Сбережение, накопление, воспроизводство и капитальные инвестиции
Капитальные вложения (КВ) – часть инвестиций, направленных на воспроизводство основных средств производственного и непроизводственного назначения, на создание новых, реконструкцию и развитие действующих основных фондов, включая объекты социальной сферы.
Основные элементы КВ:
- затраты на СМР
- затраты на приобретение оборудования, инструментов, инвентаря
- затраты на проектно-исследовательскую деятельность, содержание дирекции предприятия, которое строится, технический надзор, подготовку и переподготовку эксплуатационных кадров.
Для экономического анализа КВ используют различные классификации. В зависимости от разных признаков различают отраслевую, технологическую, воспроизводственную, территориальную структуру КВ и структуру по формам собственности.
Отраслевая структура КВ – распределение КВ по отраслям
Технологическая структура КВ – распределение затрат на СМР, оборудование, прочие.
Воспроизводственная структура КВ - распределение затрат на новое строительство, расширение, реконструкцию, техническое перевооружение действующих предприятий.
Территориальное распределение КВ – это распределение их по экономическим регионам (Донбасс, приднепровский, прикарпатский, центральный, причерноморский, Полесье).
Структура КВ по формам собственности - распределение их по предприятиям разных форм собственности.
Финансирование КВ осуществляется с разных источников:
собственные средства – средства учредителей, фонды сбережения и накопления за счет прибыли предприятий, резервные фонды и др.
централизованные средства – средства госбюджета и местных бюджетов, государственных внебюджетных фондов, благотворительных фондов.
привлеченные средства – долгосрочные кредиты, средства от эмиссии и реализации ценных бумаг, иностранные инвестиции
2. 5 Динамічний аналіз беззбитковості проекту
2.5.1. Управління структурою витрат за проектом
Коли аналізують можливості випуску нового продукту або освоєння нового ринку, дуже важко точно передбачити, який обсяг продукції можна продати. З цієї причини обсяг продажу аналізується ретельніше, ніж інші показники.
Аналіз беззбитковості широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спільну мету: визначити, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків.
При обговоренні беззбитковості проекту розуміння різниці між постійними та змінними витратами, а також можливості управління ними є дуже важливим для прийняття проектних рішень.
За визначенням змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю, якщо обсяг випуску дорівнює нулю.
Співвідношення між загальними змінними витратами (VC), витратами на одиницю продукції () та кількістю продукції (Q) може бути виражено як:
-
Загальні змінні витрати
=
Загальна кількість продукції
·
Змінні витрати на одиницю продукції
,
Постійні витрати зі зміною обсягу виробництва не змінюються протягом певного періоду часу.
Загальні витрати (TC) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FC):
,
.
Отже, якщо змінні витрати становлять 3 грн. на одиницю продукції, а постійні витрати — 8 000 грн. на рік, тоді наші загальні витрати дорівнюють: TC = Q · 3 + 8 000. Якщо ми виробляємо 6000 одиниць продукції, наші загальні виробничі витрати дорівнюватимуть 3 · 6 000 + 8 000 = 26 000. Для інших обсягів виробництва розрахунок витрат наведено у табл. 1
Таблиця 1
РОЗРАХУНОК ВИТРАТ ДЛЯ РІЗНИХ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА
Обсяг виробництва, шт. |
Змінні витрати на випуск, грн. |
Постійні витрати, грн. |
Загальні витрати, грн. |
0 |
0 |
8000 |
8000 |
1000 |
3000 |
8000 |
11 000 |
5 000 |
15 000 |
8000 |
23 000 |
10 000 |
30 000 |
8000 |
38 000 |
П
означивши
ці величини на рис. 1, побачимо, що
залежність між кількістю виробленої
продукції та загальними витратами має
вигляд прямої. Це свідчить про те, що
при нульовому рівні виробництва (0)
загальні витрати дорівнюють постійним
витратам. Рухаючись праворуч по вісі
координат, збільшення обсягу виробництва
на одиницю продукції призводить до
збільшення загальних витрат на 3 грн.
Рис. 1. Залежність витрат від обсягу виробництва
Управлінський підхід до керування раціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології й обсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати витрати. Якщо ринок збуту нестійкий, керувати постійними затратами неможливо. Зниження обсягу виробництва призводить до інфляції середніх постійних витрат, що спричиняє перенесення величини постійних затрат на ціну, тобто на споживача. Таким чином, між обсягом виробництва, величиною затрат і прибутком існує тісний взаємозв’язок.