- •1. Фітнес – програми та їх врахування відносно організації харчування осіб, які займаються фітнесом, програмування фітнес – харчування.
- •Загальні положення розробки (програмування) фітнес-програм.
- •Основні напрямки формування (програмування) фітнес – програм.
- •Програмування фітнес – харчування.
- •3. Програмування фітнес – харчування для забезпечення учбово - тренувального процесу.
- •3.1. Загальні положення організації фітнес – харчування для забезпечення учбово – тренувального процесу підготовки у фітнесі.
- •3.2. Програмування фітнес – харчування відповідно особливостям фітнес – програм.
- •6.010203 «Здоров’я людини»
- •1. Доброякісність та безпечність харчування.
- •3. Програмування застосування окремих груп харчових продуктів, які мають оздоровчі та дієтичні властивості
- •4. Функціональні продукти харчування та загальні положення програмування їх використання.
- •5. Дієтичні добавки (дд) та загальні положення програмування їх використання.
- •6.010203 «Здоров’я людини»
- •1. Основні складові (лінії) харчового фітнес – раціону, які займаються фітнесом.
- •2. Використання положень ергогенної дієтетики в харчуванні осіб, які займаються фітнесом.
- •6.010203 «Здоров’я людини»
- •Основні положення теоретичних основ оздоровчого харчування у фітнесі
- •2. Напрямки, способи та принципи використання фітнес - дієт .
- •3. Основні групи та види фітнес – дієт
- •6.010203 «Здоров’я людини»
- •1. Оцінка та програмування фактичного харчування осіб, які займаються фітнесом.
- •2. Оцінка та корекція стану харчового статусу.
- •Особливості оцінки стану харчового статусу осіб, які займаються фітнесом.
- •6.010203 «Здоров’я людини»
- •Біоритмологія харчування, методологія визначення хронотипу харчування у осіб, які займаються фітнесом.
- •2.. Проблема правильної харчової поведінки та методологія її формування.
- •Правильна харчова поведінка та методологія її формування у осіб, які займаються фітнесом.
1. Оцінка та програмування фактичного харчування осіб, які займаються фітнесом.
Вивчення та раціональна корекція харчування населення , його різних груп в тому числі осіб, які займаються ФК і спортсменів – надзвичайно актуальна проблема, оскільки адекватне раціональне харчування є основою не тільки профілактики аліментарно обумовлених захворювань, але й підтримання фізичної та психічної працездатності людини , фізичної реабілітації, особливо після великих фізичних та психічних навантажень притаманних сучасному спорту високих досягнень.
Про актуальність та важливість цієї проблеми свідчить підвищена увага до неї лікарів всього світу, завдяки чому Всесвітня Організація Охорони Здоров я (ВООЗ) провела серію засідань спеціального об’єднаного Комітету ФАО/ВООЗ, які були присвячені проблемам аналізу стану здоров я (та пов’язаної з ним працездатності) різних груп населення світу у співставленні з кількісними та якісними показниками харчування . Це дозволило обґрунтувати методи та критерії оцінки фактичного харчування та харчового статусу людини, спеціальну термінологію (в тому числі і поняття - моніторинг харчування) та диференційовані норми потреб у нутрієнтах та енергії для різних груп населення. ВООЗ була розроблена програма «Здоров я для всіх» , в якій чиннику харчування і його раціональній корекції в різних регіонах світу надається велике значення.
На Україні приділяється певна увага розробці наукових основ харчування та оцінки (моніторинг) харчування населення ( його окремих груп ). Моніторинг харчування використовується для обґрунтування норм харчування різних груп населення ( в тому числі професійних, спортсменів, дітей, підлітків, осіб похилого віку тощо ), наборів продуктів харчування, отримання статистичних матеріалів з фактичного харчування населення та його окремих груп, для моніторингу харчових токсикантів, тощо. На жаль, подібні дослідження ще не набули достатнього поширення стосовно харчування спортсменів та осіб, які займаються ФК.
Особливо актуальна проблема оцінки харчування та його наступної корекції відносно таких „ критичних ” до дії різних негативних чинників груп населення, як діти та підлітки. До яких у повній мірі можна віднести і юних спортсменів, і особливо тих з них, що пішли до спорту великих досягнень з його величезними фізичними та нервово - психічними навантаженнями . І в першу чергу це стосується юних спортсмені жіночої статі, які як відомо, менш стійкі до екстремальних навантажень у порівнянні з юними спортсменами чоловічої статі, і насамперед у таких видах спорту як сучасна гімнастика, для якої, як вже відмічалось особливо притаманна проблема омолодження спорту.
