2. Причини кризи та ознаки банкрутства фірми

Банкрутство – це відмова юридичної чи фізичної особи платити за своїми борговими зобов’язаннями через відсутність засобів.

У юридичній практиці під банкрутством розуміється засвід­чена судом повна неплатоспроможність боржника, що є підста­вою для припинення його економічної діяльності як юридичної особи з метою погашення боргів.

Банкрутство підприємства є одним з можливих результатів його економічної неспроможності, коли вичерпані інші можливі шляхи поліпшення його фінансового становища.

Головна причина неспроможності і банкрутства підприємст­ва в умовах ринкової економіки полягає в неплатоспроможності, обумовленій відсутністю оборотних коштів, інфляцією і фінансо­вою недостатністю. Більш глибокі причини варто шукати в неможливості працівників апарату управління передбачати кон’юн­ктуру ринку і дії конкурентів в перспективі, внаслідок їх низької компетентності.

Фактори, що зумовлюють виникнення кризової ситуації, в загальному вигляді розподіляються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів, на які фірма не може вплинути, відно­сяться:

• розмір і структура потреб населення;

• рівень доходів і накопичень населення (його купівельна спро­можність);

• рівень цін і можливість одержання споживчого кредиту, що істотно впливає на підприємницьку активність;

• політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави;

• розвиток науки і техніки, що визначає всі складові процеси ви­н.онкур товару і його конкурентоспроможність;

• рівень культури, тобто звички і норми споживання, переваги одних товарів і негативне відношення до інших;

• міжнародна конкуренція, при якій закордонні фірми в одних випадках виграють за рахунок дешевої сировини, а в інших – за рахунок зроблених технологій;

• наслідки економічного спаду, інфляції;

• різке зменшення державного замовлення й т.ін.

До внутрішніх факторів, що залежать від організації роботи самої фірми, відносяться:

• напрямки і принципи її діяльності;

• ресурси і їхнє використання;

• якість і рівень використання комплексу маркетингу;

• виникнення збитків підприємства у зв'язку з незадовільною ор­ганізацією роботи з ринком, не конкурентоспроможністю това­рів, несвоєчасним відновленням асортименту товарної продукції;

• різке підвищення рівня витрат виробництва і збуту товарів у зв’язку з нераціональною структурою управління, численністю штату апарату управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці і т.д.;

• зниження рівня культури виробництва і культури підприємст­ва в цілому, включаючи кваліфікацію персоналу, технічний рівень виробництва, взаємини в колективі, його впевненість в ефективній роботі;

• недосконалість мотиваційної політики підприємства й т.ін.

Ранніми ознаками банкрутства є:

• затримки в наданні звітності, що свідчать про погану роботу фінансових служб підприємства;

• зміни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивів і ак­тивів і порушення їх пропорційності;

• збільшення чи зменшення матеріальних запасів, що може свід­чити або можливу нездатність під­приємства керувати обіговими коштами;

• збільшення заборгованості підприємства перед постачальникам і кредиторами;

• зменшення доходів підприємства і зниження прибутковості фір­ми, знецінювання акцій підприємства, встановлення підприємс­твом нереальних (високих чи низьких) цін на свою продукцію;

• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівниц­тва, різке збільшення числа невірно прийнятих рішень і т.д.

Різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові резуль­тати викликають:

• різке зменшення коштів на рахунках (збільшення грошей також може свідчити про неможливість подальших капіталовкладень);

• збільшення дебіторської заборгованості (різке її зниження та­кож свідчить про ускладнення збуту, що супроводжується зростанням запасів готової продукції);

• старіння дебіторських рахунків;

• порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгова­ності;

• збільшення кредиторської заборгованості (різке її зниження при наявності грошей на рахунках також свідчить про знижен­ня обсягів діяльності);

• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного пору­шення балансу боргів, непродуманого збільшення за­купівель, капітальних витрат, крім того, зростання обсягів продажів у натуральному вимірі може свідчити про активізацію збуту продукції перед ліквідацією підприємства).

Розрізняють три стадії банкрутства: перша – прихована стадія, при якій відбувається приховане зниження ціни підприємства, що визначається капіталізацією прибутку; друга стадія – порушення фінансової стійкості, тобто виникнення труднощів з готівкою й обов’язковими платежами; третя стадія – явне, юридично очевидне, банкрутство, тобто підприємство не може вчасно оплачувати свої зобов’язання.

У світовій практиці процедура банкрутства полягає в тому, що кредитори домагаються санації чи ліквідації підприємства-банкрута. Власники підприємства втрачають право власності на майно підприємства-банкрута, а скликані збори кредиторів вирішують долю підприємства.