9. Войтюк д.Г., Дубровін в.С., Іщенко т.Д. Та ін. Сільськогосподарські та меліоративні машини. - к.: Вища освіта, 2004. - 542 с.

10. Головчук а.Ф., Марченко в.І., Орлов в.Ф. Машини сільськогосподарські. - к.: Грамота, 2005. - 575 с.

1. Збереження та підвищення родючості ґрунтів в умовах широкого впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур можливе лише за умови грамотного внесення добрив і хімічних меліорантів. Добрива містять основні елементи живлення рослин, а саме фосфор Р, калій К, азот N і речовини, що поліпшують фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту. їх поділяють на органічні та мінеральні.

Органічні добрива складаються з речовин тваринного або рослинного по­ходження, до яких належать гній (твердий перепрілий, рідкий або напіврід­кий), торф, гноївка, компости, сапропелі, рослинна маса, що загортається у ґрунт.

Гній є одним з основних органічних добрив. Він складається з твердих і рідких екскрементів тварин, перемішаних з підстильним матеріалом (соло­мою, торфом тощо). Гній збирають на тваринницьких фермах способами, що забезпечують його знезараження, збереження поживних елементів і отри­мання маси, найбільш придатної для механізованого внесення у ґрунт.

Торф використовують як підстильний матеріал для тварин, для приготу­вання торфоорганічних і мінеральних компостів і як добриво. Розрізняють два види торфу: верховий, що використовується для підстилок, і низинний — для приготування добрив.

Якість торфу залежить від ступеня його розкладності: у верхового торфу він становить 20.40 %, у низинного — до 60 %.

Гноївку зазвичай отримують при стійловому утриманні тварин і роз­кладанні гною в сховищах.

Мінеральні добрива поділяють на тверді, рідкі та рідкий аміак. Крім того, застосовують також хімічні меліоранти на кислих (вапнякові матеріали) і со­лонцюватих (гіпсові матеріали) ґрунтах.

Промисловість випускає мінеральні добрива у вигляді гранул розміром 1.5 мм, кристалів, порошків або рідин.

Тверді мінеральні добрива (азотні, фосфорні, калійні) поставляються здебільшого в гранульованому вигляді, затареними в поліетиленові мішки або незатареними у кристалічному чи пилоподібному стані. Ці добрива дуже гігроскопічні, що утруднює їх зберігання на складах і потребує спеціальної підготовки перед внесенням.

Рідкі мінеральні добрива містять один, два або три елементи живлення. До складу розчинів або суспензій за потреби вводять мікроелементи, пести­циди, регулятори росту рослин та інгібітори нітрифікації.

Рідкий аміак — надто летка речовина, здатна створювати надлишко­вий тиск у місткостях, тому він потребує спеціальних резервуарів і обережно­го з ним поводження.

Основні технологічні властивості мінеральних добрив: густина, розміри гранул, сипкість, розсіюваність, залежуваність, гігроскопічність, вологість, коефіцієнт тертя ковзання по різних матеріалах, критична швидкість, лип­кість, опір зсуву і розриву.

Густина мінеральних добрив становить 0,6.2,0 т/м³. Проте основні види добрив мають дуже низькі значення цього показника: суперфосфат — 1,0.1,2 т/м³; аміачна селітра — 0,8.1,0; хлорид калію, калійні солі — 0,9.1,0 т/м³. Для свіжого рихлого гною густина дорівнює 0,3.0,4 т/м³, ущіль­неного і напівперепрілого — 0,5.0,8, перегною — 0,8 т/м³.

Розміри гранул зазвичай коливаються від 1 до 5 мм. Зі збільшенням роз­мірів більше ніж на 4 мм міцність гранул зменшується, що призводить до їх руйнування і погіршеного висіву.

Сипкість добрив — здатність проходити крізь отвори. Ця властивість зале­жить насамперед від вологості туків і розміру їхніх окремих частин. Підвищена вологість туків призводить до втрати їхньої сипкості, набуття здатності скле- пінеутворення і припинення стікання. Сипкість можна характеризувати також кутом природного відкосу. Порошкоподібні добрива вільно просипаються крізь отвори при куті природного відкосу до 35°, а гранульовані — до 40°.

