2.3.2. Цитування. Посилання

Цитата - це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. Серед поширених видів цитат, які застосовуються у статті, - цитати-тези або докази. Такі цитати беруться в лапки, розділові знаки ставляться як при прямій мові.

Наприклад: "У своєму дослідженні ми користуємося тлумаченням цього поняття, яке подає СХристочевський: "програмно-методичний засіб, що забезпечує "'можливість

1 14

самостійно або з допомогою викладача опанувати навчальний курс чи його розділ".

Слова цитати наводяться в тій граматичній формі, в якій подані у літературному джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Добре, аби цитування було повним, без перекручень і довільного скорочення авторського тексту. У разі ж необхідності пропуску певних слів, словосполучень цитати перед початком запису ставлять три крапки.

Дуже добре, аби цитати подавалися насамперед з першоджерел, а не з праць інших авторів. Першоджерелом вважається першодрук або академічне видання тексту. У рідкісних випадках, коли першоджерело дійсно недоступне (архівне), можемо скористатися цитатою з іншого видання, однак при цьому обов'язково перед бібліографічним джерелом зазначимо: "цитується за".

Якщо ж при цитуванні були виділені деякі слова, в дужках подається спеціальне застереження, яке пояснює виділення. Частіше за все ставляться ініціали - ім'я та прізвище автора наукового тексту.

Наприклад: Пропонуючи посібник, автори вказують на прагненні "допомогти учням усвідомити, що мова -це цілісна система, історія якої пов'язана з історією народу, (виділення наше. - О.С.)".

Водночас стежмо за тим, щоб текст статті не ряснів суцільними цитатами, тоді складається враження компіляції роботи, її реферативності, відсутності авторського бачення проблеми.

Непряме цитування (виклад думок інших авторів своїми словами) подається без лапок і має бути гранично точним.

Наприклад: На думку дослідників (А.Кривошеєв, П.Підкасистий, О.Тищенко, С.Христочевський та ін.), такий навчальний засіб представляє собою програмно-методичний комплекс, що складається з конкретного навчального курсу або розділу і дозволяє самостійно чи з допомогою викладача опанувати цей курс.

Кожна цитата неодмінно супроводжується посиланням на використане джерело.

Посилання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, згаданий чи аналізований у тексті інший документ (його частини або групи документів), необхідних для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку. ,

Наприклад: .,.,. , ,,

115

"Мова, - наголошував В. Гумбольдт,- це об'єднана духовна енергія народу, що дивовижним чином закріплена у відповідних звуках і в цьому вияві та через взаємозв'язок своїх звуків зрозуміла всім мовцям..." [І, с. 349].

1. Гумбольдт В. Избранньїе трудьі по язьїкознанию / Пер. с нем. яз. под ред., с предисл. Г. В. Рамишвили. - М.: Прогресе, 1984. - 397 с.

Запис [1, с. 349] указує на перше джерело в бібліографії, а його сторінка — 349. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень запропонованого дослідження. При визначенні термінів важливо посилатися на останні видання публікацій.

Звернемо увагу на оформлення ініціалів та прізвища автора. У списку використаних джерел спочатку вказується прізвище, а потім ініціали, в тексті ж наукової статті на першому місці ставиться завжди ім'я або ім'я по батькові, а вже потім прізвище. Якщо ж перед прізвищем зазначено посаду, професію, то прізвище, а потім ініціали пишемо після цієї назви (акад. Мацько Л.І.). Крім того, з метою уникнення непорозумінь, скрупульозно перевіряймо ініціали і прізвища авторів - дослідників і дослідниць досліджень, на які доводиться посилатися.

Подаємо посилання на всі джерела чи матеріали, які згадуються в науковому тексті. Це допоможе відшукати подібний документ, перевірити точність указаних даних, з'ясувати інформацію, обставини виникнення ідеї чи контексту.

Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження.

При визначенні термінів посилаємося на останні видання публікацій, на більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не ввійшов до останнього видання.

Досвід показує, що надзвичайно важливим етапом роботи зі створення наукової статті є редагування: правка - вичитка, скорочення, обробка чи переробка. Варто критично оцінювати написане, перевірити концепцію, підсилити обґрунтованість висновків, простежити логічні зв'язки між частинами тощо, и

2.3.3. Мовні огріхи в науковій статті *'

/ т» . . .. .

Мовні огріхи - це відхилення від лексичної і синтаксичної поєднаності слів, словосполучень, самостійних речень. Огляд

1 16

наукових статей підтверджує: наукова мова перебуває, на жаль, у критичному стані. Серед найпоширеніших мовних огріхів дослідники називають уживання термінів часто з порушенням питомої семантики, значне засмічення української наукової мови іншомовними словами, сплутування значень близьких за вимовою і написанням слів, порушення граматичних правил; схематизм, бездоказовість висунутих положень тощо.

Розглянемо деякі типові мовленнєві огріхи, виявлені в текстах наукових статей: іг

• автора наукової праці некоректно називають "він" чи вона; ^

• суржиковані слова: опреділити, примінити, вияснити тощо; ,д

• неприродні для української мови усталені вислови: ,„ в протилежність (треба - на противагу), ;,ц як можна швидше (якнайшвидше, якомога швидше), іі приведений на рисунку - показаний на рисунку, £ написана на мові — написаний мовою;

- переобтяження тексту запозиченими словами: апелювати (звертатися), домінувати (переважати), лімітувати (обмежувати), локальний (місцевий), превалювати (переважати), прерогатива (перевага), симтпом (ознака), фіксувати (записувати); ц

- тавтологічні помилки:

окремі епізодичні явища (слово епізодичні означає окремі), й дивний парадокс (парадокс означає дивна, незвичайна думка), $ головний лейтмотив (лейтмотив означає провідний мотив);

- неправильний переклад мовних формул з російської мови: главньїм образом переважно естетственньїм образом природно, звичайно

каким образом як .,%

наилучшим образом якнайкраще ,$

некоторьім образом якось

подобньш образом так само а

равньїм образом а також ло

надлежащим образом як слід -,-щ

в отношении чего в силу чого, стосовно

- кальки:

слово слідуючий - калька з рос. "следующий", потрібно наступний (наступний день); подальший (позначення абстрактних понять - життя, доля, робота).

117

Причинами мовних огріхів є те, що в авторів наукових текстів рвиникають труднощі у вибудовуванні й вираженні логіко-I семантичних відношень між текстовими одиницями різного ступеня складності.

Наприклад: Не менш важливим напрямом у сучасному мовознавстві є когнітивний підхід, який фокусує увагу дослідників на ; пізнавальній діяльності людини.

Оскільки підхід не є напрямом, то слово напрям є надлишковим. До того ж часто увага автора зосереджується на макросмислах, а , Ізвідси й перескоки думки, які призводять до неточності вираження |зв'язку компонентів.