2.. Проблема правильної харчової поведінки та методологія її формування.

В цілому проблема харчування сучасної людини складається з таких основних компонентів як особливості вживання їжі, харчових продуктів (їх якості, безпечності, асортименту), впливу харчування на здоров’я людини , а також і її харчової поведінки (і відповідно мотивації та мотивів харчової поведінки) .

При цьому, під харчовою поведінкою (ХП) розуміють ціннісне відношення до їжі та її вживання, стереотип харчування («соціальний стандарт»(СС) у звичайних умовах, а також у особливих ситуаціях, які обумовлені значними фізичними та психо – емоційними навантаженнями, при стресових ситуаціях і т. інш. Харчова поведінка (ХП) оцінюється або як гармонічна (адекватна, раціональна) або як девіатна (порушена, відхилена від гармонічності). Взагалі виділяють три основні типи вираженої, патогенетично значимої девіатної харчової поведінки: екстернальний, емоціогенний та обмежувальний за умов значного порушеннями стану харчового статусу до рівня преморбідного та хворобливого. Однак такі крайні стани харчування не характерні для осіб, які систематично займаються фізичною культурою і фітнесом .

Взагалі ж харчова поведінка людини (як соціально – біологічного виду) починає формуватися з раннього дитинства з суттєвим впливом соціального компоненту (відносно людини як не просто біологічного, а саме соціально – біологічного виду), насамперед сім’ї з кінцевим результатом у вигляді формування певного стереотипу харчування в залежності від регіональних, національних, релігійних та індивідуальних особливостей в тому числі і хронотипу системи травлення («жайворонки, голуби, сови») і т. інш. При цьому у одному і тому же регіоні у населення може існувати декілька (або навіть дуже багато) стереотипів харчування (і відповідно харчової поведінки). Особливо необхідно відмітити, що існуючі стереотипи харчування та відповідно харчової поведінки населення далеко не завжди у повній мірі відповідають науково – встановленим та обґрунтованим принципам раціональної (адекватної) харчової поведінки та відповідно принципам раціонального (та оздоровчого харчування), а деякі стереотипи харчової поведінки та харчування і взагалі не відповідають. Як це має місце наприклад історично у ескімосів (райони крайньої півночі Азії), масаїв (Африка), якутів (Сибір) і т. інш. з дуже значними рівнями вживання їжі тваринного походження (до 80% за енергетичною цінністю від харчового раціону, що вже можна співставити з раціоном хижих ссавців), а у масаїв ще й у сирому вигляді (кров великої рогатої худоби), і як протилежність - вегетаріанство у різних народів Індії (значне обмеження або взагалі відсутність у раціоні продуктів тваринного походження). І навіть у минулому - ритуальний канібалізм (Центральна Америка (Каріби), Південно – Східна Азія (Папуа – Нова Гвінея) і т. інш.). Таке різноманіття стереотипів харчування (та відповідно харчової поведінки) обумовлює в свою чергу існування у людини, як соціально – біологічного виду, біля двадцяти типів харчування (та відповідно історично обумовленої харчової поведінки) в залежності від виду вживання основної зернової культури, продуктів - основних джерел білку, основних джерел м’ясопродуктів, з функціональною та генетичною адаптацією травлення до відповідних типів харчування. Більше того, різноманіття соціальних умов та пріоритетів обумовило у людини (як соціально – біологічного виду) існування двох основних типів травлення, а саме «вовчого» з дуже значним вживанням продуктів тваринного походження і відповідно високою кислотністю шлункового соку для перетравлення їжі та «кабанячого» (який характерний для більшості населення планети Земля) з відносно низькою кислотністю шлункового соку за умов відносно низького вживанням продуктів тваринного походження (до однієї третини харчового раціону за його енергетичною цінністю).

В цілому девіатна поведінка (ДП), яку розуміють як порушення соціальних базових норм (стандартів), складає і основу вищих (вторинних), соціальних мотивацій (мотивацій вищих потреб), зі зміною поглядів на глобального характеру, що й поставило цю проблему у центр уваги соціологів, психологів, філософів, лікарів, тренерів, викладачів, вчителів, працівників правоохоронних органів і т. інш.

Встановлено, що однією з основних проблем у осіб, які займаються фітнесом є неадекватна (девіатна) харчова поведінка, яка в значній мірі є наслідком недостатньої соціальної мотивації до правильного, науково обґрунтованого харчування, тобто є наслідком недостатньої мотивації, яка спрямована на виконання соціального стандарту раціональної, науково – обґрунтованої харчової поведінки (і відповідно раціонального харчування). Девіатна харчова поведінка може суттєво знижувати ефективність використання оздоровчих фітнес – програм, погіршувати можливість та ефективність застосування раціонального (та оздоровчого харчування), особливо за умов розвитку ожиріння або білково – енергетичної недостатності (первинної дистрофії аліментарного ґенезу), негативно впливати на стан здоров’я людини. В окремих випадках при вираженій девіатній поведінці фіксуються і смертельні наслідки від неправильного харчування.

