- •Орієнтовні питання до іспиту з Філософії освіти
- •Філософія освіти як галузь філософії: об’єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання.
- •3. Ідея природної свободи і вільного виховання ж.-ж. Руссо.
- •5. Концепція освіти Платона.
- •6. Порівняльний аналіз моделей університетської освіти в. Гумбольдта і Дж. Ньюмена.
- •Класична ідея університету: модель університету Вільгельма фон Гумбольдта.
- •7. Освіта як система.
- •8. Освітні ідеї та ціннісні орієнтації я.А. Коменського.
- •9. Глобалізаційні процеси в освіті.
- •10. Освіта як духовне становлення людини.
- •11. Конфуцій та його роль в розвитку ідеї освіти.
- •12. Гуманізація і гуманітаризація сучасної освіти як напрями її реформування.
- •13. Освіта як сфера відтворення суспільства і масової соціалізації.
- •14. Аристотелівське осмислення ідеї освіти.
- •15. Університет як ідея єдності науки та освіти.
- •16. Освіта як суб’єкт-суб'єктна взаємодія.
- •17. Григорій Сковорода про самопізнання та спорідненість виховання з природою.
- •18. Основні суперечності сучасної освіти.
- •19. Людинотворча місія освіти.
- •20. Спартанська і афінська системи виховання
- •22. Філософські засади Національної доктрини розвитку освіти
- •23. Розвиток ідеї університету Ортегою-і-Гассетом
- •24. Зміна канонів освіченості в історії культури
- •25. Порівняльна характеристика суб’єкт-об’єктної та суб’єкт-суб’єктної парадигми освіти.
- •26. К. Ясперс про університетську освіту.
- •27. Глобалізаційні процеси та їх вплив на функціонування та розвиток освіти в Україні .
- •28. Філософські засади Національної доктрини розвитку освіти.
- •29. Освіта як складна самоорганізована система.
- •30. Освіта в добу Відродження: ідея формування всебічно розвинутої людини.
- •31. Сутність ідеї освіти та її витоки.
- •Додаток
- •32. Ідея неперервної освіти як сучасна парадигма національної освіти.
- •33. Місія сучасного університету в розвитку країни.
- •34. Філософія як світоглядна стратегія освіти. Методологічні функції освіти.
- •35. Роль Сократа в розвитку ідеї освіти.
- •36. Цінності консерватизму в освіті.
- •Додаток
- •37. Національні та загальнолюдські цінності та їх роль у сучасній освіті.
- •38. Концепція освіти в епоху Нового часу.
- •39. Ідеал освіченості в індустріальному суспільстві.
- •40. Зародження ідеї університету.
- •41) Проблеми та протиріччя сучасного розвитку університетської освіти.
- •42) Національна і глобальна освіта: відчуженість, взаємодія, інтеграція.
- •43) Освіта як соціальний інститут.
- •44) Філософсько-освітні концепції конфуціанства і даосизму.
- •45) Ліберальні цінності в освіті.
- •46) Освіта у стратегії боротьби з бідністю.
- •47. Філософія освіти та її взаємодія з іншими галузями філософії та наукового знання.
- •48. Формування освітньої парадигми інформаційного суспільства. Е. Тоффлер.
- •49. Ліберальні цінності в освіті.
- •50) Освіта і сталий людський розвиток.
- •51. Фалес, Сократ і софісти та їх роль в розвитку ідеї освіти.
- •Консервативні цінності, концепції і парадигми освіти.
- •Додаток
- •Ліберальні цінності, концепції і парадигми освіти.
- •Порівняльний аналіз моделей сучасної університетської освіти.
- •56) Ідея самопізнання в духовній спадщині Стародавнього Сходу.
- •57. Теорія людського капіталу.
- •58. Ідея освіти та її витоки
- •59. Осмислення освіти християнськими філософами. Святий Августин і Тома Аквінський.
- •60. Джон д'юї про пріоритети освіти індустріального суспільства.
35. Роль Сократа в розвитку ідеї освіти.
