5.5. Bancainssurance як специфічний канал реалізації страхових послуг

5.5.1. Зміст Bancainssurance, історія та причини виникнення

Зміст Bancainssurance полягає в тісній співпраці банків і страхових компаній по спільній реалізації своїх послуг клієнтам. Bancainssurance як канал реалізації послуг сформувався в розвинених країнах світу всередині 80-х років минулого сторіччя. Досить швидко даний канал почав активно використовуватися в процесі банківської та страхової діяльності в більшості країн з ринковою економікою.

Важливим фактором розвитку Bancainssurance є ставлення людей до фінансових установ суспільної довіри, до яких відносяться як банки, так і страхові компанії. В таких країнах, як Франція чи Іспанія, клієнти відвідують відділення банку дуже часто (на відміну від Великобританії і США), тому включення банків в систему продажів страхових продуктів дуже важливе і прибуткове.

Причинами, стимулюючими банки до співпраці зі страховими компаніями, є:

Посилення конкуренції на ринку банківських послуг, яка супроводжується зниженням доходів, в т. Ч. Скороченням доходу від маржі з традиційних банківських продуктів, а також збільшенням адміністративних і маркетингових витрат. Пропозиція клієнтам послуг, у тому числі страхових, може підвищити прибутковість і ефективність банківської діяльності.

Світова тенденція до універсалізації банківської діяльності, яка передбачає надання банками всього спектра фінансових послуг.

Бажання утримати клієнта. Оскільки деякі клієнти воліють мати рахунки в декількох банках, перед банками стоїть завдання завоювати їх лояльність. Поєднання банківських та страхових продуктів зручно насамперед для споживачів, оскільки забезпечує їм більш широкий вибір послуг.

Погіршення демографічної ситуації, проявляється в зниженні народжуваності в поєднанні зі збільшенням тривалості життя, накладає значний відбиток на вікову структуру населення. Старіння населення призводить до посилення ролі пенсійних систем і довгострокових інвестицій. Така ситуація відкриває перед банками широкі можливості для задоволення потреб клієнтів і потім - для отримання додаткових доходів.

Аналіз доступної інформації про фінансовий і соціальний стан споживачів в значній мірі допомагає досліджувати їхні потреби, а також розробляти і просувати нові продукти. Якість інформації, якою банки про своїх клієнтів, створює переваги банкам у просуванні страхових продуктів у порівнянні з іншими страховими посередниками і безпосередньо страховиками.

   Зміцнення бренду банку як фінансового супермаркету.

Уточнення даних про клієнтів, а також можливість повідомити їм необхідну інформацію за рахунок страховика.

Відповідно до Закону України "Про банківську діяльність", банк може виступати агентом страхової компанії, що робить формально можливої ​​їх взаємодія.

 

5.5.2. Переваги застосування Bancainssurance при реалізації страхових послуг

Участь в просуванні страхових продуктів дозволяє банкам отримувати такі переваги, як:

> Збільшення доходів за рахунок винагороди за укладені договори страхування життя;

> Використання вільних коштів страховика в формуванні пасивів банку (доступ до страхових резервів страховика);

> Підвищення продуктивності роботи банківського персоналу за рахунок розширення набору послуг, пропонованих клієнтам банку, а також якість і оперативність їх обслуговування за рахунок використання автоматизованої технології оформлення страхових документів;

> Збільшення обсягів кредитування клієнтів;

> Забезпечення зобов'язань індивідуальних позичальників без застосування механізму застави та гарантій;

> Спрощення процедури списання проблемної заборгованості за кредитами, виданими індивідуальним клієнтам банку.

У практичній площині, в розвинених країнах конвергенція страхових компаній і банків втілюється шляхом:

1. Надання однією стороною доступу до своєї клієнтської бази іншій стороні для розширення каналів розповсюдження продуктів. Цей спосіб найпростіший, однак він не дозволяє сторонам використовувати можливості Bancainssurance повній мірі. Так, між сторонами фактично відсутня співпраця, в результаті чого вони отримують мінімальні результати і низьку прибутковість страхових операцій.

2.Укладання агентської угоди, відповідно до якого банк зобов'язується виступати як агент страховика при реалізації його страхових продуктів. При цьому загальні витрати банку, включаючи витрати на навчання банківських службовців, будуть порівняно низькими.

3. Інвестування банками коштів у страховика для поліпшення його послуг та інфраструктури.

4. Створення банком і страховиком спільного підприємства для ведення страхового бізнесу і безпосереднього андеррайтингу ризиків.

5. Створення банком власної страхової компанії.

6. Реалізації спільних програм банками і страховиками, що діють в рамках фінансово-промислових груп.

7. Підстава або придбання страховою компанією банку, який повністю або частково буде їй належати. В цьому випадку від страховика потрібні значні зусилля для його розвитку, щоб надалі банк міг забезпечити достатнє поле діяльності для страхової компанії.

Крім отримання комісійної винагороди банки можуть використовувати страхові компанії і в інших цілях, зокрема, для оптимізації оподаткування та грошових потоків, формування соціальних пакетів для своїх працівників та менеджменту. При цьому страхові компанії часто належать власникам банків або контрольовані ними.

При цьому досягається кілька цілей, основними з яких є:

зменшення податкового навантаження на банк;

збільшення статутного капіталу банку за рахунок інвестування коштів страховими компаніями.

Договору страхування при цьому можуть укладатися як договору страхування фінансового ризику банку, так і як договору страхуванняризиків неповернення кредиту.

Інша схема заснована на використанні банками послуг зі страхування життя співробітників. Так, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник податку на прибуток сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15% від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

Використання подібних схем можливо до тих пір поки буде діяти спеціалізований порядок оподаткування страхових компаній.