Література до теми:
Алексієнко Л.А. Науковий текст і його автор // Українське мовознавство. - К.: Вища шк., 1985.-Вип.13.-С. 122-126.
Євграфова А. Заголовок як актуалізатор текстової інформації //Електронна бібліотека Інституту журналістики. - [Електронний ^ресурс] - Режим доступу: <Ьірр:/Лу\у\УЛогп.ипіу.кіеу.иа>. - Загол. з екрану. - Мова укр.
Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. • К.: "Центр навчальної літератури", 2006. - 312с.
1
32
Тема 2.4 Науковий відгук і наукова рецензія
Зміст
2.4.1.Особливості наукової рецензії
Відгук наукового керівника
Відгук наукового опонента
« 2.4.4. Мовні ознаки відгуку і рецензії
2.4Л.Особливості наукової рецензії
Процес рецензування завершується підготовкою рецензії, тобто оцінкою певного наукового джерела (або джерел) і викладом зауважень, рекомендацій і пропозицій. Цей науковий жанр виникає у XIX - на початку XX ст. з метою забезпечити оперативне реагування на помітні наукові досягнення.
Наукова рецензія виконує функції інформування, тобто ознайомлення з науковим твором (або кількома творами) й оцінювання та осмислення у науковому соціумі певного наукового знання. Окрім того, сьогодні виділяється також і прагматична та рекламна функції рецензії, якщо необхідно зацікавити аналізованим твором потенційних читачів.
Автором рецензії, як правило, є фахівець тієї ж галузі або спорідненої, до якої належить і рецензована наукова стаття, монографія, підручник і навчальний посібник, кваліфікаційна робота чи дисертація.
Основні тематичні блоки рецензії: автор, уявний адресат, зміст, призначення. Основні елементи рецензії:
об'єкт і предмет аналізу;
актуальність теми;
короткий зміст;
формулювання основної тези;
загальна оцінка;
недоліки, пропозиції, побажання;
висновки.
' Об'єктом оцінювання служать насамперед:
повнота, глибина, всебічність розкриття теми;
новизна та актуальність поставлених завдань і проблем; '" - коректність аргументації і системи доказів;
133
■ достовірність результатів; - переконливість висновків.
Етапи рецензування (за г.Онуфрієнко)
Визначимо предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, навчальний посібник тощо).
З'ясуємо ступінь актуальності теми дослідження (для певної галузі знань, розв'язання практичних завдань тощо).
Проаналізуємо зміст наукової роботи і з'ясуємо ступінь її новизни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблем тощо.
Установимо теоретичне і практичне значення рецензованої роботи .
5. Схарактеризуємо виявлені недоліки та прорахунки в рецензованій роботі за умови аргументування власних зауважень.
6. Об'єктивно, лаконічно, ясно й чітко подамо загальну оцінку роботи.
7. Сформулюємо висновки з урахуванням виду та жанру рецензованого наукового джерела, його мети і поставлених автором завдань.
8. Перевіримо записаний текст рецензії на узгодженість між містом і формою та на відповідність чинним мовним/мовленнєвим юрмам.
9. Здійснимо самоконтроль виконаної роботи.
10. Відредагуємо (в разі потреби) текст рецензії.
Особливість рецензії полягає й в умінні рецензента гілкуватися, вести уявний діалог з автором твору або читачами. Ця робота є доволі складною, відповідальною і вимагає від рецензента, окрім достатнього вільного часу, не тільки високого професіоналізму, а й сформованості та досконалості багатьох практичних умінь і навичок для забезпечення об'єктивності, якості, ґрунтовності й і переконливості оцінювання.
Подамо зразок рецензії на книгу:
Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової \мови.-К.: ВЦ "Академія", 2007.- 360 с. Рекомендовано ^Міністерством освіти і науки України
Поява цієї книги цілком закономірна з огляду на проблеми [формування і розвитку професійної мовленнєвої культури особистості та
1
34
сучасних концепцій викладання української мови за професійним спрямуванням. Суспільству третього тисячоліття необхідні передусім фахівці, які мають не лише глибокі спеціальні знання, а й отримали ґрунтовну мовнокомунікативну підготовку, володіють нормами сучасної української літературної мови, вміло вибудовують конструктивний діалог, активно включаються у творчий процес міжособистісної комунікації.