Розсіюваність добрив — здатність проходити через висівні апарати з ву­зькими вихідними щілинами та крізь лійки, не утворюючи склепінь і не за­висаючи. Вона оцінюється за десятибальною шкалою. Добру розсіюваність мають хлорид калію, сильвініт, фосфоритне борошно, суперфосфат; задові­льну — аміачна селітра, калійна сіль; погану — сульфат амонію, хлорид амонію.

Злежуваність — зв'язування частинок між собою в процесі зберігання, тоб­то властивість добрив утворювати суцільну масу різної щільності. Сильно злежувані добрива промисловість випускає у гранульованому вигляді чи з добавками різних речовин. Перед внесенням у ґрунт злежані добрива подріб­нюють у подрібнювачах і просіюють крізь решето з отворами 3...5 мм.

Гігроскопічність — властивість добрив поглинати вологу з повітрям. Вона оцінюється за дванадцятибальною системою. Чим вищий бал, тим вища гіг­роскопічність.

Вологість добрив (відносна) — відношення маси вологи, що є в добривах, до маси самого добрива, виражене у відсотках.

Коефіцієнт тертя— ковзання добрив об сталь — становить від 0,47 (хлорид калію) до 0,6 (аміачна селітра), об дерево — 0,5.0,58 (суперфосфат), об пласт­масові матеріали — 0,42.0,5.

Із зростанням соломистості коефіцієнт тертя гною збільшується, а з підви­щенням вологості й питомого тиску — зменшується. Середнє значення коефі­цієнта тертя гною по металевих поверхнях дорівнює 0,85...1,0.

Критична швидкість добрив залежить від розміру їхніх частинок і стано­вить 3,7.11,3 м/с. Добрива мають невелику парусність. Наприклад, коефіці­єнт парусності крупного суперфосфату 0,07, мілкого до 0,73.

Липкість добрив залежить від їх густини, вологості й наявності гумусних частин. Зі збільшенням густини і вмісту гумусних частин липкість гумусу зростає. Найбільша липкість добрив проявляється при вологості 80...84 %.

Опір зсуву і розриву значною мірою залежить від питомого тиску і соломи­стості. Так, зі збільшенням питомого тиску від 2 до 10 кПа питомий опір зсуву збільшується на 4,5.10 %, а збільшення соломистості на 10.50 % призводить до зростання питомого опору розриву від 7,3 до 10 кПа.

2. Добрива, що злежалися, перед використанням потрібно подрібнити і просіяти. Розмір частинок після подрібнення становить не більше ніж 5 мм, вміст частинок менш як 1 мм допускається до 6 %.

У процесі затарювання втрати добрив з паперовою мішкотарою не мають перевищувати 1 %, аз поліетиленовою — 0,5 %. У подрібнених добривах вміст лоскутів мішкотари має бути не більше ніж 3 % маси паперових і 0,08 % маси поліетиленових мішків.

При змішуванні добрив вологість компонентів не повинна відрізнятися від стандартної більш як на 25 %. Відхилення від заданого співвідношення по­живних елементів у тукосумішах допускається не більше ніж ± 5 %, а неодно­рідність суміші — не більше ніж ± 10 % До внесення органічних добрив ставляться такі агротехнічні вимоги: роз­кидані добрива негайно загортають у ґрунт; дотримуються заданої дози вне­сення добрив і рівномірності їх розподілу по поверхні поля. Нерівномірність розподілу по ширині розкидання допускається в межах 0...25 %, у напрямку руху — 0...10 %. Відхилення фактичної дози від заданої має бути не більш як 5 %.

Глибина загортання органічних добрив становить 15.25 см, причому на піщаних ґрунтах їх заорюють глибше, що залежить від кліматичних умов.

Використання свіжого гною і наявність в органічних добривах сторонніх предметів не допускається. Машини мають забезпечувати внесення добрив і їх сумішей 5.60 т/га.

Для внесення органічних добрив робочі органи машин мають забезпечувати швидке регулювання норми висіву, вони не повинні забиватись і залипати.

При поверхневому внесенні мінеральних добрив відцентровими розкида­чами нерівномірність розподілу по всій площі поля не повинна перевищувати 25 %. Відхилення фактичної дози внесення добрив від заданої ±10 %.

Розриви між суміжними проходами розкидачів не допускаються. Пе­рекриття у стикових міжряддях має бути не більш як 5 % ширини захвату агрегату. При внесенні у ґрунт мінеральних добрив глибина стрічкового внесення основних доз мінеральних добрив до сівби становить, см: під зернові культури на суглинкових дерново-опідзолених ґрунтах 8.10 ; на піщаних і супіщаних ґрунтах 10. 12; на різних ґрунтах посушливої степової зони 12.15; під кукурудзу і цукрові буряки 12.15; під бобові і соняшник 10.12.

