Типи підрядного зв’язку

Тип	До якої частини мови належить		Приклади	Підказка
	Головне	Залежне
Узгодження	Відмінювані частини мови	Відмінювані частини мови	у важний учень уважн(ого) учн(я) уважн(ому) учн(еві) уважн(им) учн(ем) і т. д.	Залежне слово вживається у тому ж роді, числі й відмінку, що й головне
Керування	Відмінювані й невідмінювані частини мови	Відмінювані частини мови без прийменника або з прийменником	в иконати завдання в иконав завдання виконал(а) завдання виконал(и) завдання	Головне слово керує залежним, яке приєднується до головного за допомогою прийменника або без нього
Прилягання	Відмінювані й невідмінювані частини мови	Невідмінювані частини мови (або незмінювані форми змінюваних слів)	переписав двічі відповідати впевнено задумав женитися	Залежне слово, будучи незмінним, пов’язується з головним лише за змістом

Поняття про речення

Речення – основна інтонаційна і граматично оформлена одиниця мовного спілкування, що виражає закінчену думку. Н-д, Є багато, звісно, таємниць на світі, та життя навіки збереже одну (В.Рафальський). Воно складається зі слів, словосполучень, але відрізняється від словосполучення такими ознаками:

1. речення є одиницею спілкування;

2. тільки у вигляді речення формується і передається думка;

3. речення граматично оформлене в закінчену цілісність (за допомогою закінчень і службових слів);

4. воно інтонаційно оформлене.

У реченні виділяють граматичну основу (центр, ядро). Її утворюють головні члени речення – підмет і присудок або тільки один головний член речення.

На відміну від словосполучення, речення має не тільки підрядний, а й сурядний і безсполучниковий зв’язки.

Порядок слів у реченні

Порядок слів у реченні зумовлюється його змістом і граматичною структурою. В українській мові можливі різні варіанти розташування слів, але не можна вважати, що порядок слів цілком вільний. Розрізняють два типи порядку слів:

• прямий (звичайний);

• зворотній (інверсію).

При прямому порядку кожне слово має своє місце відповідно до ролі в реченні. Як правило:

1) підмет стоїть перед присудком. Вітер гуляє очеретом. Стежина до маминої хати петляє через город. У питальних реченнях підмет, виражений питальним займенником, може стояти тільки на початку речення. Хто там не спить?;

2) узгоджене означення вживається перед означуваним словом: Сонний вітер гуляє сухим очеретом;

3) неузгоджене означення стоїть після означуваного слова. Я стану студентом університету.

4) додаток стоїть після того слова, яке ним керує. Ліс простягнув до сонця руки. Наука вимагає жертв і великої любові.

5) обставини можуть займати різні позиції. Ліс тихо простягнув до сонця руки.

При інверсії (зворотному або непрямому порядку слів) присудок стоїть перед підметом. Встала весна, чорну землю сонну розбудила. Узгоджене означення вживається після означуваного слова. Я мандрував країнами далекими.