18 Проблеми демократії держави та політ. Відносини в суспільній думці в Укр. XIX ст.

Визначне місце в історії сусп-пол. думки в Україні 2 пол 19ст. посідала творчість Драгоманова. Основу його сусп-пол. та державних поглядів становила автономно — федералістична концепція. Він стояв на автономно-федеративних позиціях розв’язання соц-екон і держ-пол питань. Одним із методів боротьби з самодержавством , а також шляхів переходу до нового ладу він вважав революцію. Але він також допускав ідею еволюційного поступу суспільства. Виступаючи за пошук провідних суспільно-політичних ідей, М. Драгоманов вважав, що "головне діло — поступ людини й громади, поступ політичний, соціальний і куль­турний, а національність є тільки ґрунт, форма та спосіб...". Постійний страх за свою .національність п риту плює увагу до загальнолюдського. Національні права можуть бути осягнуті на ґрунті полі­тичних свобод: чим більше політичних свобод, тим більше національних прав. Виступав за автономно-федеративний лад, на ґрунті якого можуть бути розв'язані соціально-скономічні, держав­но-політичні та національні питання. Погляди С. Подолинського на державу, її роль, місце і функції у суспільному житті. Проаналі­зувавши Їх, можна виділити такі, зокрема, положення:

1) за соціалізму не буде державного постійного війська, яке стояло б проти народу, а буде загальнонародне опол­чення, озброєний народ, який захищатиме свої завоювання;

2) не буде ніякого начальства, державно-адміністративного апарату, які стояли б над народом і проти народу. а вирішальне слово в усіх справах належатиме народові;

3) не буде станових, поліції,' жандармерії, тюрем, а злодіїв й інших порушників каратиме сам народ, громада;

4) не буде суду і законів, а якщо будуть порушники, то "кожна громада сама собі даватиме суд і правду". Отже, ідеал С. Подолинського — суспільство, в якому народ сам управлятиме і керуватиме всіма економічними, політичними та культурними справами, організує виборчу адміністрацію повітових, волосних, керівні федеральні органи тощо, створить народні суди і — що особливо важливо — "громадське козацтво" (міліцію), до котрою належатиме кожний громадянин, придатний до військової служби. Подолинський стояв на позиціях федералізму, виступав за таке централізоване управління суспільно-політичним життям, яке б вкладалося в рамки федерації і певних федеральних органів.

19 Основні напрями розвитку Укр політ. Думки першої пол. XX століття.

Політична думка в Україні на початку XX ст. відображала перехід українського національно-визвольного руху із стадії, культурного українофільства до організованої роботи в масах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу погляди М. Міхновського, викладені у праці "Самостійна Україна", що були своєрідним політичним кредо Революційної української пар­тії. Ця праця є етапною у розвитку політичної думки в Україні. В ній міститься твердження про те, що "державна самостійність є головною умовою існування нації, а державна самостійність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин". Стосовно України це означало боротьбу за "одну, єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну. У "Самостійній Україні" ставилося завдання повернути права, визначені Переяславського конституцією 1654 р., "з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії". Відновлення Переяславської конституції розглядалося М. Міхновським як перший ступінь до повної свободи. Міхновський склав програму Української народної партії так, щоб вона відповідала вимогам різних верств населення і разом з тим зберігала основні ідеї. В програмі формулювалася вимога автономії України, але тільки як крок до повної самостійності: Щодо державної влади у незалежній Україні, то М. Міх­новський висував ідею повновладдя українського народу. Політичне управління Україною мали здійснювати президент або гетьман та все­український парламент чи сейм. Тобто самостійна Україна за типом політичного режиму мала бути республікою.