Характеристика факультативного і облігаторного перестрахування

Метод

Характеристика методу, сфера застосування

Факуль­тативний

За механізмом проведення нагадує пряме страху­вання. Сторони, що укладають страхову угоду мають повну свободу в своїх діях щодо прийняття (неприйняття), передачу (відмову у передачі)ризику у пере­страхування. Перестрахова компанія може приймати участь у оцінці ризику. У випадку проходження дого­вору без збитків частка страхової премії (тантьєма) може бути повернута цеденту.

Основним недоліком договору, укладеного на факуль­тативній основі, є те, що він потребує використання значних ресурсів часу, залучення до процесу оцінки ризиків високооплачуваних фахівців. Договір на такій основі укладається у випадках, коли ризик, що пере­страховується є поодиноким, складним, імовірність його реалізації має катастрофічний характер. Попередньою умовою для укладення договору в перестрахуванні на факультативній основі є сліп. Цей документ — пропозиція, що пересилається перестраховикамцедентом і містить основні характеристики ризику.Сліп містить наступну інформацію: адреса страхувальника; тип договору; об’єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання. Отримуючи сліп, перестраховик може прийняти про­позицію або відмовитись. При згоді перестраховика, він вказує на сліпі частку, яку зможе нести на своїй відповідальності

Облігаторний

Даний договір передбачає наявність постійного перестрахового покриття за визначеними ризиками на пев­ний термін (частіше рік) і передбачає обов’язкову передачу перестрахувальником раніше узгодженої ча­стини ризику за визначеним видомстрахування. Перестраховик обов’язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.

У договорі за цим методом перестрахуванняобов’яз­ково визначаються: ліміти відповідальності; перестрахувальна премія; перестрахувальна комісія; обмеження щодо покриття.

Цей метод перестрахування діє на усіх страхових ринках світу і використовується зі стандартизованими видами страхування, за якими мається якісна стати­стична база і суми можливих збитків за окремим ви­падком є незначними (наприклад, автотранспортне страхування).

При цьому методі перестрахувальник повинен систе­матично надсилати перестраховикові перелікризиків, що потрапляють під страхування. Такий перелік дістав назву бордеро. При дії облігаторних договорів бордеро премій та бордеро збитків складаються регулярно. Перевагою даного методуперестрахування є простота реалізації процесуперестрахування. Після того як договір укладений, процес відбувається автоматично, що скорочує адміністративні витрати як у цедента, так і у цесіонарія.

Цей метод має і недоліки, а саме: цесіонарій не має права відмовити у перестрахуванні, якщо умови щодо ризику змінюються (наприклад, авіаційне страхування після 11 вересня, коли перестраховики забажали під­няти ціни наперестрахування відразу, але не змогли цього зробити, оскільки діяло облігаторне перестраху­вання); цедент повинен за цим договором передавати усі ризики навіть, що бажав би залишити на власному утриманні; коли ризик, що підлягає перестрахуванню не підпадає під умови облігаторного договору або стра­хова сума заризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в факульта­тивному договорі перестрахування