Водночас відсутність належної реалізації державної мовної політики, виробничий запит насамперед на російську та іноземну ділову мову, двомовне оточення, невиписаність мовних обов'язків у посадовій інструкції, мовна "вседозволеність" і "безнаказаність", часто небажання змінювати власний мовний стиль - причини численних термінологічних неточностей, "слів-покручів", мовних кальок, неправильного вживання частиномовних форм, порушення синтаксичного зв'язку і логіки висловлювання, недостатнього рівня розвитку риторичних навичок і вмінь, що аж ніяк не сприяє мовно-фаховому зростанню, негативно позначається на мовному іміджі держави.
Змінити ситуацію на краще покликаний курс української мови за професійним спрямуванням, запроваджений у вищих навчальних закладах на зміну традиційному курсу "Ділова українська мова", що далеко не повною мірою забезпечував знаннями й уміннями професійного спілкування. Однак, незважаючи на появу оригінальних програм курсу (наприклад, навчальна програма Л.Струганець, Е.Палихати, М.Фігур, укладена відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчання, спрямована на набуття навичок оперування професійною термінологією як когнітивно-комунікативним стереотипом, роботи з текстами спеціальної тематики, моделювання мовної поведінки у професійній сфері), існуючі підручники не охоплюють достатньою мірою питань професійної риторики, культури професійної діалогічної мови. Часто наявне й ототожнення термінів "ділова мова" і "мова професійного спілкування".
Рецензований навчальний посібник презентує цілісну інноваційну концепцію інтегрованого навчального курсу "Культура української фахової мови", що ефективно реалізується крізь призму етнокультурних і соціолінгвістичних змін, факти когнітивної, комунікативної лінгвістики, риторики, лінгвокультурології, комунікативно-діяльнісного,
особистісно-орієнтованого підходів. Цей підхід засвідчує аналіз теоретичної і практичної частин. У тексті йдеться, власне, про мову професійного спілкування, що функціонує в межах певної професійної сфери і виявляється як в офіційно-діловому, так і в науковому, розмовному стилях. -: и ч <**;
135
Перед нами, безперечно, підручник нового покоління. Іершочергове місце в інноваційній освітній парадигмі займає наука [(знання), технологія, соціально-культурні цінності, тріада "студент |- підручник - викладач", проблемний підхід, діалоговий режим спілкування, самостійна пізнавальна діяльність. Наскрізна концептуальна ідея книги - формування креативної мовної особистості, яка має розвинуте чуття мови, мовний смак, досконало володіє мовним етикетом, [знайома із кращими зразками мовної поведінки, відшліфованими у і процесі культурного розвитку нації, та спрямована на толерантне |мовленнєве спілкування.
Виразною особливістю книги є відхід авторів від сухого Іакадемізму, доступна форма викладу, лаконічність, логічна послідовність, «системність, вивіреність уживаних термінів, коректно виписані ("місточки" між темами, за якими вбачаємо тривалий серйозний пошук, наукову спостережливість, загострену увагу до найдрібніших деталей І мовного матеріалу.
Розгляд теоретичних засад курсу, чому присвячено перший розділ, виступає основою для розвитку дослідницької думки в наступних іюзділах. Автори розглядають загальні відомості з курсу культури Іучасної української мови, визначають чинники впливу на формування культури мовлення, подають стилістичну диференціацію сучасної вкраїнської мови. Розкриваючи поняття мовної норми, акцентують увагу передусім на загальномовну (охоплює всі одиниці мови і прийоми їх Організації), літературну (правила опрацювання мовлення, упорядкованість), стильову і стилістичну.
Посібник можна вважати до певної міри піонерським завдяки тропонованій успішній спробі осмислення сутності професійної іювнокомунікативної компетенції як "сформованої системи професійних |нань, комунікативних умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, загальної уманітарної культури, інтегральних показників культури мовлення, еобхідних для якісної професійної діяльності" (сі 8). У праці Доводиться, що важливим чинником впливу на становлення і розвиток Сієї якості є креативність особистості. Дійсно, розвиток професійної (іовнокомунікативної компетенції відбувається відповідно до здатності Водини навчатися, її предметних знань та попереднього досвіду і їійснюється в межах ситуативного контексту, пов'язаного з навчанням і спеціалізацією.
