6. Нормативи і норми праці

Нормативи праці характеризують науково обґрунтовані, централізовано розроблені показники витрат праці. Це регламентовані характеристики режимів роботи виробничого устаткування (нормативи роботи устаткування), затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу (нормативи часу), а також нормативи обслуговування, нормативи чисельності, нормативи керованості.

На їхній основі підприємство самостійно розробляє свої норми праці.

Норма праці – це норматив праці, скоректований на місцеві умови. Норми праці можуть бути класифіковані за такими ознаками:

1) за періодом дії – разові, тимчасові, сезонні, тривалі;

2) за сферою поширення – міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві;

3) за призначенням – норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.

Змістова характеристика основних норм праці наведена у табл. 9–10.6.1.

Таблиця 9–10.6.1

Основні норми праці

Вид норми	Змістова характеристика
Норма часу	Необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним чи декількома працівниками
Норма виробітку	Кількість одиниць роботи, що повинні бути виконані за одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік тощо). Норма виробітку обернено пропорційна нормі часу
Норма обслуговування	Число об’єктів, що повинні обслуговуватися за одиницю часу одним чи кількома працівниками
Норма часу обслуговування	Витрати часу на обслуговування одного об’єкта (покупця чи клієнта, устаткування)
Норма чисельності працівників	Необхідна кількість працівників для виконання передбаченого обсягу робіт за одиницю часу

На виробництві встановлюються науково обґрунтовані норми витрат праці (внаслідок нормування і наукової організації праці), а саме: норми часу на виготовлення одиниці продукції (виконання однієї виробничої операції), норми виробітку за повну одиницю часу (годину, зміну, місяць), норми обслуговування технологічного устаткування, норми чисельності робітників для виконання певного обсягу роботи тощо.

Повна норма часу на виготовлення одиниці продукції називається нормою штучно-калькуляційного часу (Т_шк) розраховується за формулою:

Т_{шк =} Т_шт + Т_пз ,

де: Т_шт – норма штучного часу (тобто норма часу на виготовлення однієї штуки продукції, однієї одиниці продукції); хв., год.

Т_пз – норма підготовчо-завершального часу, хв., год.

Деталізована формула для розрахунку норми штучного часу має такий вигляд:

Т_шт = t_o + t_д + t_opr + t_тех + t_в + t_oс ,

де: t_o – основний час; хв.

t_д– неперекривна частина допоміжного часу (або просто допоміжний час), хв.

Неперекривним є час виконання трудових прийомів при зупиненому (непрацюючому) устаткуванні. А к перекривному відносять час виконання робочим тіх елементів трудового процесу, які здійснюються в період автоматичної роботи устаткувння.

t_opr – час організаційного обслуговування робочого місця, хв.

t_тех – час технічного обслуговування робочого місця, хв.

t_в – норма часу на відпочинок, хв.

t_oс – норма часу на особисті потреби, хв.

В умовах деяких задач і, відповідно, в формулах складові норми штучного часу поєднуються в більш укрупненні показники.

Так:

• сума основного часу і допоміжного часу (неперекривної частини допоміжного часу) утворює норму оперативного часу (Т_оп):

Т_оп = t_o + t_д

• сума норм часу на організаційне і технічне обслуговування робочого місця утворює агрегований показник норма часу обслуговування робочого місця (t_oбс ):

t_oбс = t_oрг + t_тех

• сума норм часу на відпочинок та часу на особисті потреби утворює агрегований показник норма часу на відпочинок та особисті потреби (t _воп ):

t _воп = t_в + t_oс

Тоді формула для розрахунку норми штучного часу буде мати вигляд:

Т_шт. = Т_оп + t_oбс + t _воп

Другою складовою повної (штучно-калькуляційної) норми часу виступає підготовчо – завершальний час. В одиночному і мало серійному виробництві він встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному виробництві – на партію деталей (виробів); у масовому виробництві підготовчо – завершальний час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця. Таким чином для умов серійного виробництва:

Тпз

N

Т_шк = + Т_шт

де: N – кількість виробів (деталей) в партії.

Час обслуговування робочого місця встановлюється в розрахунку на одиницю продукції або на робочу зміну. Перший спосіб застосовується при поштучному випуску продукції і індивідуальному та серійному виробництві, другий - на механічних процесах у масовому виробництві, а також в апаратурних процесах.

При нормуванні операцій в умовах масового і серійного виробництва окремо розраховують час технічного обслуговування робочого місця (t_тех) і час організації робочого місця (t_opr):

tтех =	to ∙	атех	;
		100

tорг =	Toп ∙	аорг	;
		100

де: а_тех - норматив часу на технічне обслуговування робочого місця в процентах від основного часу;

а_орг - норматив часу на організаційне обслуговування робочого місця в процентах від оперативного часу.