Філософське осягнення ідеї освіти давньогрецькими мислителями, значна частина з яких були учителями мудрості – софістами, стало основою для розвитку освіти на європейському просторі. Фалес, який належав до когорти семи мудреців, як і Конфуцій, звертався до морально-етичних аспектів виховання, зокрема, до проблеми поколінь: "Які внески зробиш батькам – такі збирай з дітей" - стверджував він. Діоген Лаертський зазначав, що Фалес на питання: : "Що є найбільш складним?" відповідав: "Знати себе". Вустами Фалеса давньогрецька філософія, постміфологічного періоду, проголосила пріоритет людини. Пізнай самого себе (греч. Gnothi seauton, лат. Nosce te ipsum) — надпис на храмі Аполлона в Дельфах як заклик бога Аполлона до кожного, хто входив. За переказами ця ідея була подарована Аполлону “сімома мудрецями”. Її автором в античних джерелах найчастіше називають мудреця Хілона, іноді - Фалеса, або інших мудреців. Ця настанова подавалася як відповідь Аполлона на питання Хілона: “Що найкраще для людей?” це можливо можна викинути з відповіді. просто необхідно логічно прийти до роздумів Сократа. Спочатку вислів “ Пізнай самого себе”, очевидно, означав лише заклик до самоконтролю і усвідомлення меж своїх можливостей.
Сократ (470-399 рр. до н.е.) переосмислив дельфійский заклик в дусі відмови від безплідних спекуляцій про світ в цілому і поклав його в основу своєї інтелектуальної етики (“добродіяння є знання”), що перетворює самопізнання і насамперед пізнання своєї моральної сутності попередньою умовою добродіяльного і щасливого життя. Філософська лінія антропоцентризму була виразно окреслена одним з найбільш шанованих учителів філософії Сократом. Його філософське кредо: "Пізнай себе" стало провідною філософською доктриною та освітньою парадигмою, яка і в наші дні зберігає свою актуальність. Сократівські методи діалогової освіти та повивального мистецтва співвідносяться із сучасними концепціями суб’єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії.
*** Відомий античний філософ Сократ підкреслював значну роль знання у науці, пізнання людиною самої себе у світі, і вважав це одним із засобів вирішення різних життєвих задач. Тому одним з критеріїв основного розвитку людини філософ вважав якісну характеристику знання. Він заперечував пізнання світу та природи через їх недоступність людському розуму. Намагався довести, що люди повинні пізнавати самих себе і вдосконалювати свою мораль. На його думку це і є метою виховання. Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, змушував своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити "істину", сам при цьому не пропонував готових положень й висновків. Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатись сократівським, а з часом - евристичним.
*** Учнем софістів був Сократ(469-399 рр. до н.е.). Він сконцентрував свою увагу на людині та її поведінці, вважав ці проблеми найважливішими для філософії.
Для Сократа життя і людські вчинки, теорія і практика складали єдність: знання (слово) визначає цінність діла, а діло - цінність знання. Настанова Сократа на самопізнання - провідна ідея його філософії. "Пізнай самого себе" - основний принцип людської діяльності. Самопізнання, на думку Сократа, - це пізнання людиною свого внутрішнього світу. Процес пізнання здійснюється шляхом діалектики. Під діалектикою Сократ розумів мистецтво знаходження істини шляхом бесіди, дискусії. Запитаннями, відповідями він демонстрував співбесіднику протиріччя в його судженнях, чим побуджував його до мислення, пошуку істини, допомагав її народженню. Цей метод носить назву "майєвтика" – наведення співрозмовника на правильну відповідь, сприяння народженню істини в його розумі.
Філософ прагнув все одиничне підняти до всезагального за допомогою розуму і тим самим перейти від зміни строкатих життєвих переживань до узагальненої проблематики. Людський геній в особі Сократа вперше починає розуміти самостійність ідеального, відрізняти ідеальне від матеріального. Вперше філософська свідомість відрізнила зміст, сутність речі від самої речі.
Сократ намагався знайти загальну ідею, ейдос доброчесності. Сократ вважав, що душа безсмертна, а Бога розумів як безособовий вселенський розум, надлюдську мудрість, джерело існуючого ладу, тобто як ідеальну основу буття.