- •Синтаксис і пунктуація Основні поняття синтаксису
- •Основні поняття пунктуації
- •Загальне поняття про словосполучення
- •Побудова і вживання словосполучень
- •Класифікація словосполучень групи словосполучень за будовою
- •Групи словосполучень за способом вираження головного слова
- •Прилягання
- •Типи підрядного зв’язку в словосполученнях
- •Узгодження
- •Керування
- •Типи підрядного зв’язку
- •Поняття про речення
- •Порядок слів у реченні
- •Види речень
- •1. Речення за метою висловлювання
- •2. Речення за емоційним забарвленням
- •3. Речення за будовою граматичних основ
- •4. Речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів
- •5. Речення за наявністю (відсутністю) необхідних членів
- •6. Речення за наявністю елементів ускладнення
- •Підмет та способи його вираження
- •Присудок та способи його вираження
- •Узгодження простого дієслівного присудка з підметом
- •Особливості узгодження присудка з підметом, вираженим словосполученням або складноскороченим словом
- •Тире між підметом і присудком
- •Другорядні члени речення Означення
- •Прикладка як різновид означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Види обставин
- •Порівняльний зворот
- •Односкладні речення
- •Називні речення
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Неповні речення
- •Неповне речення з пропущеним головним членом:
- •Неповне речення з пропущеним другорядним членом:
- •Слова-речення
- •Просте ускладнене речення Ускладнені речення
- •Однорідні члени речення
- •1. Кома ставиться:
- •2. Крапка з комою:
- •3. Кома не ставиться:
- •Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Однорідні й неоднорідні означення
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені обставини
- •Уточнювальні члени речення
- •Слова, що стоять поза граматичним зв’язком
- •Звертання
- •Форми звертань в українській мові
- •Вставні слова, словосполучення слів і речення
- •Вставлені слова й речення
Загальне поняття про словосполучення
Словосполученням називають синтаксичну одиницю, утворену поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку: безмежний степ, зоряна ніч, пахощі трав, вслухатись у тишу сидіти мовчки, написати книжку про хліборобів.
Поєднання службового слова (прийменника, сполучника, частки) з повнозначним не є словосполученням: біля Дніпра, незважаючи на дощ, не тільки вдень, майже рік. Це поки що тільки синтаксична словоформа. Словосполучення можуть утворювати лише повнозначні слова: стояти біля Дніпра; працювати, незважаючи на дощ; не тільки вдень, а й вночі; не бачились майже рік.
Свого конкретного значення слово набуває тільки в словосполученні. Наприклад, слово перо має такі основні значення:
1) рогове утворення на шкірі птаха; 2) знаряддя для писання чорнилом; 3) символ літературної діяльності; 4) зелений пагін цибулі або часнику; 5) лопать деяких інструментів.
Але кожне з цих основних значень проявляється, стає домінантним відповідно в таких словосполученнях:
1) перо гуски; 2) писати пером; 3) майстри пера; 4) перо цибулі; 5) перо керма.
Синтаксично невільні (нерозкладні) словосполучення становлять собою смислову й граматичну єдність і виступають одним членом речення. До них належать сполуки:
числівника як головного слова із залежним іменником: два хлопці;
іменника зі значенням сукупності, міри, об’єму, обсягу із залежним іменником: відро води, море квітів;
іменника або займенника із залежним займенником або іменником, з’єднаних прийменником з, що мають значення сукупності: голка з ниткою;
іменника із залежним порядковим числівником: дев’ятого травня;
двох іменників, поєднаних за допомогою прийменників із і до, з і на, від і до : із Києва до Львова;
двох іменників, з яких головний означає початок, середину, кінець: кінець вересня, край землі тощо;
лексичні словосполучення (виражають одне поняття): Червоне море, Біла Церква, Велика Ведмедиця – географічні назви; білий гриб, польова ромашка, знак оклику, неозначена форма дієслова – терміни; чорне золото (вугілля), корінь життя (женьшень), степові кораблі (комбайни), люди в білих халатах (лікарі) – перефрази;
фразеологічні словосполучення (ідіоми): на носі зарубати (запам'ятати), п’ятами накивати (утекти), мати язик за зубами (мовчати), ряст топтати (жити) тощо.
Синтаксично вільні словосполучення утворюються в процесі мовлення, тобто під час творення речень, і кожне слово в них зберігає своє конкретне лексичне значення: обов'язкова умова, прийом відвідувачів, поговорити з директором, вулиці й площі.
Від речення словосполучення відрізняється тим, що воно: а) не є одиницею спілкування (само по собі не передає ніякої інформації); б) не має інтонації, властивої реченню; в) є лише будівельним матеріалом для речення.