51. Фалес, Сократ і софісти та їх роль в розвитку ідеї освіти.

Фалес вважає, що людина має слідувати гаслу «Пізнай самого себе». Адже, згідно з його вченням, у внутрішньому світі людини потенційно є всі необхідні критерії, орієнтири, компоненти саморегуляції поведінки і відповідності з природнім правом, законами Космосу. Пізнання законів, які управляють життям людей і є її освітою.

У світі, згідно вчення китайського філософа, існує природна ієрархія, яка відповідає ієрархії рівнів законів, які управляють поведінкою людей, суспільством і Космосом у цілому. Згідно з Лао-цзи, існує дві категорії мудреців. Істинні мудреці знають таємницю природного дао і діють за принципом недіяння. Вони є людьми з "вищим де". Удавані мудреці діють з напруженням сил, наперекір дао – це люди з "нижчим де". Саме удавані мудреці поширюють хибні знання і невігластво.Фалес, який належав до когорти семи мудреців, як і Конфуцій, звертався до морально-етичних аспектів виховання, зокрема, до проблеми поколінь: "Які внески зробиш батькам – такі збирай з дітей" - стверджував він. Діоген Лаертський зазначав, що Фалес на питання: : "Що є найбільш складним?" відповідав: "Знати себе".

Сократ переосмислив дельфійский заклик в дусі відмови від безплідних спекуляцій про світ в цілому і поклав його в основу своєї інтелектуальної етики (“добродіяння є знання”), що перетворює самопізнання і насамперед пізнання своєї моральної сутності попередньою умовою добродіяльного і щасливого життя. Філософська лінія антропоцентризму була виразно окреслена одним з найбільш шанованих учителів філософії Сократом. Його філософське кредо: "Пізнай себе" стало провідною філософською доктриною та освітньою парадигмою, яка і в наші дні зберігає свою актуальність. Сократівські методи діалогової освіти та повивального мистецтва співвідносяться із сучасними концепціями суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії. Ще далі в осягненні освіти пішов один з найвідоміших учнів Сократа – Платон, зокрема, успіхи людини та її здатність не допускати помилки він безпосередньо пов'язував з рівнем освіченості. У книзі "Діалоги" Платон устами Сократа стверджує: "І коли я щось не правильно робив у своєму житті, то не сумнівайся, що помилявся я не з умислу, а через свою неосвіченість.

*** Відомий античний філософ Сократ підкреслював значну роль знання у науці, пізнання людиною самої себе у світі, і вважав це одним із засобів вирішення різних життєвих задач. Тому одним з критеріїв основного розвитку людини філософ вважав якісну характеристику знання. Він заперечував пізнання світу та природи через їх недоступність людському розуму. Намагався довести, що люди повинні пізнавати самих себе і вдосконалювати свою мораль. На його думку це і є метою виховання. Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, змушував своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити "істину", сам при цьому не пропонував готових положень й висновків. Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатись сократівським, а з часом - евристичним.

*** Учнем софістів був Сократ(469-399 рр. до н.е.). Він сконцентрував свою увагу на людині та її поведінці, вважав ці проблеми найважливішими для філософії.

Для Сократа життя і людські вчинки, теорія і практика складали єдність: знання (слово) визначає цінність діла, а діло - цінність знання. Настанова Сократа на самопізнання - провідна ідея його філософії. "Пізнай самого себе" - основний принцип людської діяльності. Самопізнання, на думку Сократа, - це пізнання людиною свого внутрішнього світу. Процес пізнання здійснюється шляхом діалектики. Під діалектикою Сократ розумів мистецтво знаходження істини шляхом бесіди, дискусії. Запитаннями, відповідями він демонстрував співбесіднику протиріччя в його судженнях, чим побуджував його до мислення, пошуку істини, допомагав її народженню. Цей метод носить назву "майєвтика" – наведення співрозмовника на правильну відповідь, сприяння народженню істини в його розумі.

Філософ прагнув все одиничне підняти до всезагального за допомогою розуму і тим самим перейти від зміни строкатих життєвих переживань до узагальненої проблематики. Людський геній в особі Сократа вперше починає розуміти самостійність ідеального, відрізняти ідеальне від матеріального. Вперше філософська свідомість відрізнила зміст, сутність речі від самої речі.

Сократ намагався знайти загальну ідею, ейдос доброчесності. Сократ вважав, що душа безсмертна, а Бога розумів як безособовий вселенський розум, надлюдську мудрість, джерело існуючого ладу, тобто як ідеальну основу буття.

Платон Він, у дусі свого часу, вважав виховання і освіту символом і привілеєм правлячого класу, відтак пов'язував реалізацію освітньої мети із політичною стабільністю держави, що й за нинішніх умов, варто розцінювати, як рішучий прорив в осягненні феномену освіти. Платон уперше із середовища філософів, порушив проблему якості освіти, що стала провідною ідеєю філософії освіти лише у кінці 20 – початку 21 століття.