Класифікація словосполучень групи словосполучень за будовою

Синтаксичні словосполучення, утворені з двох повнознач­них слів, називаються простими: міська вулиця, ряди тополь, розмова з товаришем. Прості словосполучення складаються з двох повнозначних слів – головного і залежного: зелене листя, вийти з класу, слухати уважно. До простих належать і трислівні, чотирислівні та багатослівні словосполучення, які складаються:

а) зі слова в простій формі і слова в складній (аналітичній) формі: буду вступати до університету;

б) із слова і нерозкладного словосполучення: ціна блакитного палива.

Складні словосполучення складаються із головного слова та двох чи більше повнозначних слів: широка міська вулиця, рівні ряди струнких тополь, сердечна розмова з давнім товаришем.

Для синтаксичного аналізу складне словосполучення потрібно розділити на прості: Пробігти (що?) дистанцію, пробігти (як?) швидко, швидко (як?) дуже.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Поєднання слів, які НЕ є словосполученнями:

1. Неповнозначне слово (прийменник, частка) + повнозначне: з-за хмари, з-поміж книг, заради миру, попід горою, незважаючи на дощ, принесіть же, розповіли б, таки написав.

2. Фразеологізми: байдики бити, дати березової каші, танцювати під чужу дудку, сім п’ятниць на тиждень.

3. Аналітичні (складні) форми слів: буду відпочивати (майбутній час дієслова – відпочиватиму); найбільш цікавий (найвищий ступінь порівняння прикметників); буду спортсменом, стану відомим – сполучення іменних частин мови з дієслівними зв’язками (складні іменні присудки).

4. Однорідні члени речення (сурядний зв’язок): день і ніч, добрий і чесний, я або ти, вітряно й холодно.

5. Граматична основа речення (підмет + присудок): Поле чорніє. Проходять хмари (М.Рильський).

Групи словосполучень за способом вираження головного слова

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на:

1. іменникові (головне слово іменник): історична пам’ять, солов’їна мова, мамина ніжність, турбота батьків, дорога на Київ, восьмий поверх, мої друзі, бажання вчитися, роздуми вголос;

2. прикметникові (головне слово прикметник): вірний присязі, вищий за брата, щирий серцем, готовий допомогти, безмежно щасливий;

3. числівникові (головне слово числівник): сім кілометрів, двоє спортсменів, третій за списком, декілька олівців, один з нас, чимало приїжджих;

4. займенникові (головне слово займенник): кожний з нас, хто-небудь з нас, щось веселе, дещо з одягу, ніхто з присутніх;

5. дієслівні (головне слово дієслово): читати книжку, розмовляти з другом, залишитися без нічого, довго чекати, знати багато, стати навшпиньки, іти не оглядаючись, здаватися втомленим, просити почекати, варто подумати;

6. прислівникові (головне слово прислівник): недалеко від села, зовсім близько, надзвичайно просто, краще за художника, далеко від міста, високо в небі, надзвичайно серйозно, дуже тепло.

За смисловими відношеннями між їхніми членами словосполучення бувають: 1) означальні (атрибутивні) — залежне слово вказує на ознаку предмета: осінній день, київські каштани, цвіт яблуні, вода з криниці, робота вручну; 2) додаткові (об'єктні) — залежне слово називає предмет, на який спрямована дія або ознака: малювати картину, диви­тися на людей, ласий до меду; 3) обставинні (адвербіальні) — залежне слово називає різні обставини: повернутися пізно, навчатися в університеті, завмерти від здивування.