Згідно сучасним схемам оцінки харчування, для його оцінки, необхідно в обов’язковому порядку провести оцінку фактичного харчування людини (населення) та харчового статусу.
Розрізняють два основних види оцінки фактичного харчування: оцінку індивідуального харчування людини (в тому числі спортсменів та осіб, які займаються ФК, в тому числі і фітнесом) і оцінку харчування населення, його окремих груп (в тому числі спортсменів і осіб, які займаються ФК).
Сучасна методика оцінки (моніторингу) індивідуального харчування включає такі основні етапи :
визначення енерговитрат організму;
розрахунок потреб в у основних харчових речовинах та енергії;
розробку на цій основі індивідуальних харчових раціонів та в разі потреби їх корекцію.
У класичному варіанті добові енерговитрати організму визначають методами прямої або непрямої калориметрії. Але така класична методологія потребує багато затрат праці та часу . Тому на практиці, добові ( або за годину ) енергетичні витрати організму людини визначають розрахунковими методами з використанням відповідних спеціальних таблиць, формул, коефіцієнтів фізичної активності (КФА) для різних груп населення та для різних видів спорту, МЕТ ( метаболічних еквівалентів замість КФА), довідкових матеріалів хімічного складу харчових продуктів та блюд, тощо. Важливо відмітити, що коефіцієнти фізичної активності (КФА) та МЕТ були розроблені і для багатьох видів спорту та спортивної (фізкультурної) діяльності: гімнастики, ігрових видів спорту, тощо. Це дає можливість використовувати розрахункові методи для визначення енерговитрат як спортсменів у різних видах спорту так осіб, які займаються різними формами фізичного виховання (ФВ), в тому числі і оздоровчої спрямованості – оздоровче фізичне виховання (ОФВ). Добові енергозатрати у осіб, які займаються ФК складаються з загальних енергозатрат за добу з додаванням до них специфічного компоненту - енергозатрат на заняття з ФВ. А у спортсменів, відповідно складаються з загальних енергозатрат за добу з додаванням до них енергозатрат на спортивну діяльність.
Розрахунки потреб в основних харчових речовинах та енергії для раціонів бажано проводити з використанням професійних комп’ютерних програм типу Dan Kost – 2 (ФАО/ВООЗ), «Тест раціонального харчування» (Україна), «Анализ питания населения» (Росія), тощо. Для загального користування, використовують подібні, але спрощені ( за кількістю показників), побутового рівня програми розрахунків з сайтів Інтернету ( у режимі реального часу), рекламні (і відповідно спрощені) варіанти професійних програм ( в тому числі розміщені і на сайтах Інтернету), тощо. Але спрощені програми непридатні для оцінки на професійному рівні фактичного харчування.
Фахівці Американської асоціації дієтологів (США) рекомендують використовувати для визначення енерговитрат спортсменів на спортивну діяльність замість коефіцієнта фізичної активності (КФА), як це робиться у вітчизняній практиці та практиці країн СНД, метаболічний еквівалент (МЕТ) . Величина МЕТ була визначена для багатьох видів спорту та видів спортивної діяльності з деталізацією за інтенсивністю виконання вправ, в залежності від величини потужності, яку розвивають спортсмени та особи, які займаються ФК, з врахуванням часу у продовж якого виконуються вправи. Тобто, МЕТ ( згідно положень закордонної практики, насамперед в США ) більше відповідає специфічнім вимогам, які пред’являються до визначення енергетичних витрат на спортивну діяльність (та заняття ФК ) у порівнянні з традиційним і прийнятим на Україні та в державах СНД (в тому числі і в Росії) - КФА.
Необхідно відмітити, що зараз закордонні спортивні дієтологи, взагалі вважають, найбільш оптимальним складання харчового раціону індивідуально, для кожного спортсмена, на основі розрахованих енерговитрат, з визначенням (за спеціальними програмами комп’ютерної обробки інформації) його енергетичної цінності , складу нутрієнтів та складанням індивідуального меню для спортсмена. При цьому враховуються і побажання спортсмена .
Тобто, фахівцями Американської асоціації дієтологів перевага віддається такому підходу, як максимальна індивідуалізація харчування спортсменів, насамперед спортсменів-професіоналів, спортсменів спорту високих досягнень. Індивідуально складаються харчові раціони і для таких специфічних груп спортсменів, як спортсмени-вегетаріанці, спортсмени-діабетики. Практикується і така форма організації харчування, як шведський стіл ” ( і не тільки в США, але й в Західній Європі ), з вільним вибором блюд спортсменами, проте за умов контролю з боку тренерів та дієтологів і на основі самосвідомості та відповідальності спортсменів.