У розділі чітко виписано поняття мовної освіти, мовного яховання, мовленнєвої поведінки, рівні мовної культури, що відіграють кливу роль у суспільному самоутвердженні й самовизначенні фахівця. Ьдушну аргументацію наведено щодо мовного смаку (системи ідейно-
1
36
естетичних і психолінгвістичних орієнтацій соціальної групи мовців чи окремого мовця щодо мови, динаміки суспільної мовної свідомості) і мовного чуття (індивідуальної системи підсвідомих оцінок, що ґрунтується на літературних нормах і мовних ідеалах). Аналізуючи ознаки тексту, автори розширюють коло проблемних питань щодо показників зв'язності, членованості, інформативності, завершеності, збагачуючи їх висвітлення необхідним матеріалом стосовно гіпертексту з нелінійною структурою.
Другий розділ присвячено опису й інтерпретації специфіки культури наукової і професійної української мови. Розкрито стильові ознаки наукового стилю (абстрагованість, принцип відкритої логічності, точність, ясність, об'єктивність), охарактеризовано основні наукові жанри (монографія, стаття, анотація, дисертація, тези, підручник, посібник, курсова, дипломна, магістерська робота. Подано корисні поради щодо оформлення наукової роботи, зразки оформлення бібліографічного опису, зокрема віддалених і локальних (електронних) ресурсів.
Можливо, обмежений обсяг праці (та й, відповідно, передбачувана головна мета книги) не дали змогу розкрити питання становлення і розвитку наукового стилю української мови глибше. У межах підрозділів лише згадуються сподвижники наукової мови П.Куліш, М.Костомаров, М.Драгоманов, І.Франко, І.Огієнко. І.Верхратський, М.Грушевський, К.Михальчук, А.Кримський, В.Сімович. О.Курило. Українська наукова мова має давні традиції, отже, добре, аби ці видатні особистості, діяльність "Українського наукового товариства" спонукали дослідників до розробки окремого курсу "Культура наукової української мови" для магістрів.
Вважаючи, що одним із перших кроків в оволодінні мовою професійного спілкування є засвоєння термінології відповідної галузі знання, автори пропонують синтетичну парадигму бачення функцій та ознак мови професійного спілкування (її діалогічності, чистоти, виразності, естетичності, стійкої тенденції до інтернаціоналізації, вербальних і невербальних засобів вираження спеціальних реалей, категорій і понять). У розділі проаналізовано основні способи творення загальнонаукових, міжгалузевих і вузькогалузевих термінів у сучасній українській мові (наповнення специфічним значенням загальновживаних слів, термінологічна деривація, запозичення з подальшою фонетичною і граматичною адаптацією).
Місткий і глибокий третій розділ, де зосереджено увагу на культурі ділової української мови. Розширено характеристику законодавчого, юрисдикційного, дипломатичного, адміністративного підстилів, розкрито текстові норми. Результатом прекрасного знання авторами динаміки
137
лінгвального і соціального буття, а також потреб студентської аудиторії є
добротно представлений (40 сторінок) підрозділ "Мовні засоби
І'текстового зв'язку". Передусім упадає в око коректність і виваженість
підходу до розгляду лексичних, морфологічних, синтаксичних
^особливостей офіційно-ділового стилю. Сильною стороною розділу є те,
що автори залучають широкий фахово-мовний матеріал з урахуванням
І»соціолінгвістичних змін (наприклад, серед уведених для аналізу і заміни
'гелів іншомовного походження українськими простежуємо бігборд -
панно, стенд; бізнес-ланч - діловий обід, дайджест - оглядовий збірник,
І,дилер - біржовий посередник, екзит-пол - опитування на виході;
^кастинг - конкурсний відбір, промоушин - заохочення, прайс-лист -
\ оцінник, спіч-райтер - складач промов).
'■ Читач знайде кваліфікований аналіз часто вживаних паронімів, семантичних еквівалентів, лексичних запозичень, типових мовних зворотів, частин мови, позамовних стилетвірних чинників, особливостей і- усної ділової мови, етикету ділової мови.
