіт професійних художників збереглася ікона Богоматері-Одигітрії з Покровської церкви Луцька (XIII - XIV ст.). Відома Ченстоховська ікона Божої Матері, така популярна в Польщі, у XIV столітті була вивезена з Галичини.

У XYI-XYII ст. відбувається національно-культурне відродження України. Своєю меценатською діяльністю прославилися князь Костянтин (Василь) Острозький, князь Юрій Слуцький, Єлизавета (Галшка) Гулечівна.

Писемна мова українців і білорусів називалася руською. Під впливом усного мовлення в руській мові з'явилися елементи української мови. У 1556-1561рр. Михайло Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій написали Пересопницьке Євангеліє (482 аркуші пергаменту) - перший переклад українською мовою Святого Письма. На цій реліквії присягають Президенти України під час інавгурації.

Освіта. Тривалий час основним типом навчальних закладів були початкові, парафіяльні (приходські) школи при православних монастирях і церквах. Там викладали дяки, яких називали дадискалами або бакалярами.

Середню освіту надавали школи, поділені за релігійним принципом, зокрема:

• Православні братські школи які надавали освіту українською мовою. Всього в Україні діяло біля 30 братських шкіл. Найвідомішими були Львівська братська (1586-1788) та Київська (1615-1632), першим ректором якої був Йов Борецький. Вона була створена на кошти Гальшки (Єлизавета) Гулечівни. При церквах діяли бурси - гуртожитки для учнів. Також вірмени мали свої школи у Львові, Кам’янці, Снятині.

• Протестантські школи у містах: Киселин, Гоща, Берестечко, Хмільник, Крилов.

• Єзуїтські католицькі колегіуми з латинською мовою навчання у Ярославі (1571) Львові (1608), Кам’янці.

• Греко-католицькі школи у Холмі, Шаргороді, Володимирі, Бересті.

• Вищу освіту надавали Острозька академія (1578-1640, закінчило 500 учнів), першим ректором якої був Герасим Смотрицький та Києво-Могилянська колегія (КМА) (1632-1817) (із 1658 (1701) - академія). При Острозькій академії існував гурток вчених, який видавав літературу, зокрема за редакцією Г. Смотрицького видано Біблію у 1581р. Відомим викладачем був Іван Княгинецький, майбутній засновник Скиту Манявського. У 1631р. П. Могила створив Лаврську школу, яку у 1632р. об’єднано з Київською у гімназіон – колегіум на основі єзуїтського колегіуму. В основі 12-річного курсу навчання (8 класів, 30 предметів) КМА викладалися церковнослов'янська, грецька і латинська мови та «сім вільних наук» - тривіум (граматика, риторика, діалектика) та квадриум (арифметика, геометрія, астрономія і музика) а також філософія і богослов'я. Відомими педагогами були Іов Борецький, М. Смотрицький, Касян Сакович, З. Копистенський. Учні називались спудеями та проживали у гуртожитку (бурсі). У 1701році з ініціативи гетьмана Мазепи колегіуму було присвоєне звання академії.

• Також діяла з 1638р. Киселинська академія (протестантська), та з 20 січня 1661р. Львівський університет.

Книгодрукування. У 1450р німецький винахідник Й. Гуттенберг винайшов книгодрукування. Поза українськими землями в цей час церковнослов'янською мовою друкувалося ряд книг - 1491р. у Кракові Швайпольт (Святополк) Фіоль виготовив чотири богослужебні книги «Часословець» і «Осьмогласник», а дещо раніше - «Тріодь пісну» і «Тріодь цвітну». В Празі Франциск Скорина у 1517 - 1519рр. надрукував кирилицею двадцять окремих видань Біблії. У Римі у 1483р. видано написаний латиною науковий трактат «Прогностична оцінка поточного 1483 року» магістра Юрія Дрогобича з Русі (перша друкована книга українського автора, що належить до інкунабул - першодруків Європи)

Першодрукарем в Україні донедавна вважали Івана Федорова (р.н. н - 1583). Сьогодні ряд вчених схиляються до думки, що друкарня у Львові існувала, принаймні, у 1460р. (львівський міщанин Степан Дропан подарував її Львівському Онуфріївському монастирю).

У 1574р І. Федоров (Федорович) у Львові видрукував «Апостол» і «Буквар» (перший друкований український підручник). У 1580р. в Острозі Новий Заповіт і Псалтир, а у 1581 р. Острозьку Біблію (1256 стор.) - перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою.

Перші шкільні підручники 1574р. «Буквар» І. Федорова - перший шкільний друкований підручник на українських землях. 1586 р. У 1619 р. видано «Граматику словян’ську» Мелетія Смотрицького - перший підручник із церковнослов’янської мови. У 1674р. видано перший підручник з історії України – «Синопсис» Іннокентія Гізеля.

Поезія У XVI—XVII ст. поетичні твори найчастіше створювалися мандрівними дияконами. Зміст цих віршів міг бути хвалебно-величальним (панегірик) або пов'язаним зі смертю і похоронами будь-кого зі знатних людей (мадригал).

Драматична література й театр У XVII столітті популярною стає драматургія. Найбільш поширеними були два види драми: релігійна і шкільна. В Острозькій і Львівській братських школах у другій половині XVI ст. виникає шкільний театр. Між актами вистави ставились інтермедії - короткі одноактові комедійні сценки. Народжується у першій половині XVII ст. народний ляльковий театр - вертеп (вертеп давньослов. - печера).

Архітектура і містобудування. На Західній Україні продовжуються готичні та ренесансні традиції, на Східній Україні формується бароко. У Ренесансному стилі зведені ансамбль Успенської церкви (вул. Підвальна, 9), куди входять сама церква (1591-1629 рр), вежа Корнякта і каплиця Трьох святителів, кам'яниця Корнякта на пл. Ринок 6 із "італійським" подвір'ям та каплиця Боїмів. Зароджується бароко, зокрема костел домініканців у Києві (1610), костел бернардинців (1600-1630) та єзуїтський костел (1610-1630) у Львові.

Епос. Обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, гаївки). Історичні пісні та думи супроводжувались грою на кобзі, бандурі, лірі.

Література:

1. Гісем О., Мартинюк О. Історія України. К., 2000.

2. Грушевський М.С. Історія України-Руси: у 10 т. К., 1991.5

3. Дзюба О., Довбищенко М., Русін О. Історія України. Литовсько-польський період.-К.,1997.

4. Довідник з історії України/ За аг. Ред. І. Підкови, Р. Шуста.- К., 2001.

5. Костомаров М. Історія України в життєписах визначнійших діячів. –Львів, 1918.

6. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XYIII ст.. – К., 1997