Виділимо насамперед правила для мовця

    Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.

    Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). Потрібно знімати надмірну категоричність.

    Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє «я», нав'язувати свої думки й оцінку подій.

    Необхідним для мовця є відокремлення власного «я» слухача у центр уваги.

    Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.

    Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди.

    Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача – обмежені.

    Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.

    Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.

Правила для слухача

    Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

    Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

    Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

    Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

    Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

    Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

    Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

    Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

    Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

    Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

У кожному суспільстві етикет поступово розвивався як система правил поведінки, система дозволу й заборон, що формують загалом моральні норми. Етикет і мовлення тісно пов'язані між собою. Манера мовлення, стиль, дозвіл чи заборона говорити одне й не говорити інше, вибір мовних засобів як маркер приналежності до певного середовища – все це наявне в наших мовленнєвих виявах. Мовленнєвий етикет можна визначити як правила, що регулюють мовленнєву поведінку. Це широка зона одиниць мови й мовлення, яка словесно виражає етикет поведінки, дає нам в руки ті мовні багатства, які є в кожному суспільстві для вираження неконфліктного ставлення до людей, а етикет регулює складний вибір доречного засобу конкретною людиною, для її конкретного адресата, у конкретному випадку, ситуації.

Ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення молодих людей  характеризується багатослів’ям, заміною власне українських слів іншомовними, суржиком, діалектною, сленговою  лексикою, воно далеке  від високої культури спілкування. Яка  полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й  залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.

Сучасний етап розвитку суспільства  характеризується посиленням уваги до мовної освіти в країні, потребою формування особистості, яка б відзначалася свідомим ставленням до рідної мови, мовленнєвою активністю на всіх етапах оволодіння мовою, пізнання і впливу, високою культурою спілкування в різних життєвих ситуаціях.

У зв’язку з цим  фахівцем  з великої літери можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою компетентною осо­бистістю. Формування такого спеціаліста дедалі більше пов’язується з глибоким знанням української мови, з її тонкощами, таїною як усного, так і писемного професійного мовлення. На роботі, крім професійної майстерності, велике значення  має вміння  чи невміння встановлювати і  підтримувати добрі стосунки з людьми.

Кожна людина має свої переваги і  недоліки, які варто враховувати у  процесі спілкування, має свою життєву позицію і  переконання, які впливають на  її точку зору у  прийнятті того чи іншого рішення, має свої смаки, які бажано знати і не критикувати, вона є вихованцем певних традицій, які слід поважати. Тим більше, уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами.