2. Культивація, агротехнічні вимоги

Агротехнічний захід, який забезпечує кришіння, розпушування і часткове перевертання ґрунту, а також повне знищення бур'янів і вирівнювання поверхні поля, називається культивацією. Якщо ґрунт розпушують без перевертання на глибину понад 12 см, такий обробіток називають глибоким розпушуванням і виконують його культиваторами-плоскорізами або чизель-культиваторами.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту (парові), міжрядного обробітку ґрунту (просапні) і для обробітку ґрунтів, що підлягають вітровій і водній ерозії.

До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту належать парові культиватори, призначені для догляду за парами і передпосівного обробітку ґрунту; культиватори-плоскорізи для розпушування полів, вкритих стернею, на глибину до 16 см; штангові культиватори для знищення кореневищних бур'янів; культиватори-розпушувачі, а також садові і лісові культиватори.

Просапні культиватори використовують для міжрядного обробітку посівів з метою розпушування ґрунту і знищення бур'янів, проріджування рослин у рядках, підгортання і нарізання поливних борозен. До просапних належать також культиватори-рослинопідживлювачі, призначені для підживлення рослин мінеральними добривами в період росту. Просапні культиватори пристосовані для виконання передпосівного обробітку ґрунту та догляду за посівами з міжряддями різної ширини. Культиватори для обробітку ґрунтів в умовах вітрової і водної ерозії обробляють ґрунт на різну глибину без руйнування його верхнього шару.

Агротехнічні вимоги. При суцільному обробітку ґрунту поверхня поля має бути рівною, без гребенів і борозен. Розпушувати ґрунт треба так, щоб вологі шари не потрапляли на поверхню, а частинки не розпилювалися і не ущільнювалися. Відхилення від заданої глибини обробітку ґрунту — не більше ± 1 см. Робочі органи культиватора мають знищувати не менш як 98-99% бур'янів і не пошкоджувати рослин. Висота гребенів розпушеного шару не повинна перевищувати 3-4 см.

Культиватори для суцільного обробітку. Робочі органи культиваторів — це універсальні стрілчасті і розпушувальні лапи. Наконечник стрілчастої універсальної лапи прикріплений до жорсткого стояка. Кут нахилу леза до горизонтальної площини — 23-30°. Кут між лезами — 60-65°, ширина захвату — 270 і 330 мм. Універсальні лапи добре розпушують ґрунт і підрізають корені бур'янів. Лапи використовують для обробітку ґрунту на глибину до 12 см. Носки розпушувальних лап мають два різальні леза з кутом між ними 60-70°. Лапи з жорсткими стояками з шириною захвату 35-65 мм використовують для обробітку ґрунту в садах і виноградниках на глибину до 25 см.

Ґрунторозпушувачі. Ґрунторозпуиіувач ГРН-3,9 призначений для основного (глибина 20-30 см) і поверхневого (глибина до 16 см) обробітку ґрунту. При цьому агрегат підрізає скибу ґрунту та інтенсивно його кришить і подрібнює, вирівнює поверхню поля і частково ущільнює.

Культиватори-плоскорізи. Руйнування ґрунту і підґрунтя під впливом природних і техногенних (пов'язаних з господарською діяльністю людини) факторів називається ерозією. Руйнування ґрунту, спричинене талими, дощовими або поливними водами називають водною ерозією, вітрами — вітровою (чорні або пилові бурі).

Водна ерозія може бути спричинена дією дощового поливу, поверхневого стоку талих, дощових або стічних вод. Водна ерозія в Україні поширена на схилових землях усіх зон, а вітрова, або дефляція — переважно у степових районах, частково в Лісостепу і на Поліссі.

Вітрова ерозія виникає при взаємодії повітряного потоку з відкритою поверхнею ґрунту, внаслідок чого її частки приходять у рух. Частки, що рухаються, руйнуються ґрунтовими агрегатами, і продукти руйнування попадають у повітряний потік, який часто переносить їх на великі відстані.

Кожний вид ерозії розвивається і проявляється по-різному, проте їхні наслідки однакові: зменшується родючість ґрунту, він руйнується і навіть знищується. Ерозія ґрунтів негативно впливає і на довкілля, зокрема на водні ресурси. Внаслідок сильної водної та вітрової ерозії різко зростає забрудненість вод, погіршується їхня якість. Під час ерозії, разом із стоком води в ріки, ставки і водойми змиваються добрива та пестициди, які застосовуються в сільському господарстві.

Для захисту орних земель від вітрової ерозії використовують комплекс протиерозійних агротехнічних заходів, що включають систему безполицевого обробітку ґрунту із збереженням стерні і пожнивних решток на поверхні полів, а також ґрунтозахисні сівозміни. Крім того, скорочують кількість проходів сільськогосподарських машин по полю.

Начіпні культиватори-плоскорізи-ґрунторозпушувачі КПГ-250А, ПГ-3-100, КПГ-2-150, КПГ-2,2 використовують для основного безполицевого обробітку ґрунту і розширення парів на глибину 25-30 см. Культиватори обладнані стрілоподібними плоскорізальними лапами.

3. Фрезерування і особливості його використання. Фрези відрізняються від плугів, борін і культиваторів тим, що їхні робочі органи приводяться в примусовий обертовий рух. Тобто фрези мають активні робочі органи. Таким чином, вони розширяють можливості обробітку ґрунту і часто заміняють такі знаряддя для передпосівного обробітку з робочими органами пасивного типу, як борони і культиватори.

Завдяки високій маневреності й ефективності фрезерних агрегатів, вони дістали широке використання і досить часто заміняють плуги та інші знаряддя поверхневого обробітку на невеликих ділянках відкритого і закритого ґрунту.

