- •Орієнтовні питання до іспиту з Філософії освіти
- •Філософія освіти як галузь філософії: об’єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання.
- •3. Ідея природної свободи і вільного виховання ж.-ж. Руссо.
- •5. Концепція освіти Платона.
- •6. Порівняльний аналіз моделей університетської освіти в. Гумбольдта і Дж. Ньюмена.
- •Класична ідея університету: модель університету Вільгельма фон Гумбольдта.
- •7. Освіта як система.
- •8. Освітні ідеї та ціннісні орієнтації я.А. Коменського.
- •9. Глобалізаційні процеси в освіті.
- •10. Освіта як духовне становлення людини.
- •11. Конфуцій та його роль в розвитку ідеї освіти.
- •12. Гуманізація і гуманітаризація сучасної освіти як напрями її реформування.
- •13. Освіта як сфера відтворення суспільства і масової соціалізації.
- •14. Аристотелівське осмислення ідеї освіти.
- •15. Університет як ідея єдності науки та освіти.
- •16. Освіта як суб’єкт-суб'єктна взаємодія.
- •17. Григорій Сковорода про самопізнання та спорідненість виховання з природою.
- •18. Основні суперечності сучасної освіти.
- •19. Людинотворча місія освіти.
- •20. Спартанська і афінська системи виховання
- •22. Філософські засади Національної доктрини розвитку освіти
- •23. Розвиток ідеї університету Ортегою-і-Гассетом
- •24. Зміна канонів освіченості в історії культури
- •25. Порівняльна характеристика суб’єкт-об’єктної та суб’єкт-суб’єктної парадигми освіти.
- •26. К. Ясперс про університетську освіту.
- •27. Глобалізаційні процеси та їх вплив на функціонування та розвиток освіти в Україні .
- •28. Філософські засади Національної доктрини розвитку освіти.
- •29. Освіта як складна самоорганізована система.
- •30. Освіта в добу Відродження: ідея формування всебічно розвинутої людини.
- •31. Сутність ідеї освіти та її витоки.
- •Додаток
- •32. Ідея неперервної освіти як сучасна парадигма національної освіти.
- •33. Місія сучасного університету в розвитку країни.
- •34. Філософія як світоглядна стратегія освіти. Методологічні функції освіти.
- •35. Роль Сократа в розвитку ідеї освіти.
- •36. Цінності консерватизму в освіті.
- •Додаток
- •37. Національні та загальнолюдські цінності та їх роль у сучасній освіті.
- •38. Концепція освіти в епоху Нового часу.
- •39. Ідеал освіченості в індустріальному суспільстві.
- •40. Зародження ідеї університету.
- •41) Проблеми та протиріччя сучасного розвитку університетської освіти.
- •42) Національна і глобальна освіта: відчуженість, взаємодія, інтеграція.
- •43) Освіта як соціальний інститут.
- •44) Філософсько-освітні концепції конфуціанства і даосизму.
- •45) Ліберальні цінності в освіті.
- •46) Освіта у стратегії боротьби з бідністю.
- •47. Філософія освіти та її взаємодія з іншими галузями філософії та наукового знання.
- •48. Формування освітньої парадигми інформаційного суспільства. Е. Тоффлер.
- •49. Ліберальні цінності в освіті.
- •50) Освіта і сталий людський розвиток.
- •51. Фалес, Сократ і софісти та їх роль в розвитку ідеї освіти.
- •Консервативні цінності, концепції і парадигми освіти.
- •Додаток
- •Ліберальні цінності, концепції і парадигми освіти.
- •Порівняльний аналіз моделей сучасної університетської освіти.
- •56) Ідея самопізнання в духовній спадщині Стародавнього Сходу.
- •57. Теорія людського капіталу.
- •58. Ідея освіти та її витоки
- •59. Осмислення освіти християнськими філософами. Святий Августин і Тома Аквінський.
- •60. Джон д'юї про пріоритети освіти індустріального суспільства.
24. Зміна канонів освіченості в історії культури
Проблема становлення нових канонів освіченості пов'язана із загальною ідеєю нового образу людини, що характеризується наявністю у нього глибоких професійних знань і навиків, його навченістю конкретним знанням і навикам, готовністю до неодноразової зміни професійної діяльності, здібністю до перенавчання. Перед сучасною вищою школою спостають два педагогічні завдання: сформувати молоду людину, здатну змінювати себе і навколишню соціальну реальність; навчити його приймати цю реальність і бути успішним усередині неї.
Освічена молода людина ХХI століття повинна формуватися в діалектичній єдності повної свободи і тотального контролю. Система освіти може бути перевернута відповідно до психології юнацтва і менталітету студента. Потреба в практичних прикладних знаннях, що забезпечують соціалізацію особистості, соціальну і професійну адаптацію, матеріальний комфорт і благополуччя, повинна за часом передувати загальнокультурній, фундаментальній і теоретичній підготовкам, тому що потреба в узагальненні, абстракції, в пошуку вищих сенсів і символів народжується з життєвої практики.
Сучасна цивілізована людина — людина освічена. Що це означає? Перш за все, вона має освіту, відповідну її роду діяльності, тобто у неї — освіченість честолюбного професіоналу, який вчився не для того, щоб провести час в коледжі, інституті, університеті, а для того, щоб стати ким би то не було. Крім того, він освічений технічно.
Оскільки європейська і американська цивілізація є інформаційним суспільством, то членові цього суспільства навики і уміння поводження з відповідною технікою властиві від народження, він вчиться їм одночасно із загальною соціалізацією. Відмінність європейської і американської освіченості від української — і в об'ємі правової освіченості громадян. Таким чином, в універсальний образ цивілізованої людини Заходу освіченість входить як складова, головним змістом якої виступають професійна компетентність, володіння сучасними інформаційними технологіями і знання законів.
Якщо в менталітеті соціуму і молоді домінування модусу «мати» зміниться домінуванням модусу «бути», то суспільна значущість особистості вимірюватиметься зокрема рівнем і змістом її освіти. А це означає повернення до вищої університетської освіти як життєво необхідній цінності. Канони освіченості в ХХI столітті перестають бути жорстко прив'язаними до віку, соціального статусу, професії, способу життя. Бути освіченим означає, зокрема, і бути вільним у виборі траєкторії освіти і свободу зміни професійній складовій вищої освіти. З іншого боку — освіченість все більше включає знання і практики самоконтролю, самоудосконалення, само розуміння.
Освічена молода людина — це особистість, здібна до зміни своїх соціальних і професійних ролей завдяки отриманим в освітніх установах знанням. Це особистість, що володіє практиками самопізнання, самоконтролю і самоудосконалення. Це особистість, що визнає владу суспільного контролю і що реалізовує свою потребу в свободі в гнучкій системі соціальних практик.
