3. Облік границь і зони господарського ризику

Життєве поняття "розумний ризик" має потребу в кількісній оцінці за декількома параметрами.

Економічні границі, межі ризику визначаються, з одного боку, тим, якою мірою готовий підприємець йти на ризик, якщо ресурси, якими він розпоряджається, відповідають цілям, завданням конкретного проекту або розвитку підприємства в цілому, дозволяють здійснити проект. До числа таких параметрів, що впливають на границі ризику, можна віднести стійкість виробництва і реалізації продукції, прибутковість бізнесу, платоспроможність, чіткий облік. З іншого боку, господарський керівник йде на ризик, якщо він вважає, що надійно керує наявними ресурсами.

Ризик – це ймовірна категорія й у цьому значенні найбільш грамотно, обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і вимірювати його як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Інакше кажучи, при всебічній оцінці ризику варто було б встановлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення та­кої величини збитку.

Побудова кривої розподілу ймовірностей втрат покликана бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастіше надзвичайно складне завдання. Тому, практично, приходиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик за одним чи декількома показниками, що являють собою узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про прийнятність проекту і допустимості ризику.

На рис. 12.1. подані деякі з головних показників ризику, виділені визначені області чи зони ризику в залежності від величини втрат.

Галузь, у якій втрати не очікуються, назвемо безризиковою зоною, їй відповідають нульові втрати чи навіть негативні (перевищення прибутку над очікуваним).

Під зоною допустимого ризику будемо розуміти галузь, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менші очікуваного прибутку.

Границя зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахункові прибутків від підприємницької діяльності.

Наступну, більш небезпечну галузь являє собою зона критичного ризику. Це галузь, що характеризує можливість втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку і досягають межі величини грошового обсягу операції, обрахованого повним розрахунковим виторгом від підприємницької угоди, тобто сумою витрат і прибутку. Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток і в межі, максимумі можуть привести до невідшкодних втрат всіх засобів, вкладених підприємцем у справу, в бізнес. В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від уго­ди ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх своїх марних витрат.

Рис.12.1. Схема границь і зон ризику

Крім критичного ризику, доцільно розглядати ще більш страшний - катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризи­ку являє собою галузь втрат, що за своєю величиною перевершують критичний рівень, очікуваний виторг і в максимумі можуть досягати величини, рівної всьому власному капіталу, майновому стану підприємця чи перевершувати його. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємця, закриттю його справи і розпродажу майна. До категорії катастрофічного ризику варто відносити (поза залежністю від майнового чи грошового збитку) ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей чи виникненням екологічних катастроф.

У великих підприємницьких операціях, угодах очікуваний виторг від угоди може перевершувати за величиною власний капітал підприємця. У подібній ситуації зона катастрофічного ризику накладається на зону критичного ризику.

Як уже було відзначено, ризик містить всяке рішення, при виборі якого існує можливість і необхідність оцінювати ймовірність удачі, неуспіху і відхилення від поставленої мети, завдання. Кількісна величина ймовірності, що виражається значенням в інтервалі від 0 до 1, визначає ступінь ризику. Іншими словами, кількісною оцінкою, критерієм ступеня ризику служить міра його врахованої невизначеності, ймовірності досягнення необхідного, заданого результату чи відключення від нього.

Оцінка конкретного виду ризику (рис. 12.2) допускає як визначення фінансової заможності, реальності окремого рішення чи проекту в цілому, так і вкладення засобів у даний проект. Для практич­ного застосування така схема організації робіт вимагає, природно, деталізації.

Рис.12.2. Укрупнена блок-схема проведення оцінки ризику