Плоскорізний обробіток ґрунту з одночасним внесенням основного добрива суцільним шаром здійснюють на глибину 15.25 см. Внесення туків, як пра­вило, поєднують з основним або останнім паровим обробітком ґрунту.

Основне добриво, що вноситься одночасно з сівбою зернових, доцільно роз­міщувати на 3.4 см нижче від глибини загортання насіння.

Підкореневе підживлення озимих культур виконують у поперечному на­прямку до засіяних рядків на зниженій швидкості, щоб зменшити пошко­дження рослин. При підживленні рослин добрива вносять у ґрунт на глибину 3.5 см стрічками з інтервалами 15 см.

Глибоке внесення добрив особливо ефективне в насадженнях, розміщених на схилах. Починають глибоке внесення добрив, як правило, на третій- четвертий рік після садіння, коли коренева система виходить за межі посад­кової щілини. Через 5 — 6 років добрива вносять повторно, збільшуючи дозу в 4 - 5 разів залежно від перерви і результату аналізу вмісту рухомих форм поживних речовин методом ґрунтової і рослинної діагностики.

Час між внесенням добрив і їх загортанням не повинен перевищувати 12 год для мінеральних і 2 год для органічних добрив.

Способи і технології внесення добрив у ґрунт

Способи внесення добрив визначаються агротехнікою вирощування куль­тур. Залежно від періоду внесення розрізняють передпосівний, припосівний і післяпосівний (підживлення) способи внесення добрив.

Передпосівний спосіб (його ще називають основним, суцільним або розкидним) застосовують для внесення основної маси туків, усіх меліорантів і органічних добрив. Рівномірно розкидані (розсіяні) по полю добрива при су­цільному внесенні загортають у ґрунт на глибину 10.20 см плугом або куль­тиватором.

Припосівний спосіб внесення добрив використовують одночасно з посівом. Вносять їх у ґрунт разом з насінням або поблизу нього.

Післяпосівний спосіб, або підживлення сільськогосподарських культур, здійснюють одночасно з культивацією міжрядь: культури суцільного висіву — наземними агрегатами, для пересування яких під час сівби утворю­ють технологічну колію, за несприятливих умов прохідності при підвищеній вологості — авіацією.

Найчастіше застосовують передпосівне внутрішньоґрунтове внесення ту- ків, які розміщують стрічками, рядками і гніздами у вологозабезпеченому шарі ґрунту. Це дає змогу ефективніше використовувати добрива за менших норм внесення, зменшувати змивання добрив стічними водами, полегшувати керування розвитком рослин.

Для механізації всіх операцій технологічного процесу внесення добрив складають технологічні комплекси. Залежно від виду добрив, відстані до поля і наявного набору машин застосовують прямоструминну, перевантажувальну і перевалочну технології внесення добрив. За прямоструминноїтехнології до­брива завантажують на складі в розкидач, який транспортує їх до поля і вно­сить у ґрунт. За перевантажувальної технології добрива із сховища заванта­жують у транспортні засоби, вивозять у поле, перевантажують у польовий розкидач і вносять у ґрунт. За перевалочної технології добрива із сховища вивозять у поле і вивантажують у купи або в пересувні місткості. В установ­лені агротехнікою терміни добрива з куп завантажують у розкидачі і вносять у ґрунт. Органічні добрива можна вносити також за двофазною технологією, за якою їх вивозять у поле і вкладають у купи, розміщені рядами. Купи роз­кидають валкувачем-розкидачем.

Класифікація машин для підготовки і внесення добрив

Машини для внесення добрив класифікують за видом добрив, які вносять, способом внесення добрив, призначенням, способом агрегатування та кількіс­тю виконуваних операцій.

За видом добрив, які вносять, розрізняють машини для внесення органіч­них і мінеральних добрив.

Відповідно до способів внесення добрив машини поділяють на три групи:

• розкидні машини для поверхневого внесення (розкидання) добрив — ту­кові сівалки і розкидачі;

• комбіновані сівалки і садильні машини для внесення добрив під час сівби;

• машини для сухого і рідкого підживлення рослин — культиватори- рослинопідживлювачі тощо.

