7.4. Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні на основі його гармонізації та стандартизації

На сучасному етапі міжнародної інтеграції в сфері економіки посилилась увага до проблем гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку.

Гармонізація бухгалтерського обліку передбачає існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів, але головне тут в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах - членах співтовариства, тобто щоб вони знаходились в гармонії один з одним. По такому шляху пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували ряд нормативних документів, які називаються Директивами або законами ЄЕС, зокрема, це найбільш важливі серед них такі: Четверта Директива “Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування” (від 25 липня 1978 року) і Сьома Директива “Про принципи складання консолідованої звітності” (13 червня 1983 року). Вони є обов’язковими для виконання у всіх країнах, що входять до Європейського співтовариства.

Зважаючи на розширення інтеграційних процесів в розвитку світового господарства широкого розповсюдження набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному, світовому, рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під підходом до стандартизації обліку розуміють те, що повинен існувати уніфікований набір стандартів для любої облікової ситуації і в любій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.

Міжнародні бухгалтерські стандарти є цілісною, гнучкою і постійно удосконалюючою системою бухгалтерського обліку, що виникла внаслідок інтеграційних процесів в економіці і спрямована на зближення обліку і звітності в різних країнах світу.

Стандарти бухгалтерського обліку - це зведення правил, методів і процедур. Розробкою і впровадженням міжнародних стандартів займається Комітет з міжнародних стандартів, який був створений в 1973 році провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Японії, Німеччини, Великобританії, Мексики, Нідерландів та США. Тепер цей комітет уже налічує більше 120 організацій з 88 країн світу. До початку 2004 року цим комітетом було прийнято і опубліковано 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО), які стосуються різноманітних аспектів ведення обліку та складання бухгалтерської звітності.

Становлення в Україні національної системи бухгалтерського обліку, його гармонізація і стандартизація відбувалося одночасно з процесом державотворення і переходом до ринкових відносин. На жаль, розбудові системи бухгалтерського обліку в перші роки незалежності України не було приділено належної уваги, що призвело до багаторічного зволікання з формуванням його цілісної системи.

У процесі становлення і розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні можна виокремити два основні етапи:

-- етап становлення (1992-1999 рр.), упродовж якого були сформовані базові умови для створення національної системи бухгалтерського обліку і його трансформації у відповідності з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами обліку;

-- етап оптимізації та вдосконалення (початок 2000 р. по тепер), який передбачає поглиблене дослідження організації системи бухгалтерського обліку, правове закріплення її складників з урахуванням світового досвіду в нормативно-правових документах та його подальша стандартизація і гармонізація стосовно вимог ринкової економіки та входження в систему світового співтовариства.

Перший етап становлення національної системи бухгалтерського обліку був розпочатий, завдяки прийняттю Указу Президента України "Про перехід України до загаль­ноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303, яким фактично було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжна­родних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього У­казу Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Конкретні шляхи щодо трансформації національної системи бухгалтерського обліку у відповідності з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами обліку були визначені у „Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. №1706. Програмою передбачалось, що реформування системи бухгал­терського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впроваджен­ня економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачала здійснення в 1999—2001 рр. переходу суб'єктів госпо­дарської діяльності до використання міжнародних стандартів фінан­сової звітності, його гармонізацію. Такий перехід відбувається в рамках реалізації стра­тегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн.

Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку перед­бачало розробку і запровадження 24 Положень (стандартів) бухгал­терського обліку (П (С)БО). Міністерство фінансів України наказом №248 від 1 грудня 1998 року затвердило “Графік розробки, затвердження та запровадження положень (стандартів) з бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів обліку (МСО)”, який передбачав розробку і впровадження П(с)БО в період з березня 1999 року по липень 2001 року. Зазначена кількість П(с)БО була підготовлена і затверджена. В подальшому підготовлено і затверджено іще шість нових П(с)БО за №№25, 26, 27, 28, 29 і 30, видання яких за Графіком 1998 року не передбачалось, Отже, станом на 1 січння 2004 р. затверджено 30 національних П(С)БО, перелік яких наведено у додатку 1.

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затвер­джений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансо­вої звітності, що не суперечить міжнародним стандартам,

Реформування бухгалтерського обліку, його гармонізація і стандартизація на першому етапі створення його національної системи здійснювалось за такими на­прямами:

1. розробка загально методологічних основ реформування обліку і статистики;

2) удосконалення форм бухгалтерського обліку;

2. підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями

програми;

4) розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих

рекомендацій щодо ведення обліку витрат ви­робництва;

5) вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту

суб’єктів господарювання та банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;

6) розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звіт­ності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації;

7) кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;

8) міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних

спеціалізованих професійних організаціях.

