3.1.2 Методика проведення вимірювань мікробокового каротажу

Модуль бокового мікрокаротажа з'єднується з модулями інших методів ГДС без обмежень. Дослідження виконують окремими спуско-підйомними операціями, одночасно реєструючи при підйомі приладу криві БМК, МК і мікрокаверноміра.

  Існують одно- і багатозондового варіанти приладів БМК. У багатозондового приладах БМК використовують зонди з різним радіусом дослідження для вивчення розподілу електричного опору в радіальному напрямку або зонди з однаковим радіусом дослідження для вивчення розподілу електричного опору в азимутальной площині.

  Для розміщення електродів БМК застосовують ізоляційні черевики тих же розмірів, що і для МК: площею 100x200 мм і радіусом кривизни лицьової поверхні 100 мм для свердловин діаметром 190 мм і більше; для свердловин меншого діаметра - 70x190 мм і 75 мм відповідно.

  Вимоги до свердловинним приладам БМК:

- Діапазон вимірювань опору - від 0,2 до 500 Ом-м;

- Межа допустимої основної похибки вимірювань опору- + 5%;

- Межа допустимої додаткової похибки вимірювань опору, викликаної зміною температури в свердловині, не повинен перевищувати ± 0,5% на кожні 10 ° С щодо стандартного значення, рівного 20 ° С.

Методичне забезпечення БМК складають залежно показань вимірювального зонда (значень уявного електричного опору) від діаметра свердловини, питомого електричного опору промивної рідини і промитої зони порід, питомого електричного опору і товщини глинистої кірки.

Первинну, періодичні та польові калібрування проводять згідно загальним вимогам. Вимоги до калібрувань такі:

Обов'язкові контрольовані параметри і показники включають:

- Опір ізоляції електродів між собою і корпусом зонда, яке повинно бути не менше 2 МОм;

- Фактичний коефіцієнт зонда БМК;

- Основну відносну похибку при вимірюванні удаваного опору у всьому динамічному діапазоні вимірювань зонда;

- Стабільність стандарт- і нуль-сигналів.

Основним засобам калібрування є станартний зразок.

Стандартним зразком служить слабомінералізованої водний розчин поміщений в металевий бак з розмірами не менше 1x1x2 м;

Для проведення калібрування використовують також зразкові засоби вимірювань: рулетку і штангенциркуль (для контролю геометричних розмірів елементів сверд іншого прі¬бора); резістівіметр (для визначення опору стандартного зразка).

Прилад вважається справним, якщо коефіцієнт бокового мікрозонда відрізняється від номінального значення не більше ніж на +5%, а фактичні значення відносних похибок вимірювань і похибки установки стандарт- і нуль-сигналів укладаються в допуски, зазначені в експлуатаційній документації на прилад.

3.1.3 Інтерпретація даних мікробокового каротажу.

а) Виділення об’єктів інтерпретації. Границі пластів проводять по точках перегину кривої УО, при цьому можна використовувати результати інших методів ГДС.

б) Напроти виділених інтервалів знімають середнє значення уявного опору _у.ср, якщо покази напроти окремих пластів відрізняються не більше ніж на ±25 % від _у.ср.

При великій неоднорідності пласта відраховується середньогармонічне значення уявного опору:

, (3.1)

де h₁, h₂... h_n – потужність прошарків, м; ρ_у.1, ρ_у.2... ρ_у.n – уявні опори даних прошарків, Ом·м.

в) За значенням _р і температури пласта знаходять питомий опір глинистої кірки (рис. 3.3).

г) Обробка діаграм мікробокового каротажу (МБК) починається з перевірки їх якості відповідно до вимог технічної інструкції. Оскільки радіус дослідження МБК складає 10-20 см, то за їх допомогою можна визначити опір присвердловинної зони пласта. В проникних пластах це відповідає опору промитої зони.

Якщо товщина пласта більша 20-30 см, то вона не впливає на покази мікробокового каротажу.

У свердловинах, які заповнені промивною рідиною з опором менше 0,5 Ом·м, на покази зонда впливає контактний опір електродів зонда.

Для визначення питомого опору присвердловинної зони пласта за діаграмами мікробокового каротажу проводять наступні операції.

Шифр кривих – t, ^oC

Рисунок 3.3 – Залежність питомого електричного опору глинистої кірки _гк від опору промивної рідини _р при різних температурах

д) Проміжний шар між електродами зонда та породою понижує уявний опір, якщо його товщина h_ш перевищує 10-15 мм, і тим більше, чим вищий опір пласта і більша товщина шару h_ш.

Для двохелектродного мікробокового зонда кількісна оцінка _п можлива для наступних діапазонів вимірювання _п/_ш при різних h_ш:

hш, мм	10	15	20	30
п/ш	1-1500	1-250	1-100	1-35

Товщину проміжного шару h_ш, використовуючи результати мікрокаверноміра, діаграма якого реєструється одночасно з кривою МБК, знаходять за виразом:

, (3.2)

де d_н і d_мк – відповідно номінальний діаметр свердловини, та діаметр свердловини по мікрокавернограмі, мм.

Якщо мікрокавернограма відсутня, то можна використовувати звичайну кавернограму, але знайдену товщину глинистої кірки необхідно виправити за неповне прилягання башмака мікрозонда до глинистої кірки, використовуючи співвідношення між h_ш і h_гк:

hгк, мм	5	10	15	20	25	30
hш, мм	6	12	18	24	30	37

При малій товщині глинистої кірки (менше 10 мм) її опір _гк приймають за опір проміжного шару _ш. При великій товщині h_гк опір _ш розраховують за формулою:

. (3.3)

е) Для безпосереднього визначення питомого опору присвердловинної зони пласта-колектора необхідно вибрати відповідну палетку. Палетки двохелектродного мікробокового зонда побудовані для фіксованих значень опору проміжного шару (0,05; 0,1; 0,2 і 0,5 Ом·м) і представляють собою групу кривих залежності _у/_ш від _пп/_ш, шифром яких є товщина проміжного шару h_ш (рис. 3.3). При інтерпретації використовують палетку з величиною _ш, яка найбільш близька до фактичного значення _ш. Визначивши _у/_ш і знаючи h_ш, за палеткою знаходять _пп/_ш і в подальшому _пп. При відсутності зони проникнення дана величина відповідає питомому опору пласта, в проникних пластах – опору промитої зони.

На практиці інтерпретацію мікрокаротажу та мікробокового каротажу в деяких випадках проводять комплексно. З цією метою використовують комплексні палетки інтерпретації даних МК і БМК.