1.10. Непрямий масаж серця (нмс)

Показання:

ЧСС < 60/хв. після 30 с ШВЛ.

Обов’язкові дії:

1. Визначити ділянку компресії і встановити на неї кінчики великих пальців;

2. Рештою пальців зафіксувати (підтримувати) спину дитини;

3. Розпочати натискування на грудину з частотою 90/хв.;

4. Не відривати пальці від грудини, забезпечувати повне відновлення об’єму грудної клітки під час декомпресії, підтримувати постійну глибину натискувань (1/3 передньозаднього діаметра грудної клітки);

5. Координувати натискування на грудину з вентиляцією легень (співвідношення відповідно 3:1);

6. Продовжувати НМС протягом 45-60 с;

7. Оцінити ЧСС (контролювати ЧСС за допомогою пульсоксиметрії);

8. Вирішити, що робити далі відповідно до вимог алгоритму.

Бажані дії:

Інтубувати трахею

1.11. Уведення ліків

Показання до введення адреналіну:

• ЧСС < 60/хв. після початкового періоду НМС і ШВЛ.

Показання до введення 0,9% розчину натрію хлориду:

• відсутні ознаки покращення стану новонародженого, незважаючи на правильне і своєчасне виконання всіх попередніх етапів реанімації (включаючи введення адреналіну);

І (плюс) наявність:

• симптомів можливої гіповолемії (блідість шкіри/ слизових оболонок, слабкий пульс, брадикардія, позитивний симптом «білої плями» > 4 c у новонародженого;

АБО

• даних анамнезу про можливу крововтрату (вагінальна кровотеча, відшарування/передлежання плаценти тощо).

Обов’язкові дії:

1. Продовжувати координовані НМС і ШВЛ, контролюючи їх ефективність;

2. Увести 0,5-1,0 мл/кг 0,01% розчинуадреналіну у трахею (ЕТ);

3. Катетеризувати вену пуповини (увести катетер на мінімальну глибину, що забезпечує зворотну течію крові після обережного відтягування поршня шприца);

4. Швидко ввести 0,1-0,3 мл/кг 0,01% розчину адреналіну у вену пуповини (рекомендований шлях уведення);

5. Оцінити ЧСС через 60 с (пізніше у разі ЕТ введення);

6. Повільно ввести 10 мл/кг 0,9% розчину натрію хлориду (фізіологічного розчину) у вену пуповини за наявності показань;

7. За наявності показань повторювати уведення адреналіну через 3 хв. лише в/венно.

1.12. Стабілізація стану дитини, яка не потребувала реанімаційної допомоги

Обов’язкові дії:

1. Оцінити наявність ДР або стійкого центрального ціанозу;

2. За наявності ДР, стійкого центрального ціанозу або терміну гестації < 32 тиж.:

• забезпечити правильне положення новонародженого;

• звільнити ДШ (якщо цього не було зроблено попередньо);

• призначити СРАР, якщо дитина з ДР, стійким центральним ціанозом або терміном гестації < 32 тиж. народилась в акушерському стаціонарі ІІІ рівня перинатальної допомоги;

• призначити вільний потік кисню дитині з ДР або стійким (після 10 хв. життя) ціанозом (якщо відсутня можливість застосувати СРАР);

• використовувати мінімальну концентрацію кисню (FiO2), що забезпечує досягнення належного показника SpO2 або зміну кольору шкіри, губ і слизових оболонок на рожевий;

• перевести дитину у палату (відділення) інтенсивної терапії із дотриманням вимог «теплового ланцюжка»;

3. Дітей з терміном гестації понад 34 тиж, які після надання початкової допомоги кричать або адекватно дихають, виявляють задовільну рухову активність і не мають ДР, повертають на груди матері для завершення фізіологічної адаптації.

Бажані дії:

1. Якомога скоріше після народження приєднати датчик пульсоксиметра до правої руки дитини;

2. Призначити СРАР.