У вітчизняній практиці, індивідуалізація харчування спортсменів ( як і у Російській Федерації ), ще не набула широкого поширення. Організація харчування проводиться, як правило, шляхом розробки меню-розкладок раціонів для певних груп спортсменів, і тільки в окремих випадках індивідуально для кожного.
Методи вивчення фактичного харчування населення, окремих його груп (в тому числі і спортсменів) поділяють на ті, що реєструють безпосереднє споживання їжі споживачем або обстеженим (методи оперативної реєстрації), і ті, що відтворюють спогади про їжу, спожиту нещодавно (методи ретроспективної реєстрації). До методів безпосередньої (оперативної) реєстрації спожитої їжі відносяться: метод зважування у визначенні кількості їжі, що буде спожита; метод реєстрації з оцінюванням обстежуваним кількості спожитої їжі. До методів ретроспективної реєстрації харчування (методи відтворення) відносяться: метод харчового анамнезу (історія харчування); метод аналізу частоти споживання їжі; метод 24-годинного відтворення харчування. Кожний з вказаних методів має свої переваги та недоліки.
На практиці найчастіше використовують анкетно-опитувальний метод, який поєднує в собі декілька методів ( тобто є комплексним ) насамперед таких , як метод харчового анамнезу тощо. Використовується він і при вивченні фактичного харчування спортсменів .
Основою анкетно-опитувального методу є збирання інформації за спеціально розробленою згідно поставлених задач дослідження анкетою, з контролем її заповнення, внесення кожний день коректив шляхом опитування піддослідного. В анкеті вказуються точна назва блюд за кожне приймання блюд їжі без залишку, об’єм рідких блюд ( стакан, чашка тощо, для порціонних блюд – кількість та маса, для гарнірів, каш, творогу – у столових ложках, для цукру – у шматочках, для хліба – кількість шматків ), При розрахунках враховують втрати продуктів в результаті їх кулінарної обробки. Дослідження раціонів проводять найчастіше на протязі тижня ( з урахуванням подовженості за часом мікроциклів тренувального процесу ), у різні сезони року, для зимово-весняного періоду в один з тижнів січня-лютого, осіннього - жовтня-листопада. Для осіб, які займаються ФК анкета доповнюється даними про заняття ФВ: даними про форму (форми) занять ФВ, їх подовженості у часі, інтенсивності тренувань для розрахунку ( у разі необхідності ) енерговитрат на заняття ФВ, а для спортсменів даними про заняття спортивною діяльністю для розрахунку ( у разі необхідності ) енергозатрат на спортивну діяльність. Раціони харчування спортсменів досліджуються ще й на різних етапах тренувального процесу.
На спортивних тренувальних базах, у школах спортивної підготовки, дослідження проводиться подібним чином з використанням меню – розкладок. Розрахунки хімічного складу готових блюд, окремих приймань їжі та добових раціонів проводиться (як вже відмічалось) з використанням таблиць хімічного складу їжі продукти харчування, блюда) за спеціально розробленими програмами комп ютерної обробки інформації. Обробка даних «вручну» проводиться, як правило, тільки з навчальною метою. Розходження з даними прямих аналітичних лабораторних досліджень хімічного складу допускається у межах до 5%. Хоча на практиці вони можуть виявитися і більш значимими і досягати величини до 30%. Тому дослідження вимагають кваліфікованого проведення.
При проведенні лабораторного аналізу необхідно за добу відбирати всі складові частини харчового раціону. Для встановлення середнього хімічного складу за кожне приймання їжі, проводиться окремий аналіз блюд сніданку, обіду тощо. Проби відбирають у момент подачі блюд до столу. Підготовка проб проводиться з використанням метода гомогенізації.
В „закритих” колективах (харчування організованих груп населення), в тому числі і на базах спортивної підготовки, оцінка фактичного харчування може проводитися з використанням документації харчоблоків: меню-розкладок, карток-розкладок, добових наборів харчових продуктів, порціонників, а також зведених тижневих меню з їх градацією на кожний день тижня. Форми технічної документації харчоблоків в Україні мають галузевий характер і можуть відповідно різнитися в різних галузях. В харчоблоках спортивних баз України найчастіше використовуються форми прийняті в системі громадського харчування. Розглянемо основні форми технологічної документації харчоблоків, такі як меню - розкладки та картки – розкладки.
Меню-розкладка – це технологічний документ, який містить перелік страв, які є у добовому меню, із зазначенням маси продуктів (у грамах), що їх використано для приготування їжі. Вона містить також дані, щодо кількості продуктів, із яких приготували страву, вміст у ній основних харчових інгредієнтів (білків, жирів та вуглеводів) та енергетичну цінність даного продуктового набору (у ккал.).
