5. Керування в умовах стратегічних несподіванок.

Умови стратегічних несподіванок характеризуються наступ­ною ситуацією:

• проблема виникає раптово і всупереч очікуванням;

• проблема ставить нові завдання, невідповідному минулому досвіду підприємства;

• невміння прийняти контрзаходи приводить або до великого фінансового збитку, або до погіршення можливостей одержання прибутку;

• контрзаходи повинні бути прийняті терміново, але звичайний, існуючий на підприємстві порядок дій цього не дозволяє.

Якщо підприємство допускає, що рівень зовнішньої неста­більності для нього може наблизитися до 5,0, воно повинно зай­нятися підготовкою системи надзвичайних заходів при стратегіч­них несподіванках (СН).

Ця система передбачає наступні дії:

А. При виникненні СН починає працювати комутаційна мережа зв'язків для надзвичайних ситуацій.

Б. На час надзвичайного стану перерозподіляють обов'язки вищого керівництва: контроль і збереження морального клімату, звичайна робота з мінімальним рівнем зривів; вживання надзвичайних заходів.

В. Вводиться мережа оперативних груп.

Г. Проводяться завчасні випробовування зв'язків між групами.

Д. Проводиться тренінг взаємодії груп.

Основні терміни:

Адаптивні плани – це плани, що враховують можливість появи проблемних ситуацій, пе­редбачення їх, заходи їх запобігання і управління вироб­ництвом з появою кризових і надзвичайних обставин.

Метод аналогів заснований на багаторазовому використанні зафіксованого в каталозі виробничої організації досвіду розв'я­зання тих ситуацій, що виникали в ній чи поза нею.

Метод реактивного реагування заснований на однозначності відносин безлічі ситуацій і безлічі поведінок: кожна ситуація вик­ликає одну і тільки одну визначену ситуацію.

Управління за відхиленнями - це система діяльності, заснована на виявленні і доведенні до відома керівника тільки тієї інформації, яка обов'язково вимагає його особистої уваги.

Тема 11. Особливості управління організацією в кризових ситуаціях

1. Характеристика кризової ситуації.

2. Причини кризи та ознаки банкрутства фірми

3. Особливості керування в кризовій ситуації

4. Стратегія і тактика антикризового керування

5. Керування фірмою в надзвичайних ситуаціях

6. Вимога до якості керуючого в кризовій ситуації.

Список використаної та рекомендованої літератури Основна:

1. Быков А.А., Беляцкая Т.Н. Антикризисній менеджмент. - Мн.: Изд. центр БГУ, 2003. - 256 с. http://financepro.ru/management/3597-antikrizisnyjj-menedzhment.html

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / В.О. Василенко. – К., 2003. – 504 с. http://www.library.if.ua/books/60.html

3. Василенко в.О. Ситуаційний менеджмент : Навч. Посіб. Для студ. Вузів. -2-е вид., випр. Та доп. -к.: Центр навчальної літератури, 2005. -372 с. Http://www.Classs.Ru/library1/economics/vasilenko/

1. Характеристика кризової ситуації

Кризи виникають у результаті дій людей або природних катастроф – пожежі, повені, землетрусу і т.д. Усередині організації кризи можуть бути викликані навмис­но або ненавмисно людьми, в результаті якої-небудь помилки при прийнятті рішень чи тривалого нагромадження помилок, або через намагання нав’язати свою точку зору. Ззовні організації криза може бути спровокована частіше за все діями, що прямо чи опосередковано створили для неї велику проблему.

Кризи, хоча і не є бажаним атрибутом будь-якого підприємства, за своєю природою є закономірним явищем. Як правило, кризова ситуація не з’являється миттєво. Таке може відбутися тільки в результаті аварії чи стихійного лиха.

Кризи можуть виглядати як щось таке, що відбувається раптово, але з цього не випливає, що вони непередбачені. До того, як криза набуде загрозливих масштабів, часто з’являються тривожні ознаки. Існують явища, які можна описати як «наближення кризи». Поступово, непомітно, але неминуче накопичуються події, що в кінцевому підсумку можуть привести до кризового стану. Поступове сповзання до повної кризи теж може мати місце, але вже не в результаті людських помилок, а в результаті людської впертості [3].

Кризова ситуація є загальною закономірністю, властивою ринковій економіці, і розглядається як нерівномірний розвиток економіки чи окремих її частин, коливання обсягів виробництва і збуту, наявність значних спадів виробництва [4]. В еко­номічному механізмі криза для підприємства може мати локаль­ний прояв, наприклад, затримка постачання комплектуючих де­талей, зриви планового графіка випуску продукції, відключення електропостачання і т.п. Набагато більш небезпечна для підприємства його загальна криза, наслідки якої можуть бути важко передбачувані.

Кризові ситуації, що виникли в результаті відсутності відпо­відних профілактичних заходів, можуть привести до надмірного розбалансування економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується, як банкрутство підприємства. Подолання цього стану вимагає застосування спеціальних заходів (процедур) або припинення діяльності даного підприємства і його ліквідації.

У загальному випадку результатом виходу підприємства з кризи може бути три варіанти:

• повернення в колишній стан;

• перехід в інший сприятливий стан;

• припинення діяльності підприємства.

Головним завданням керування підприємством є оцінка і діагностика фінансового стану підприємства, контроль і своєчас­не запобігання кризових ситуацій, що наближаються..

Оцінка і діагностика кризових ситуацій складається з декіль­кох етапів:

• аналіз фінансового стану підприємства;

• прогноз розвитку ринкової ситуації;

• виявлення ознак прийдешнього неблагополуччя фірми;

• своєчасне виявлення причин і основних факторів, що сприяють розвитку кризових ситуацій.

Кризова ситуація може привести до наступних негативних наслідків (особливо у випадку ліквідації підприємства):

• до втрати працівниками робочих місць і загострення в цьому зв’язку соціальної напруженості в суспільстві;

• до втрати кредиторами підприємства (банками, інвестиційни­ми компаніями, фондами, державним бюджетом і т.п.) значних засобів, вкладених у підприємство;

• до розпилення й омертвіння неліквідного майна, внаслідок то­го, що, часом, ліквідатори не можуть знайти йому покупців.

Однак, можна виявити і позитивні моменти цього явища:

• закриття нерентабельних виробництв, що приводить до знижен­ня витрат і підвищення ефективності суспільного виробництва;

• вивільнення ресурсів, залучених у неконкурентоспроможне виробництво;

• ротація управлінського персоналу, що забезпечує ріст кваліфікації, посилення заповзятливості, зацікавленості менед­жерів і робітників у кінцевих результатах своєї діяльності;

• придбання досвіду і формування ефективної інвестиційної по­літики підприємств, що здійснюють ці інвестиції.