2 Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій здійснюється на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум поворотного грошового потоку по них, з іншого. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має суттєві відмінні риси.

Основу поточного зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування становлять суми періодично виплачуваних за ними відсотків (на вклади в статутні фонди; на депозитні вклади в банках; по облігаціях та інших боргових цінних паперів) і дивідендів (за акціями та іншим пайовою цінних паперів).

Крім того, фінансові активи продаються (погашаються) наприкінці терміну їх використання підприємством (або в кінці обумовленого фіксованого терміну їх обігу) за тією ціною, яка склалася на них на момент продажу на фінансовому ринку (або за заздалегідь обумовленою фіксованою їх сумі). Отже, до складу поворотного грошового потоку за фінансовими інструментами інвестування входить вартість їх реалізації після закінчення терміну їх використання (фіксованої вартості за борговими фінансовими активами та поточної курсової вартості за пайовою фінансових активів).

Очікувана норма інвестиційного прибутку задається самим інвестором. Цей показник формує і суму інвестиційних витрат в той чи інший інструмент фінансового інвестування, яка повинна забезпечити йому очікувану суму прибутку. Ця розрахункова сума інвестиційних витрат являє собою інвестиційну вартість фінансового інструменту, яка складається в умовах очікуваної норми прибутку по ньому з урахуванням відповідного рівня ризику.

Якщо фактична сума інвестиційних витрат за фінансовим інструментом перевищуватиме його інвестиційну вартість, то інвестування буде не ефективним (тобто інвестор не отримає очікувану суму інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних витрат (тобто вартості придбання фінансового інструменту, яке, як правило, відбувається за ринковою вартістю) буде нижче інвестиційної вартості фінансового інструменту, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор отримає інвестиційний прибуток в сумі, більшій ніж очікувана).

З урахуванням викладеного оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінки інвестиційної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому. Принципова модель оцінки інвестиційної вартості фінансового інструменту інвестування має наступний вигляд:

,

де - інвестиційна вартість фінансового інструменту;

- очікуваний зворотній грошовий потік за період використання фінансового інструмента;

- очікувана інвестором норма доходу за фінансовим інструментом;

- очікуваний період володіння (число періодів формування зворотних потоків по всіх їх формах).

Особливості формування поворотного грошового потоку по окремих видах фінансових інструментів визначають різноманітність варіацій використовуваних моделей оцінки їх реальної вартості.

Моделі оцінки вартості облігацій побудовані на наступних вихідних показниках: а) номінал облігації: б) сума відсотка, виплачувана по облігації; в) очікувана норма доходу по облігації: г) кількість періодів до терміну погашення облігації.

Базисна модель оцінки вартості облігації [Basis Bond Valuation Model] або облігації з періодичною виплатою відсотків має наступний вигляд:

,

де - інвестиційна вартість облігації з періодичною виплатою відсотків;

- сума відсотка, виплачувана в кожному періоді (твір номіналу облігації на оголошену ставку відсотка);

- номінал облігації, що підлягає погашенню в кінці періоду її обігу;

- очікувана інвестором норма доходу по облігації;

- число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації.

Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні має наступний вигляд:

.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна інвестиційна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні, дорівнює сукупним виплатам номіналу і суми відсотка по ній, наведеним до справжньої вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).

Модель оцінки вартості облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків, має наступний вигляд:

.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна інвестиційна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній, являє собою її номінал, приведений до справжньої вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку.

Трансформуючи відповідним чином зазначені моделі (тобто змінюючи шуканий розрахунковий показник) можна по кожному виду облігацій розрахувати очікувану норму доходу, якщо показник інвестиційної вартості облігації замінити фактичного (ринковою) ціною її реалізації на фондовому ринку.

Моделі оцінки вартості акцій побудовані за наступними вихідними показниками: а) вид акції - привілейована або проста; б) сума дивідендів, передбачувана до отримання в конкретному періоді; в) очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації (при використанні акції протягом заздалегідь визначеного періоду); г) очікувана норма доходу по акціях; д) число періодів використання акції.

Модель оцінки вартості привілейованої акції заснована на тому, що ці акції дають право їх власникам на отримання регулярних дивідендних виплат у фіксованому розмірі. Вона має наступний вигляд:

,

де - інвестиційна вартість привілейованої акції;

- дивіденди, передбачені до виплати по привілейованої акції в майбутньому періоді;

- очікувана інвестором норма доходу.

Модель оцінки вартості простої акції при її використанні протягом невизначеного тривалого періоду часу має наступний вил:

,

де - інвестиційна вартість акції, використовуваної протягом невизначеного тривалого періоду часу;

- дивіденди, передбачувані до одержання в кожному t-му періоді.

Розглянутий варіант являє собою гіпотетичний випадок, тому жоден інвестор не планує тримати свої фінансові активи такий тривалий час (за цей термін йому представиться ряд можливостей реінвестувати капітал на більш вигідних умовах) і не зможе скласти такий тривалий прогноз отримання дивідендів. Тому розглянемо більш типові ситуації, коли грошовий потік буде складатися не тільки з дивідендів, а й змінилася вартості акції при її реалізації.

Модель оцінки вартості простої акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну, має наступний вигляд:

,

де - очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду володіння;

n - очікуваний період володіння акцією.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну, дорівнює сумі передбачуваних до отримання дивідендів у використовуваних періодах і очікуваної курсової вартості акції в момент її реалізації, приведеної до поточної вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює очікуваної нормі доходу. Іншими словами економічний зміст даної моделі аналогічно Основний моделі оцінки облігацій. Відмінності полягають лише в тому, що замість суми відсотків використовуються показники диференційованої по роках суми дивідендів, а замість номіналу облігації - прогнозована ринкова ціна акції в момент її реалізації. Сам же механізм розрахунку інвестиційної вартості при цьому не змінюється.

Розглянута принципова модель оцінки вартості акцій при її використанні протягом невизначеного періоду часу має ряд варіантів:

Модель оцінки вартості простих акцій зі стабільним рівнем дивідендів має наступний вигляд:

,

де - виплачені дивіденди в останньому звітному періоді.

Модель оцінки вартості простих акцій з постійно зростаючим рівнем дивідендів (вона відома як "модель Гордона") має наступний вигляд:

,

де - сума останнього виплаченого дивіденду;

- очікуваний темп приросту дивідендів;

Оцінка інвестиційної вартості фінансового інструменту в зіставленні з ціною його поточної ринкової котирування або розрахована очікувана норма доходу по ньому є основним критерієм прийняття управлінських рішень щодо здійснення тих чи інших фінансових інвестицій. Разом з тим, у процесі прийняття таких управлінських рішень можуть бути враховані і інші чинники - умови емісії цінних паперів, галузева чи регіональна приналежність емітента, рівень активності звернення тих чи інших інструментів фінансового інвестування на ринку та інші.