Окрему проблему становлять порушення харчової поведінки при розвитку таких нервово - психічних синдромів (патологічних станів) як нервово - психічна анорексія та булемія. Проте ця проблема є насамперед предметом практичної діяльності (і наукових досліджень) медичної психотерапії, що виходить за межі наших досліджень з формування правильної харчової поведінки осіб, які займаються фітнесом тому, що такий контингент(відвідувачів фітнес – центрів), як правило не характерний для відвідувачів фітнес – центрів.

У практиці сучасного фітнесу, незважаючи на використання комплексних оздоровчих фітнес – програм, не вдається у повній мірі досягти стійкого зниження маси тіла до нормального, рекомендованого рівня, виключити можливість виникнення проявів і виникнення первинної дистрофії аліментарного ґенезу (первинної білково – енергетичної недостатності). Виникає ситуація коли «дієти знову не працюють», а фізичні навантаження при заняттях фітнесом не дають належного стійкого ефекту зменшення як маси тіла так і ступеню ожиріння. Більше того, відмічаються випадки, особливо серед жіночого контингенту відвідувачів сучасних фітнес – центрів, прояву симптомів первинної дистрофії аліментарного ґенезу з подальшим можливим розвитком таких типів порушень харчової поведінки (в залежності від стадії розвитку вказаної патології) як ейфорічне, астенобулемічне і астеноректичне.

Ця патологія виникає як результат неадекватної (девіатної), в певній мірі «асоціальної» харчової поведінки з порушенням науково встановлених норм харчування та відповідно харчової поведінки, у вигляді використання занадто «жорстких» низькокалорійних дієт, «екзотичних дієт» типу OMG (Oh My Good !), які сполучають значні фізичні навантаження з використанням холодних ван, значним споживанням кави та низько калорийним харчовим раціоном. А також при використанні дієт крапельного та кетонного ентерального харчування, при використанні алкорексії (часткова заміна енергетичної цінності харчового раціону алкоголем), орторексії (зловживання «абсолютно правильним харчуванням») і т. інш. Все це надало можливість стверджувати, що до економічно розвинутих країн знову повертається проблема первинної дистрофії аліментарного ґенезу.

Вказане знайшло своє відображення і в законодавстві різних країн. Так в Ізраїлі був прийнятий спеціальний закон який забороняє використання в рекламі «фотомоделей» з індексом маси тіла менше 18,5 для попередження наслідування їх як негативного прикладу іншими особами, насамперед жіночої статі .

Девіатна харчова поведінка, в тому числі і осіб, які займаються фітнесом має не стільки нервово – психічну основу, скільки соціальну і є наслідком невиконання насамперед внаслідок недостатньої соціальної мотивації до науково обгрунтованих соціальних стандартів (норм) адекватної, правильної харчової поведінки. При цьому населення у значній мірі, зорієнтоване не стільки на принципи та положення раціональної харчової поведінки скільки на вже існуючі соціальні стереотипи харчування, до яких додаються ще й національні релігійні особливості харчування.

. Аналіз наукової та науково – методичної літератури інших джерел інформації показаує, що для формування позитивної мотивації до правильної харчової поведінки найчастіше використовуються психологічні підходи з визначенням (у разі потреби) типу девіатної поведінки з використанням голандського опитувальника Dutch Eating Bihaviorum Qustionnaire (DEBQ), який однак не призначений для спеціального використання стосовно осіб, які займаються фітнесом та фізичною культурою.

Найбільшої популярності при формуванні позитивної мотивації до адекватної харчової поведінки набуло використання пихологічного (психотерапевтичного) підходу. За умов такого підходу, в методологічному аспекті, перевага віддається вирішенню питання готовності до адекватної харчової поведінки.

При цьому під готовністю розуміють такі особливості особистості людини, як мобілізація певних психофізіологічних якостей та можливостей. У свою чергу суттєвим елементом готовності є потреба та мотивація. Мотивація визначається (від латинського – movere) як побудження до дії, як психофізіологічний процес, який визначає її спрямованість, організованість, активність та стійкість. При цьому виділяють біологічну мотивацію (позитивну та негативну), яка основана насамперед на біології, фізіології та психології людини та соціальну мотивацію (індивідуальну та групову, як позитивну так і негативну)) в якій превалюють соціальні (вторинні) аспекти з орієнтацією на соціальні стандарти та стереотипи поведінки в суспільстві.