Першим, хто здійснив практичні кроки у реформуванні бухгалтерсько­го обліку, була вітчизняна банківська система. Протягом у 1997--1998 років правлінням Національного банку України (НБУ) була розроблена програма реформування бухгалтерського обліку та звітності (постанови НБУ від 17 жовтня 1996 р., №272 та від 29 листопада 1996р., №315), якою передбачалось проведення конкретної роботи по переходу банківської системи України на ведення бухгалтерського обліку та складан­ня звітності відповідно до міжнародних стандартів. Постановою правління НБУ від 17 червня 1997 р. №191 був затверджений “План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків”, який було введено в дію з січня 1999 року. Це дало можливість суттєво розширити професійне коло бухгалтерів та аудиторів, які стали першими набувати практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках за міжнародними стандартами.

Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжна­родних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні то­вариства, суб’єкта господарювання -емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці суб’єкта господарювання , починаючи з 1999 р., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.

Першим кроком до інтеграційних процесів входжен­ня у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) у 1998 році здійснила переклад та видання книги "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку". У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000", що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтер­ської громадськості з МСБО.

Можна вважати, що другим етапом у становленні національної системи бухгалтерського обліку в Україні було прийняття Верховною радою України 16 липня 1999 року за №996-ХІУ закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який передбачав регулювання бух­галтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стан­дартами фінансової звітності. Саме цей закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники.

З 1 січня 2000 р., з моменту введення в дію Закону, усі суб'єкти підприєм­ницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову по­літику суб’єкта господарювання ; обирати форму бухгалтерського обліку як пев­ну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаю­чи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному суб’єктів господарювання у аспекті дета­лізації та регламентації управлінського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб’єктів господарювання і орга­нізацій та інструкцію до його застосування, який було введено з 1 січня 2000 року. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з ра­хунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформа­цію для складання фінансової звітності.

Свій внесок для становлення і розвитку бухгалтерського обліку як науки в Україні, підготовці високваліфікованих фахівців у галузі обліку, еколномічного аналізу, контролю і аудиту внесли багато відомих українських вчених, зокрема: М.Т. Білуха, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Ю.А. Верига, М.Г. Гайдай, А.М. Герасимович, В.В. Гливенко, С.Ф. Голов, В.Г. Горєлкін, Н.М. Грабова, З.В. Гуцайлюк, М.Я. Дем'яненко, Р.Т. Джога, В.І. Єфіменко, І.П. Житна, В.П. Завгородній, А.Г. Загородній, Є.В. Калюга, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, О.І. Коблянська, В.М. Костюченко, Я.Д. Крупка, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський, Л.П. Кулаковська, Б.М. Литвин, Ю.Я. Литвин, О.В. Лишиленко, В.Г. Лінник, В.С. Лень, І.В. М.Р. Лучко, Н.М. Малюга, Малишев, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, Г.В. Нашкерська, П.П. Німчинов, В.О. Озеран, В.М. Олійник, Ю.І. Осадчий, В.М. Пархоменко, Л.О. Примостка, М.С.Пушкар, В.С. Рудницький, П.Т. Саблук, В.І. Самборський, З.М. Соколовська, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Н.М. Ткаченко, Б.Ф. Усач, І.Д. Фаріон, Ю.Д. Чацкіс, Н.В. Чабанова,Л.В. Чижевська, М.Г. Чумаченко, Л.С. Шатковська, В.Г. Швець, В.О. Шевчук, С.І. Шкарабан та багато інших. Авторами цього навчального посібника видано станом на 1 січня 2005 року десять навчальних посібників, з яких п’ять рекомендовано Мівністерством освіти і науки України для навчального процесу при підготвці фахівців з обліку та аудиту [ ].

З тих пір, як Лука Пачолі написав свою книгу “Трактат про рахунки і записи” (у Венеції, 1494 році) пройшло понад 500 років, а бухгалтерський облік, по суті, залишився незмінним. Мабуть, Лука Пачолі почував би себе комфортно при існуючих облікових системах. Йому було б нескладно зрозуміти і нові фінансові інструменти, які спочатку, можливо, завдали йому клопоту.

На заміну бухгалтерським регістрам приходять бази даних, частиною яких є бухгалтерська інформація. Менеджерам усіх рівнів управління стає можливим безпосередній доступ до цих даних. Скорочена версія баз даних може передаватися по телефону або емейлом на лазерні компакт-диски користувачів, і вони самі зможуть визначати тип фінансового звіту, який їх цікавить. Компанії мають можливість обирати не єдиний спосіб визначення прибутку, а зможуть використовувати весь спектр методів для поглиблення і розширення аналізу. Використання структурованих гіпертекстів дозволяє користувачу одержувати інформацію будь-якого рівня деталізації, яка може йому знадобитись для аналізу. З усією цією інформацією "на кінчиках пальців" інвесторів і здійснюється реальна революція в бухгалтерському обліку. Все, що для цього необхідно, - надалі удосконалюва інформаційну технологію і впроваджувати найновіші їх версії.