3. Речення за будовою граматичних основ

1. За кількістю граматичних основ

просте

одна граматична основа

Люблю я пісню солов’їну.

складне

дві і більше граматичних основ

Українська мова мене не тільки вабить,

вона дивує й захоплю.

2. За метою висловлювання

розповідне

у реченні щось повідомляється, розповідається; у кінці речення ставиться крапка

Мелодійний спів пташки був насичений світлом.

питальне

речення містить запитання; у кінці речення ставиться знак питання

Прекрасне слово, але що в ньому, як не від серця йде воно?

спонукальне

речення висловлює наказ, пораду, прохання, спонукання до дії тощо; у кінці речення ставиться крапка або знак оклику (залежно від інтонації)

Ходімо скоріше до школи.

Не збайдужійте, люди, до природи!

3. За емоційним забарвленням

неокличне

розповідне

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

Пісню колискову я складаю знову.

питальне

О слово рідне, хто без тебе я?

Чуєте, скільки вогню в нашій мові, в жаркому, гарячому, гарному слові?

спонукальне

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Шануйте коми кожної пір’їну.

окличне

розповідне

Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг!

Рідна мова в рідній школі!

питальне

Чому, коли шукаєш слово, чому одне бринить – сльоза?!

Ну, що ти знов мені розкажеш, о красномовний друже мій?!

спонукальне

Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів!

О слово! Будь мечем мені! Ні, сонцем стань!

4. За будовою граматичної основи

односкладне

(має лише

один головний

член

(підмет або присудок))

з головним членом підметом

називне

Темна ніч. Шляхи. Діброва.

Ранок. Світанок.

Справді славна дівчина.

з головним членом присудком

означено-

особове

Люблю мандрувати по рідній країні.

За правду, браття, єднаймось щиро

неозначено-

особове

У нас проханих не люблять.

Нам дають чаю.

узагальнено-

особове

Хліб-сіль їж, а правду ріж (Нар. тв.).

безособове

Пахло чебрецем, свіжою травою

І знов тихо в хаті.

двоскладне

(має підмет і присудок)

Заплющує повіки безсилий день.

На гнізді лелека задумався.

5. За наявністю чи відсутністю другорядних членів

непоширене

складається лише з головних членів

Є шлях. Я тривожуся.

поширене

наявні другорядні члени речення

Українська мова живе в прекрасних піснях мого народу ( В. Сухомлинський).

6. За наявністю (відсутністю) необхідних членів

повне

речення, у яких

наявні всі

необхідні для

цього структурного

типу члени речення

Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок,

Бо кращий урожай не жде мене ніде,

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде (В.Симоненко). У цій строфі 4 простих повних двоскладних поширених речення.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко).

Це також повні, але односкладні речення. У них наявний лише один головний член – присудок, підмета ж нема і не повинно бути в такому структурному типі – безособовому реченні.

неповне

речення, у яких пропущено головний

або другорядний член речення чи кілька

членів одночасно, потрібних для його структури

Пташка красна своїм пір’ям, а людина – працею (Нар. тв.).

Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати.

7. За наявністю елементів ускладнення

неускладнене

За вікном місто святкове шумить.

ускладнене

однорідними

членами

речення

Вітер змітав цілі кучугури снігу і підіймав їх догори.

Крислаті та огрядні липи стояли натомлено і важко.

порівняльним

зворотом

Заснуло сонце в павутинні, немов дитя, між віт густих.

звертанням

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте.

Хто в полі, хто в лісі, стережися.

вставним словом (словосполученням, реченням)

На жаль, чудес на світі не буває.

Я, скзати правду, задрімав трохи.

Діти – вона це добре пам’ятала! – були десь поряд.

відокремленим

членом

речення

На обрії вставали ліси, занурені в небо по пахви.

А він,вітер, шугав між небом і морем.

Я стою під зорями,завмерши.