У малосерійному та індивідуальному виробництві, а також при нормуванні ручних (слюсарних, складальних, монтажних і т.п.) робіт загальний час обслуговування робочого місця розраховують за нормативами у процентах від оперативного часу:

tобс =	Toп ∙	аобс	;
		100

де: а обс - норматив часу на обслуговування робочого місця в процентах від оперативного часу.

Формула для розрахунку норми штучного часу (Т_шт.) залежно від типу виробництва має такі модифікації:

а) для масового виробництва

Тшт =	tо +	tд +	а1 tо	+	а2 Топ	+	а3 Топ	,
			100		100		100

б) для серійного виробництва

Тшт =	tо +	tд +	(а + в)Топ	,
			100

в) для індивідуального і малосерійного виробництва

Тшт =	Toп ∙	1 + с	;
		100

де: а₁ - норматив технічного обслуговування робочого місця в процентах від основного часу;

а₂ - норматив організаційного обслуговування робочого місця в процентах від оперативного часу;

а - норматив обслуговування робочого місця в процентах від оперативного часу;

в - норматив часу на відпочинок та особисті потреби в процентах від оперативного часу;

с - норматив часу на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби в процентах від оперативного часу.

Норма виробітку залежить від тривалості робочого періоду та норми часу, встановленої на виготовлення одиниці продукції. Змінна норма виробітку розраховується за формулою:

Н_в = Т_зм ˸ Н_ч ,

де: Н_в - норма виробітку, натуральні одиниці;

Т_зм – тривалість робочої зміни, год.; хв.;

Н_ч - норма часу, год., хв.;

• Для різних умов задач норму виробітку можна розрахувати наступним чином:

Нв =	Тзм - (Тпз + toбс + t вoп )
	Toп

• Зміна норма виробітку багатоверстатника

Нв =	Тзм ∙ Ноб ∙ Нчис	,
	Нтв

де: Н_об – норма обслуговування багатоверстатника, верстатів;

Н_чис – норма чисельності багатоверстатників, осіб;

Н_тв – норма тривалості операції по відношенню до верстата, хв., год.;

• Норма виробітку для умов циклічного виробництва

Нв =	Тзм - (Тпз + toбс + t вoп )	∙	Вц	=	Тзм - Трп	∙	Вц	;
	Toц				Toц

де: T_oц – нормативна тривалість (нормативний оперативний час) одного циклу, хв., год.

В_ц – нормативний виробіток продукції за один цикл, натуральні одиниці;

Т_рп – час регламентованих перерв в робочу зміну, хв., год.

Інколи, час регламентованих перерв може бути вказаний для роботи устаткування.

Якщо протягом зміни працює декілька одиниць однотипного технологічного устаткування, то:

Нв =	Тзм - Трп	∙	Вц	∙	М	,
	Toц

де: М – кількість одиниць однотипного технологічного устаткування.

Інколи до цієї формули може додаватися коефіцієнт виходу годної (придатної) продукції:

Нв =	Тзм - Трп	∙	Вц	∙	М	∙	Кг	,
	Toц

де: К_г – коефіцієнт виходу годинної продукції, часток одиниці.

Для умов безперервних апаратурних процесів змінна норма виробітку розраховується так:

Н_в = Т_зм ∙ П_г ,

де: П_г - продуктивність установки (апарата, лінії) за годину, натуральні одиниці.

Норма обслуговування розраховується за формулою:

Ноб =	ТМА ∙ Кс	+	1	,
	Tз

де: Т_МА - час машинно-автоматичної роботи устаткування верстата, коли робітник вільний і може обслуговувати інше устаткування (верстати), хв.,

T_з - час зайнятості робітника на одному верстаті, хв..

К_с - коефіцієнт, який враховує співвідношення часу зайнятості робітника на одному верстаті з часом зайнятості (обслуговування) на інших верстатах.

Норму обслуговування для апаратника у виробництвах з невеликою тривалістю операцій можна визначити так:

Ноб =	ТАВ	+	1	,
	Tз

де: Т_АВ – апаратурно-вільний час, коли робітник вільний і може обслуговувати інший аппарат, хв.,

T_з - час зайнятості робітника біля одному апарата, хв..

Норма чисельності і норма обслуговування зв’язані між собою наступною залежністю:

Нчис =	О	,
	Ноб

де: О – обсяг роботи (кількість одиниць устаткування,що обслуговується; виробничої площі тощо)

Н_об - норма обслуговування одного робітника, виражена в тих же одиницях.

Величина норми обслуговування прямо пропорційна фонду робочого часу (Ф) і обернено пропорційно нормі часу обслуговування (Н_ЧОБ)

Ноб =	Ф	(Ф і Нчоб взяті для одного і того ж календарного періоду часу)
	Нчоб

Для однієї робочої зміни:

Ноб =	тЗМ
	Нчоб

• Коефіцієнт виконання норм виробітку розраховується так:

Кв =	Оп
	Нв * Ф ч

де: Оп– фактична кількість продукції, яка виготовляється за період, для якого встановлена норма виробітку (Н_в ), натуральні одиниці,

Нв -норма виробітку.

Фч– фактично відпрацьований час