До дієт з використанням психотерапевтичного підходу (з формуванням біологічної позитивної мотивації до правильної харчової поведінки) з використання психологічного тренінгу, можна віднести дієту Роберта Шварта, дієту С.С. Смолова з використанням поверхневого гіпнозу, дієтлогічну програму «Доктор Борменталь», яка була розроблена для використання у медико – психологічних центрів і яка містить положення та підходи медичної психотерапії з використанням психологічного тренінгу. А також такі способи для досягнення адекватної харчової поведінки як «Способ лечения ожирения при расстройствах пищевого поведения» (патент №2427395 Росії), «Способ лечения алиментарной дистрофии» (патент №2154474 Росії) та багато інших.

Протее у розглянутих дієтах, программах та способах не передбачений їх зв’язок з оздоровчими фітнес – программами сучасних фітнес – центрів. При їх використанні відмічаються рецедиви ожиріння, коли «кілограми повертаються», а «дієти знову не працюють», що може негативно позначитися на стані здоров’я. Крім того, психотерапевтичні програми боротьби з ожирінням не передбачають врахування можливості виникнення, як побічного ефекту психотерапії, дистрофії аліментарного генезу.

При використанні психологічного тренінгу (психогімнастики) можливі такі побічні ефекти як розвиток гострих психозів, депресивних станів, гіпертонічних кризів і т. інш. Це вимагає при використанні психологічних підходів обов’язкового застосування положень психологічної безпечності з залученням до проведення психотренінгу кваліфікованих психологів та психотерапевтів, а в окремих випадках і психіатрів.

При використанні психологічних підходів недостатньо враховуються соціально – просвітницькі аспекти. І насамперед формування підготовленості, під якою розуміють просвітницький компонент, який спрямований на набуття теоретичних знань, навичок та вмінь адекватної харчової поведінки. А вони у багатьому є домінуючими для значної кількості відвідувачів сучасних фітнес – центрів. Це стосується таких положень (аспектів) девіатної харчової поведінки як зловживання модними дієтами (у тому числі і таких, які становлять небезпеку для здоров’я), вирішення проблеми надлишкової маси тіла та ожиріння «за любою ціною» без урахування нслідків для стану здоров’я. А також недостатністю як теоретичної підготовки до рацональної (адекватної) харчової поведінки так і вмінь та навичок до його досягнення.

В цьому плані, більш перспективнимте та безпечним для систем фітнес – центрів є соціально – просвітницький напрямок для проведення формування позитивної мотивації до правильної харчової поведінки з використанням замість психологічного соціально – просвітницького тренінгу.

Основною особливістю соціально – провітницького тренінгу є те, що його може проводити фахівець, який не має спеціальної психологічної та психотерапевтичної підготовки. Однак цей вид тренінгу потребує від тренеа професійних знань з тематики занять (уроків), які проводяться. В цьому плані ваажливо відмітити, що згідно світової практики, роботодавці вже почали вимагати з тренерів фітнес – центрів наявності спеціальних знань з питань здоров’я, харчування та дієтології.

Однак соціально – просвітницький тренінг потребує від особи яка його проводить професійних знань за тематикою занять (уроків). Тому на практиці відносно проблеми неадекватної харчової поведінки в умовах сучасних фітнес – центрів його можуть проводити дієтологи, спортивні лікарі, а також тренери з фітнесу, які мають спеціальну підготовку з питань харчування.

За своєю суттю соціально – просвітницький тренінг є найновішою іноваційною технологією освіти, набуття навичок та вмінь, в тому числі і у навчальних программах досягнення здорового способу життя, складовою якого є раціональне (адекватне) харчування та адекватна харчова поведінка. Як іноваційна технологія соціально – просвітницький тренінг використовується для формування знань, вмінь та навичок , які будуть сприяти правильній (адекватній) поведінці, подачі інформації та надання

допомоги в оволодінні теоретичними знаннями, практичними навичками і вмінням.

Программа проведення соціально – просвітницького тренінгу зазвичай включає початок, основну і заключну частини. Структура окремих занять складається з таких розділів як вступ, знайомство з учасниками тренінгу, оцінку рівня інформованості його учасників, актуалізацію проблеми, інформаційний блок, процесс набуття практичних навичок та вмінь, завершення робот з відповідним розподілом виділеного часу на їх проведення. До програми (моделі) проведення соціально – просвітницького тренінгу може включатися ролева гра (або їх декілька).