- •1. Становлення політологія як наука і навчальна дисципліни
- •2. Значення політології у сучасному житті
- •3. Політологія в системі суспільних наук.
- •4. Предмет і методи політології
- •5.Предмет і методи політології
- •6 Структура політології і її функції.
- •10 Н. Макіавелі і макіавелізм
- •11Марксистські погляди на політику.
- •13Політична думка в Україні в період панування Речі Посполитої.
- •12 Політичні погляди Київської Русі.
- •14 Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.
- •15 Розвиток нац. Ідеї і державотворчі процеси в період козацько-гетьманської доби.
- •16Практика державотворення в Україні епохи Запорожської Січі і Гетьманщини.
- •17 Кирило-Мефодієвске товариство про державно-політичний устрій України.
- •18 Проблеми демократії держави та політ. Відносини в суспільній думці в Укр. XIX ст.
- •19 Основні напрями розвитку Укр політ. Думки першої пол. XX століття.
- •20Вляда як явище політичного суспільного життя.
- •21 Основні концепції політичної влади
- •22 Ресурси, Форми та легітимність політичної влади
- •23 Поняття та структура політичної системи.
- •24 Становлення та реформування політ сист Укр
- •25 Демократія: сутність різновиди
- •26 Принципи та основні ознаки демократії Ознаки:
- •29 Особливості формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Сутність і ознаки держави, теорії її походження
- •31. Структура, ф-ії та типологія держав
- •32. Форми державного правління тадерж устрою.
- •33. Процес державотворення в Україні
- •34. Основні ознаки республіканського правління
- •35. Форми національно-територіального устрою.
- •36. Характерні ознаки унітарної держави.
- •37. Правова держава, її ознаки.
- •38 Сутність політичного режиму та його типи.
- •39 Характерні ознаки демократичного політичного режиму.
- •40. Поняття та генезис політичних партій
- •41 Функції політичних партій.
- •42. Типи політичних партій.
- •43 Поняття партійної системи. Типи партійних систем.
- •44 Поняття партійної системи та типи партійних системх
- •45. Громадські об’єднання, сутність, типологія.
- •46. Громадсько-політичні організації і рухи.
- •47. Особа і політика
- •48. Свободи особи і держави.
- •49. Політична соціалізація особи.
- •50. Політична поведінка особи.
- •51.Суб’єкти політики.
- •52. Поняття політичної еліти та еволюція теорій політичної еліти.
- •54. Політична еліта ілідерство в Україні
- •55. Теорія еліт г. Моски і в. Парето.
- •56. Теорія політичного лідерства.
- •57. Класифікація політичних лідерів.
- •58. Функції політичних лідерів.
- •59. Типологія лідерів м.Вебера.
- •60. Поняття політичної культури.
- •61. Типи політичних культур (пк).
- •62. Політична ідеологія (пі), її роль в суспільстві.
- •63. Політична доктрина комунізму.
- •64. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.
- •65. Лібералізм як ідеологія.
- •67. Ідеї цілісності консерватизму.
- •68. Ідеологія сучасного націоналізму.
- •69. Сутність національної політики.
- •70. Національна політика в Україні.
- •71. Співвідношення політики і моралі.
- •72. Специфіка взаємин політики і релігії.
- •73. Роль змі у формуванні політичної свідомості.
- •74. Сутність політичних конфліктів.
- •75. Шляхи подолання політичних конфліктів.
- •76. Функції міжнародної політики.
61. Типи політичних культур (пк).
По зв’язку політичної системи з суспільним ладом розрізняють:
1. Традиційна ПК.
2. Масова ПК — культура широких верств населення.
2.1. Демократична — висока політична активність громадян, їх включення в політичну систему, визнання прав і свобод.
2.1.1. Консервативно-ліберальна — за якої визначаються громадянські права і свободи, але забезпечується суспільно-політичний аспект.
2.1.2. Ліберально-демократичний — передбачає соціальні реформи з боку держави.
2.2. Автократична — ідеалом є сила і неконтрольована влада, що вимагає демократичні права і свободи.
2.2.1. Авторитарна — не передбачає активної участі мас у політичному житті.
2.2.2. Тоталітарна — об’єднуюча роль культу лідера, активна участь громадян.
62. Політична ідеологія (пі), її роль в суспільстві.
Ідеологія — вчення про ідеї або систему ідеологічних уявлень про світ. Згодом це поняття набуло соціальної ваги і значення як духовна протилежність релігійній вірі і чим далі, тим все більше пов’язувалось з мобілізацією політичної поведінки людей. Наука має різні методи пізнання дійсності, якими вона перевіряє свої результати. Ідеологія не має таких методів, тому її носії часто оперують ритуально-догматичними духовними стереотипами, перевірка яких здійснюється здоровим глуздом.
Кожна соціальна група, прошарок і навіть особа можуть мати свою власну систему цінностей, ідей та ідеалів. Їх ідеологічне буття має бути вільним без адміністративного диктату. Політика без ідеології не існувала і існувати не буде, хоч буде тисячу разів плюралістичною, доки люди будуть поділятись на групи за інтересами, треба регулювати їхні відносини. І влада навряд чи відмовиться від звички обґрунтовувати свої дії апеляцією до загального інтересу.
ПІ є необхідним структурним елементом політики як галузі свідомої діяльності груп.
ПІ не є монополярною системою поглядів, цінностей одного політичного суб’єкту, що відображає начебто інтереси всіх. Вона включає систему поглядів, ідей, в яких знайшли відображення інтереси політичних суб’єктів, їх волю до єдності. Найбільшої ваги набувають цінності, ідеї лібералізму, національні, історичні, ідеологічні. В кожному регіоні одна з ідей стає провідною.
Об’єднуюча і регулююча функція ПІ на ґрунті суверенності особи, інтересів соціальних спільностей, інших політичних суб’єктів державності повинна бути осмислена, прийнята як вихідна цінність, повинна цілеспрямовано впроваджуватись у політичну діяльність мас, організацій, партій, рухів.
63. Політична доктрина комунізму.
Основні постулати: необхідність соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату як вищої форми демократії, тотальне усуспільнювання засобів виробництва, централізоване планове ведення господарства і усунення ринкових відносин, заперечення соціального, ідеологічного і політичного плюралізму.
Спроби реалізації показали нежиттєздатність і утопізм комунізму.
64. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.
Соціал-демократична концепція соціалізму досить поширена. За нею, соціалізм — міжнародний рух, який не вимагає строгої єдності поглядів. Всі погляди — до єдиної мети: соціальної справедливості, кращого життя, волі і миру.
Виникло багато моделей “демократичного соціалізму”: шведська, австрійська, …
Основні елементи демократичного соціалізму — демократична, економічна, соціальна і міжнародна демократії. Визначальне місце демократія займає, свобода думки і слова і поступове просування до суспільства, де демократія поширюється на економічну і політичну сфери життя.
Для соціальної демократії характерні:
1) свобода поглядів
2) справедливість — для кожного громадянина рівні соціальні можливості
3) солідарність — повинна об’єднати суспільство в русі до демократичного соціалізму.