Робочим органом фрези є барабан, до якого прикріплені різні за формою ножі. Обертальний рух барабана протилежний поступальному руху самої фрези. При поступальному русі ножі заглиблюються в ґрунт і відривають від нього частинки, форма яких залежить від форми ножів. Розмір цих частинок здебільшого становить 1-5 см.

Рух ножів відносно ґрунту складається із поступального руху фрези разом з трактором і обертового руху ножів разом з барабаном відносно його осі і проходить за складною траєкторією. Заглиблюючись у ґрунт, кожний ніж відокремлює стружку — деякий об'єм ґрунту (заштрихований на рисунку), що знаходиться між траєкторіями двох послідовних один за одним ножів.

КОТКУВАННЯ.

Коткування — це обробіток ґрунту котками, які ущільнюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля. Для коткування використовують котки різної конструкції: гладенькі, рубчасті, зубчасті, кільчасті, кільчасто-шпорові. За масою вони бувають легкі (0,05-0,2), середні (0,3-0,4) і важкі (понад 0,5 кг/см²).

Гладенькі котки з циліндричною поверхнею ущільнюють, в основному, верхній шар ґрунту і слабо діють на глибші шари. Кращими вважають трисекційні котки — вони придатніші для роботи на полях з нерівною поверхнею. Ширина захвату секції котків становить 1,25-1,5 м, а діаметр — 40-50 см. Маса котка має бути 300-400 кг на 1 м його довжини при коткуванні сухого ґрунту і 100-150 кг, якщо верхні шари ґрунту достатньо зволожені. Залежно від кількості води, тиск водоналивного котка на ґрунт можна змінювати від 2,3 до 6 кг на 1 см ширини захвату.

Кільчасті котки складаються з ряду металевих кілець, насаджених на одну вісь. Поверхня такого котка ребриста. Тиск на 1 см захвату коливається від 2,4 до 4,2 кг. При однаковій масі кільчастий коток ущільнює ґрунт на більшу глибину, ніж гладенький. Масу котка регулюють баластом у ящиках на батареях. Кільчасто-шпорові котки краще ущільнюють ґрунт і подрібнюють брили, ніж звичайні кільчасті, одночасно розпушуючи поверхневий шар ґрунту.

Ущільнюють ґрунт котками для:

1. збільшення капілярності ґрунту і контакту насіння з ним (посилюється надходження вологи до насіння і прискорюється поява сходів). Найефективніше коткування в посушливі роки та при запізненні з сівбою;

2. створення умов для неглибокого і рівномірного загортання насіння та запобігання небажаному осіданню ґрунту після сівби;

3. зменшення провітрювання і випаровування, коли в ґрунті, особливо в посушливу літню погоду, води мало і переважає конвекційно-дифузний рух вологи. Це буває насамперед при підготовці ґрунту під озимі, які висіваються після зайнятих парів і особливо непарових попередників. Якщо ґрунт оброблено неякісно, для подрібнення брил також застосовують коткування.

Якість коткування залежить від розмірів і маси котків. Коток з малим діаметром діє здебільшого на поверхневі шари, тоді як котки з більшим діаметром рівномірно ущільнюють і глибші шари ґрунту. При збільшенні діаметра котка зменшується тяговий опір знаряддя. Тому бажано, щоб діаметр котків був не меншим 50 см (рух таких котків рівномірніший). Тиск котка на ґрунт збільшується при повільному русі знаряддя.

Нерідко дія котка зовсім незначна через невелику його масу. Занадто важкі котки надмірно ущільнюють ґрунт. Маса котка має бути 3-4 кг на 1 см захвату, або 0,3-0,4 кг/см² (більше — на легких ґрунтах з меншими запасами вологи і менше — на важких і більш вологих).

Коткування застосовують перед сівбою, якщо насіння дрібне і необхідно забезпечити неглибоке і рівномірне його загортання. Нині передпосівне коткування широко застосовують і при вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи та інших культур, що сприяє більш рівномірному загортанню насіння, прискоренню появи сходів. У системі передпосівного обробітку під ярі культури пізніших строків сівби (кукурудза, соняшник, просо, гречка) коткування можна робити двічі — після першої глибокої культивації та перед сівбою.

У посушливих районах ґрунти коткують для зменшення дифузного випаровування вологи. Коткуванням ущільнюють ґрунт, якщо оранку провели незадовго до сівби. Це має велике значення при сівбі озимих по зайнятих парах і після непарових попередників, у системі обробітку чистих парів після перших глибоких культивацій (навесні і на початку літа).

Коткують ґрунт після сівби цукрових буряків, кукурудзи, гороху, проса, гречки та інших культур. Рідше коткують ранні колосові, хоча робити це доцільно і на посівах цих культур (якщо весна посушлива). Для післяпосівного коткування доцільніше використовувати рубчасті котки, особливо в районах, де є загроза утворення кірки та видування ґрунту.

Коткуванням після сівби до появи сходів знищують нещільну завислу кірку (рубчастими або кільчастими котками).

Навесні на посівах озимих, де спостерігається випирання, доцільно провести коткування рубчастими котками.

Коткуванням знищують завислу льодову кірку на посівах озимих і багаторічних трав (кільчастими котками).

Щоб зменшити випаровування з поверхні ґрунту, після гладеньких котків ґрунт обробляють легенькими борінками, які розпушують його на глибину не більше 1 см. Після рубчастих і кільчастих котків потреби у додатковому боронуванні здебільшого немає, оскільки поверхню ґрунту вони залишають злегка розпушеною.