Меню-розкладка – це технологічний документ, який складається на кожний день згідно зведених тижневих меню з урахуванням середньодобового набору харчових продуктів.
У меню-розкладці зазначають кількість та асортимент усіх продуктів, які були використані для приготування їжі.
Картка-розкладка укладається на кожну страву, яка готується на харчоблоці і має окремий номер, який приводиться у іншій документації харчоблоку, а на зворотній стороні містить опис технології приготування страви. В картці-розкладці наводяться цифри хімічного складу страви (білків, жирів, вуглеводів у грамах) та її вартості (що суттєво і чого немає у меню-розкладці). Важливо, що вона містить інформацію стосовно ваги (маси) у грамах продуктів, які були використані для приготування страви, не тільки у вимірі брутто (як меню-розкладка), але й нетто, а також їх вартість (що те ж суттєво) та хімічного складу (білків, жирів, вуглеводів у грамах) і енергетичної цінності у ккал.
Це дозволяє розрахувати харчову цінність раціону, якщо проаналізувати меню розкладки за тиждень. Енергетичну цінність та склад нутрієнтів рекомендується розраховувати з використанням спеціально розроблених комп’ютерних програм вивчення фактичного харчування типу Dan- Kost - 2 , «Тест раціонального харчування», «Анализ питания населения», тощо.
Хімічний склад харчового раціону та його енергетичну цінність за меню - розкладкою та іншими технологічними документами харчоблоків рекомендується аналізувати у такому порядку за трьома рівнями оцінки:
Визначають інтегральний скор ( вміст білків, жирів та вуглеводів у добовому раціоні харчування або за окреме споживання їжі).
за інтегральним скором розраховують енергетичну цінність харчового раціону або окремого споживання їжі.
енергетичну цінність раціону порівнюють із добовими енергетичними тратами, характерними для контингенту, харчування якого вивчалось.
оцінюють перший рівень збалансованості між макронутрієнтами ( співвідношення між білками, жирами і вуглеводами ).
оцінюють другий рівень збалансованості ( вміст тваринних білків у загальній квоті раціону, вміст рослинних жирів у загальній квоті жирів та вміст простих вуглеводів у загальній квоті вуглеводів ).
у разі потреби перевіряють третій рівень збалансованості ( вміст окремих амінокислот та співвідношення між ними, вміст окремих жирів та співвідношення між ними, вміст окремих простих вуглеводів – глюкози, фруктози, лактози, сахарози ).
оцінюють уміст мікронутрієнтів ( вітамінів та мінеральних елементів ), їхню відповідність фізіологічним потребам контингенту, харчування якого вивчається.
перевіряють збалансованість між Ca: P; K: Na; Ca: P: Mg; Fe: Cu: Zn та між макро – та мікронутрієнтами – Е: ПНЖК; В1 : вуглеводи; В6 : білок; холестерин: фосфоліпіди;
оцінюють режим харчування за кількістю споживання їжі та енергетичною цінністю, структурою страв, розподілом споживання їжі в часі.
готують загальний висновок про відповідність або невідповідність харчування обстежених відповідним нормам потреб у основних харчових речовинах та енергії.
у разі невідповідності зазначеним критеріям розробляються рекомендації з корекції харчування.
дослідження з вивчення фактичного харчування доповнюються визначенням харчового статусу піддослідних.
До першого рівня оцінки відноситься визначення вмісту у харчовому раціоні нутрієнтів: білків, жирів, вуглеводів та його енергетичної цінності, до другого рівня ще додається визначення мінеральних речовин та вітамінів, збалансованості нутрієнтів та мінеральних речовин, а до третього – амінокислотного скору, вмісту холестерину та інших спеціальних показників.
Примітка: для визначення другого і особливо третього рівня збалансованості харчування, необхідні спеціальні розрахунки, які на практиці можливі (дуже великий обсяг математичних розрахунків і довідкових даних) тільки з використанням інформаційних комп’ютерних технологій.
Отримані результати з вивчення фактичного харчування осіб (результати вивчення хімічного складу харчового раціону та його енергетичної цінності), які займаються ФК та спортсменів порівнюють з нормами харчування та енергетичної цінності харчових раціонів. Для осіб, які займаються ФК це норми харчування для населення України (в інших країнах – відповідні державні норми держав), для спортсменів спорту високих досягнень та професійного спорту – спеціальні норми харчування в залежності від видів спорту та етапів тренувального процесу. Норми харчування (рівня затверджених, обов язкових до виконання) на Україні затверджуються постановами Кабінету Міністрів України. У разі відсутності відповідних затверджених норм харчування, для оцінки фактичного харчування певних груп населення, використовують рекомендовані норми харчування за даними літературних джерел), але вони носять тільки орієнтовний характер