За призначенням машини бувають для:

• підготовки і внесення мінеральних добрив;

• внесення порошкоподібних добрив;

• приготування органічних добрив;

• внесення у ґрунт органічних добрив;

• транспортування і внесення рідких комплексних добрив (РКД) і рідкого аміаку.

За способом агрегатування машини поділяють на самохідні, причіпні, на- чіпні та напівначіпні.

За кількістю виконуваних операцій бувають машини для внесення добрив і комбіновані агрегати.

3. Дозувальні апарати поділяють на механі­чні, пневматичні і гідравлічні. Серед механічних найпоширенішими є коту­шково-штифтові, пружинні, дискові та конвеєрні апарати.

Котушково-штифтовий туковисівний апарат використовують на зернових і зерно-трав'яних сівалках. Він складається з корпусу 3 (рис. 2.1, а), котушки 6, днища 4, привідного вала механізму групового випорожнення 5. Штифти ко­тушки розміщені в два ряди зі зміщенням на півкроку один відносно одного. Вікно 7в ящику навпроти котушки перекривається заслінкою 1.

Добрива самопливом надходять із ящика в корпус. Штифтами котушки, яка обертається, вони вигрібаються і спрямовуються крізь лійку в тукопровід. Поворотом рукоятки механізму випорожнення вивільнюють апарат від доб­рив і встановлюють між штифтами котушки та днищем потрібний зазор, який залежить від розміру гранул та фізико-механічних властивостей добрив.

Тарілчасті висівні апарати з розкидачами у вигляді дисків, скребків, лопа­тей використовують на посівних і садильних машинах та культиваторах - рослинопідживлювачах з метою широкорядного, гніздового, а також суціль­ного внесення гранульованих і порошкоподібних мінеральних добрив.

Тарілчасто-дисковий апарат (рис. 2.1, б) складається з тукової банки 10, тарілки 12, двох дискових розкидачів 9 на привідному валу 2, роздільної лій­ки 8 з кожухом та заслінки 1 з регуляторним важелем 11. Одна половина та­рілки розміщується під банкою, а інша — за її межею. Дискові розкидачі роз­міщені діаметрально протилежно із зазором не більше ніж 1 мм відносно бо- ковини тарілки. Між ними є скребок-напрямляч 13, який подає добрива до лівого розкидача.

Шар добрив виноситься з банки в щілину між заслінкою та дном тарілки. Розкидачі, які обертаються, спрямовують його двома потоками в роздільну лійку.

Тарілчасто-скребковий апарат (рис. 2.1, в) використовують на бавовнико­вих культиваторах-рослинопідживлювачах і сівалках.

Дном банки 10 є тарілка 12 з конічним вінцем. Між дном банки та таріл­кою є кільцева щілина, що регулюється циліндром 14. Крізь неї туки вино­сяться тарілкою, підводяться скребком 13 та, накопичуючись попереду них, пересипаються через борт тарілки в лійки 8. При переведенні машини в транспортне положення туковисівний апарат автоматично вимикається.

Дискові апарати використовують для широкорядного внесення гранульо­ваних та порошкоподібних добрив. їх встановлюють на посівних і садильних машинах, а також на культиваторах-рослинопідживлювачах. Вони склада­ються з банки 10 (рис. 2.1, г) для добрив з кришкою, висівного диска 12, во- рушилки 18, двох дозувальних пристроїв, покажчика рівня добрив 20, меха­нізму передач і двох напрямних лійок 8. Козирки 16 над двома вихідними вікнами унеможливлюють самовисипання добрив. У вікнах установлені скреб- ки-напрямлячі 13, що регулюють витрату добрив. Для попередження несправ­ностей апарата у разі попадання в бункер сторонніх предметів у привід вмон­товано запобіжну муфту 17.

Нижній шар добрив надходить до нерухомих скребків-напрямлячів. Ці скребки відділяють частину шару та спрямовують її через вихідні вікна та лійки в тукопроводи. Пальці ворушилки проходять над скребками- напрямлячами та під козирком, вичищаючи висівні вікна, скребки та козир­ки від добрив, що налипли. Верхній палець 19 ворушилки попереджує скле- пінеутворення. Покажчик рівня сигналізує про кількість добрив у банці та вирівнює їхній шар по висоті.

