10. Освіта як духовне становлення людини.

ХХІ століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всієї нації набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни, інтеграції і глобалізації соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі. Перспективи розвитку української держави вимагають глибокого оновлення системи освіти. Освіта ХХІ століття - це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити і опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язування проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.   

 Головна тенденція світового простору – перехід до якісної освіти – потребує нових орієнтирів розвитку національної освіти, а саме:

·                     розуміння освіти як цінної системи;

·                     формування нового мислення (відкритості, креативності, гнучкості, рефлективності тощо);

·                     гуманізації освіти (змісту, форм, методів, взаємин тощо)

1. Духовні виклики - проблема духовності, моралі й моральності особистості стоїть сьогодні як ніколи гостро. Без перебільшення можна стверджувати, що у добу атомної енергетики, ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, можливості передачі будь-якої інформації через мережу Інтернет, доля людства, його майбутнє залежить від порядності, доброти та відповідальності кожної окремої людини.

11. Конфуцій та його роль в розвитку ідеї освіти.

Педагогічні ідеї Конфуція, його інтерес до людського особистості визначав зміст освіти, що він пропонував своїх учнів. Він не цурався традиційного підходу у цій сфері, культивувалося до шкіл Китаю у цей період, бо вона виражало цінності «давнини», що він боготворив. Основний зміст традиційного освіти зводилося до вивчення «шести мистецтв»: читання, рахунки, музики, етикету (правил хорошого поведінки), стрільби з цибулі та управління конем.

Проте Конфуцій поклав основою змісту освіти моральне виховання, що дає народу світ образу і спокій. Воно включає громадянське виховання, норми і правил поведінки, відданості і щирість. Моральне навчання має здійснюватися у процесі вивчення моралі (етикету), поезії та національної музики.

Проте Конфуцій поклав основою змісту освіти моральне виховання, що дає народу світ образу і спокій. Воно включає громадянське виховання, норми і правил поведінки, відданість та щирість. Моральне навчання має здійснюватися у процесі вивчення моралі (етикету), поезії та духовної музики.

Деякі сучасні китайські педагоги свідчать, що Конфуцій виступав по здійсненню всебічного виховання учнів, але підкреслюють, чого слід розуміти це буквально, з позиції сьогоднішнього тлумачення даного терміна. У Конфуція це розуміється вже й постає як принцип морально-нравственного виховання, дотримання якого є мети досягнення гармонії у суспільстві. Гармонія у суспільстві називається «Чжун юний» («Середина і сталість»). «Середина – це велика принцип всього світу; гармонія – це велика Шлях Всесвіту. Завдяки гармонії середини світ знаходиться на місці, і всі живе зростає» – говорить вислів з класичного канонічного трактату «Чжун юний». Гармонія у суспільстві досягається з урахуванням компромісу завзято вчитися і ще вдосконалюватися, а які скоювалися помилки – виправляти.

Конфуцій жив у однією з найбільш творчих епох китайської історії. Це її переломний момент, після перше велике духовне прозріння китайців, і вони зуміли створити той архетип, який передусім визначив подальше культурний розвиток Китаю. Вчення Конфуція стала однією з видатних проявів цього перелому.