Особливо відзначимо четвертий і п'ятий розділи рецензованої навчальної книги, де ґрунтовно розглядається культура публічної монологічної та професійної діалогічної мови. Студентів, усіх, "хто прагне ефективно використовувати мовний ресурс у ділових ситуаціях", зацікавить історична інформація, характеристика сутності і специфіки названих вище мовнокомунікативних категорій, родо-жанрової диференціації сучасної монологічної публічної мови (коротка довідка про соціально-побутове, академічне, соціально-політичне, дипломатичне, судове, церковно-богословське красномовство), особливостей ділової бесіди і телефонної розмови.
Поради мовознавців дійсно корисні і потрібні як початкуючим, так і досвідченим ораторам. Наголошуючи на тому, що публічна мова повинна навчати, подобатися і зворушувати, автори подають власне бачення етапів підготовки виступу (інтенції, диспозиції, елокуції, меморії, акції, релаксації"), а також міркування-поради щодо виголошення публічної (промови (техніки мовлення, дихання, голосу, дикції, темпу, пауз, | інтонації, наголосу). Викладацький досвід підтверджує істинність ■.слушних зауважень: підготовка промови - це не стільки збір інформації, 1 скільки виношування власних думок з певної теми та її глибоке осмислення. Відповідно, секрет успіху й ефекту промови - у [гармонійному поєднанні вербальних і невербальних складників ^публічного спілкування.
Інноваційним, на нашу думку, є підрозділ "Оратор і аудиторія", де поряд із традиційним представлено образ оратора в політиці та бізнесі (мови, жестів, міміки, зовнішності промовця, його одягу і манер),
1
38
з'ясовано функції нової професії спічрайтингу (специфічної РК-технології, яка полягає в підготовці й написанні РК~тексту, призначеного для усного виконання, а також консультування промовця щодо організації публічного виступу) та спічрайтера, спеціаліста, який готує промови і редагує тексти виступів відомих людей, здійснює консалтинг (консультування) клієнта).
суперечки
як основи її ознак, передумов, встановлення
істини
й
Відзначимо, при подальшому змістовому розширенні окремі підрозділи можуть слугувати спецкурсами з теорії аргументації, культури телефонної розмови, дискутивно-полемічної мови.
Розділи вдало ілюструються корисними порадами, супроводжуються чіткими і конкретними висновками, узагальнюючими таблицями, рисунками.
Контрольні, пошукові, творчі запитання і завдання орієнтовані на пізнання культури української фахової мови, виховання мовного чуття, формування мовного смаку, ґрунтуються на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, побудовані з урахуванням принципів системності, наступності, міжпредметних зв'язків, культуровідповідності, особистісно- розвивального навчання. Студенти навчаються складати тези доповідей, тексти публічних виступів на конференції, визначати стиль і підстиль, виконувати лінгвостилістичний аналіз текстів різних стилів та їх переклад, знаходити порушення евфонічності української мови, виправляти недоречні тавтології і плеоназми, доводити доречність використання іншомовної лексики тощо.
Читачів, вважаємо, зацікавлять і такі завдання:
Напишіть від імені вашого університету офіційний лист до одного з посольств в Україні з проханням видати студентам в'їзну — виїзну візи для участі в науковій конференції.
.(■' л.
139
Керуючись правилами ораторського мистецтва, підготуйте на матеріалі поданого тексту виступ на тему "Інновації як фактор випереджального розвитку економіки";
Підготуйте і проведіть дискусію на тему "Сучасний керівник — яким він має бути".
Проведіть в аудиторії короткий "мозковий штурм" з проблеми "Шляхи вирішення мовного питання в Україні".
На основі поданого тексту побудуйте діалог, який ґрунтується на сократівському прийомі запитань - відповідей, проведіть бесіду на тему тьтури мови.
Корисним для студентів, викладачів, вчителів вважаємо короткий термінологічний словник-довідник орфограм і пунктограм, перелік найпоширеніших скорочень, назви спеціальностей, етикетні мовні формули, назви населених пунктів України та їх мешканців. Продумано дібрано літературу, класифіковану на посібники і монографічні видання, словники, чинні нормативні документи та Інтернет-ресурси. Щоправда, при підготовці другого видання навчального посібника бажано було б укласти лоцію імен авторів і мовних понять. Це зробило б посібник більш 1 зручним для користування.
' Оригінальна за своїм задумом, глибока за повнотою висвітлення і
переконливою обґрунтованістю висунутих положень, коректністю і достовірністю книга слугуватиме професійним орієнтиром у формуванні і мовнокомунікативних компетенцій.