Конвеєрні апарати використовують для суцільного внесення мінеральних, органічних добрив та їхніх сумішей. Основою цих апаратів є ланцюгово- пруткові (ланцюгово-пластинчасті, ланцюгово-скребкові) конвеєри 21 (рис. 2.1, д), які безперервно чи переривчасто переміщуються по дну причепів чи напівпричепів, заповнених добривами.

Пневматичний апарат використовують для суцільного внесення пилоподібних добрив. Він має вигляд розпилювального наконечника 24 (рис. 2.1, е) коробчастого перерізу із заслінкою 1 на гнучкому армованому рукаві 25. У горизонтальній площині його можна повертати пневмокеру- вальним важелем 26, у вертикальній — він переміщується по овальному отвору поля.

Гідравлічні дозувальні пристрої— це розливальні пристрої, які викорис­товують для внесення в ґрунт рідких добрив. Вони складаються із жорсткого чи гнучкого патрубка (штанги) 28 (рис. 2.1, є) зі змішаною насадкою (сопла­ми, жиклерами тощо) 29.

Для кращого розподілу добрив на шляху струменів установлюють щити- відбивачі (дефлектори) 30. Їх положення можна змінювати за допомогою ре­гулювального вузла 31.

Розкидальні пристрої використовують на машинах-розкидачах для вне­сення великих доз (основне внесення) мінеральних та органічних добрив спо­собом суцільного розсіювання по поверхні поля. Загортають добрива в ґрунт плугами, культиваторами, важкими дисковими боронами та ін.

Розкидачі добрив бувають двох видів: з віссю обертання, перпендикуляр­ною до напрямку руху машин та паралельною йому. Розкидачами добрив першого виду є ротори і бітери, які встановлюються в кузовах причепів, а другого — кузовні барабани, а також чотирилопатеві ротори.

Відцентрові апарати для розкидання мінеральних добрив мають вигляд одного чи двох дисків, які обертаються в горизонтальній площині 11 (рис. 2.2, в), з плоскими чи криволінійними лопатками 7. Добрива до них подаються по

Ротори, бітери і барабани виконані у вигляді труб із розміщеними на них по гвинтовій лінії лопатями 3чи лопатками 7(рис. 2.2, а, б). Добрива, які по­даються до них конвеєром 5, подрібнюються і розкидаються на поверхню по­ля. Для кращого подрібнення та інтенсивної подачі добрив у кузові нижче від розкидального встановлюють подрібнювальний бітер 6 з таким самим напря­мком обертання, але з іншою кутовою швидкістю. Якщо немає другого бітера, то для вирівнювання шару добрив, які подаються, використовують козирки або щити з різних матеріалів.

Відцентрові апарати для розкидання мінеральних добрив мають вигляд одного чи двох дисків, які обертаються в горизонтальній площині 11 (рис. 2.2, в), з плоскими чи криволінійними лопатками 7. Добрива до них подаються по напрямних лотоках 9тукорозподільника. Лопатки дисків підхоплюють їх, пе­реміщують від центра до периферії та розкидають сферично в горизонтальній площині над поверхнею поля.

4. Машини для внесення твердих органічних добрив працюють за такою тех­нологічною схемою: конвеєр подає масу до активного розкидального при­строю, який подрібнює її і розподіляє по поверхні поля.

При внесенні твердих органічних добрив застосовують прямоструминну (ферма — поле), перевалочну (ферма — бурт — поле) і двофазну технології.

За двофазної технології гній вкладають у певній послідовності в купи, ви­ходячи із заданої норми внесення, а потім розподіляють по полю валкувачем- розкидачем.

Машини для внесення мінеральних добрив і вапна МВУ-6, МВУ-8, МВУ-16 становлять уніфікований ряд машин для транспортування і поверхневого суцільного внесення мінеральних добрив, їхніх сумішей, вапна та гіпсу. Машини відрізняються між собою в основному вантажністю. Робочі органи їх приводяться в рух від ВВП тракторів МВУ-6 — МТЗ-80, МВУ-8 — Т-150К і МВУ-16 — К-701.

Для внесення у ґрунт мінеральних добрив використовують комбіновані машини, які суміщують внесення певних доз туків з основним обробітком ґрунту або культивацією чи сівбою.

При внесенні у ґрунт основних доз добрив з одночасним обробітком ґрунту застосовують агрегати ЗКА-3,6 і АВМ-8, плоскорізи-глибокорозпушувачі- удобрювачі КПГ-2,2 і ГУН-4, комбіновану машину МКП-4.