3.4.3 Інтерпретація даних термокаротажу.

При практичним розрахунку значення геотермічного градієнта визначається величиною зміни температури, віднесеної до інтервалу 100 м:

Г = (t2-t1)/(H2-H1) (3.9)

де t2 і t1 - температури порід , зареєстровані па глубгiнах H2 і Н1. Геотермограмма попередньо розбивається на окремих ділянки з близькими значеннями градієнтів температури, потім в цих інтервалах проводяться лінії, усреднюючі криві геотермограми, розраховуються величини Г по розрізу свердловини (рис. 3.8) Г:

1-розраховані рівні геотермічного градієнта; 2-фактична

геотермограма ; 3-усереднююча геотермограма

Рис. 3.8 Приклад обробки геотермограми

Теплові поля в нафтоносних і газоносних горизонтах утворюються при розтині та розробці пластів. При цьому зміна температури обумовлено дросельним і калориметричним ефектами. Дросельних ефект (ефект Джоуля- Томсона) при надходженні газу в свердловину викликає різке зниження температури. Рух нафти за рахунок дросельного ефекту створює позитивні аномалії на тлі зміни геотермічного градієнта.

Висновки

При роботі над даним курсовим проектом, який полягав у запроекту-ванні комплексу геофізичних досліджень свердловини для виділення продуктивних пластів та оцінки їх колекторських властивостей було:

Розглянуто геологічну будову родовища, аналіз якої показав, що продуктивні поклади горизонтів НД-9, НД-7 і НД-13 представлені товщею сірих і темно-сірих вапняковистих, піщанистих, слюдистих глин із прошарками пісковиків, пісків і алевролітів. Потужність продуктивних пластів становить від декількох сантиметрів до 1-2 і більше метрів і електричний опір коливається в межах 1-10 Ом.м.

Поставлено геологічне завдання, яке полягало у вирішенні декількох геологічних задач, а саме розглядалось питання виділення щільних прошарків та визначення ефективної товщини і характеру насичення пластів колекторів, визначення коефіцієнта загальної пористості.

З метою вирішення даних геологічних завдань було запроектовано комплекс методів геофізичних досліджень свердловин в який входили : мікробоковий каротаж, бокове каротажне зондування, акустичний каротаж і термокаротаж.

На мою думку, даний комплекс методів справився з геологічними задачами які були поставлені йому.

Розвиток геофізичних досліджень свердловин, як науки, продовжується і в теперешній час, а значить в майбутньому будуть знайдені нові методи ГДС, які будуть визначати більше інформації і мати неабияку точність.

За допомоги геофізичних досліджень свердловин відкриваються нові підземні «горизонти».

Перелік використаних джерел

1. Кривко Н.Н. Аппаратура геофизических исследований скважин. М.: Недра, 1991.

2. Померанц Л.И. и др. Аппаратура и оборудование геофизических методов исследования скважин. М.: Недра, 1985.

3. Старостів В.А. – Навчальний посібник. «Метрологічне забезпечення геофізичних вимірів у свердловинах”. Міністерство освіти і науки України. ІФДТУНГ. Івано-Франківськ, 2000.

4. Курганський В. М., Тішаєв І. В. Електричні та електромагнітні методи дослідження свердловин. – Підручник для ВНЗ.

5.Дьяконов Д.И., Леонтьев Е.И., Кузнецов Г.С.Общий курс геофизических исследований скважин. – М.: Недра, 1984.

6.Добрынин В.М., Вендельштейн Б.Ю., Резванов Р.А., Африкян А.Н. Промысловая геофизика. – М.: Недра, 1986.

7.Итенберг С.С., Дахкильгов Т.Д. Геофизические исследования в скважинах. – М.; Недра 1982.

8. Федак І. О., Коваль Я.М. Оптимізація комплексу геофізичних дослі-джень свердловин: Курсовий проект. – Івано-Франківськ:ІФНТУНГ 2013. - 33с