3. Попит та пропозиція на ринку праці

Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається такими факторами:

– обсягом і структурою суспільного виробництва;

– рівнем продуктивності праці;

– кон’юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг;

– ціною робочої сили;

– правовими нормами, що регламентують її використання, тощо.

Існує два поняття попиту па робочу силу.

Вузьке поняття попиту на робочу силу передбачає пропозицію лише вільних робочих місць. Саме воно найчастіше застосовується в заходах щодо регулювання зайнятості.

У широкому розумінні попит на робочу силу охоплює всю кількість робочих місць – як вільних, так і зайнятих. Цей показник необхідний при прогнозуванні розвитку процесів на ринку праці, головним чином, на макроекономічному рівні.

Розрізняють такі види попиту:

– ефективний – характеризує кількість економічно доцільних робочих місць;

– поточний – відображає потребу в робочій силі для заповнення вакантних посад (робочих місць) на умовах повної зайнятості.

Попит на робочу силу залежить від пропозиції, якості праці, фінансових можливостей формування фонду оплати праці. Збільшення попиту забезпечується через створення додаткових робочих місць, впровадження пільгових умов для інвестування певних галузей економіки, відшкодування витрат, пов’язаних з підготовкою та перепідготовкою робочої сили.

Попит на робочу силу може бути індивідуальним і сукупним.

Індивідуальний попит на робочу силу – це попит конкретної організації на робочу силу конкретної якості (наприклад, попит на водіїв вантажних автомобілів, вальцювальників прокатних станів, програмістів, бухгалтерів та ін.). Такий попит на робочу силу визначає професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці.

Індивідуальний попит на робочу силу можна арифметично зіставити з відповідною пропозицією. Наприклад, автобазі потрібно додатково ЗО водіїв на вантажні автомобілі, а в тому районі свою працю пропонують 50 водіїв. Попит покривається пропозицією. Або навпаки. Таких водіїв менше ЗО (попит на індивідуальну робочу силу не задовольняється).

Сукупний попит на робочу силу – це загальна кількість робітників, службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. В цьому випадку просте арифметичне зіставлення кількості вільних робочих місць і вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на деякі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх може не вистачити в певному районі, місті, області. Тобто розбіжності в якості робочої сили, що пропонується, та якості вільних робочих місць і вакансій у практичній діяльності неминучі. Саме тому необхідно запроваджувати відповідні заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок праці гнучким і запобігти розширенню безробіття з цієї причини.

Пропозиція робочої сили – це контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають:

– демографічна ситуація;

– характер і зміст праці;

– інтенсивність вивільнення робочої сили;

– ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів;

– система оплати праці;

– кон’юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

На ринку праці індивід пропонує три речі: час роботи, якість праці та її інтенсивність. Сукупність таких ознак на ринку праці формує індивідуальна пропозиція праці.

Пропозиція часу роботи індивідом ґрунтується на теорії корисності, незалежно від того, знає він про неї чи ні. Пригадаємо, що корисність – це здатність товарів задовольняти людські потреби в процесі їх споживання. Розрізняють загальну та граничну корисність.

Пропозиція якості робочої сили. Якість робочої сили – комплексне поняття, яке охоплює сукупність таких властивостей людини, як рівень освіти і кваліфікації, фізіологічні, фізичні, соціально-психічні характеристики, здатність адаптуватися до умов виробництва, професійну орієнтованість і мобільність. Зростання якості робочої сили за всіма параметрами (здоров’я, освіта, професіоналізм, адаптованість у виробництво) підвищує її конкурентоспроможність, дає можливість при значному перевищенні пропозиції праці над попитом на національному ринку праці працевлаштуватись за кордоном, а також робить конкурентоспроможною вітчизняну продукцію. У будь-якому випадку висока якість робочої сили позитивно впливає на зайнятість населення.

Пропозиція інтенсивності праці. Підвищити інтенсивність праці означає підвищити її продуктивність. Зв’язок між інтенсивністю праці та різними факторами досить складний і менш досліджений, ніж пропозиція робочого часу або якість праці. З одного боку, інтенсивність праці, яка запропонована на ринку, залежить від внутрішніх мотивів і фізичного стану особи, а з іншого – має регулюватись законодавством, традиціями тощо.

Як відомо, співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці називається кон’юнктурою ринку праці.

Розрізняють три види кон’юнктури:

– рівноважна – характеризує еквівалентність попиту та пропозиції на робочу силу;

– трудодефіцитна – формує переважання попиту над пропозицією на ринку праці;

– трудонадлишкова – передбачає переважання пропозиції над попитом.