Класифікація та принципи проведення банківських операцій

Розглянувши основні функції комерційних банків виділимо операції,

які є основними у діяльності банків. Основною характерною ознакою діяльності саме банку є виконання ним у сукупності трьох основних операцій:

• залучення коштів на вклади (пасивні операції);

• видача кредитів (активні операції);

• комісійно-посередницькі операції (банківські послуги).

Дані операції дозволяють здійснювати емісію грошей в процесі депозитного і кредитно-розрахункового обслуговування всіх суб’єктів ринку.

Активні операції банків пов'язані з розміщенням коштів і проводяться з метою отримання доходу та для підтримки ліквідності. До активних операцій банку належать надання кредитів та позичок, купівля-продаж цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції, формування різних категорій резервів, інвестиції в основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні активи.

До пасивних операцій банку належать операції, пов'язані з формуванням ресурсної бази банку. Це операції із залучення основних депозитів та фондів грошового ринку, випуск акцій для збільшення власного капіталу чи емісія боргових зобов’язань для збільшення кредитного потенціалу банку.

До послуг, які можуть надавати банки, відносять послуги з управління

активами інших суб’єктів ринку, консалтингові, гарантійні, посередницькі, довірчі та інші послуги. Характерним у наданні банківських послуг є те, що цей вид діяльності не супроводжується значними змінами в активах чи пасивах банку.

Специфіка всіх операцій банку полягає в тому, що навіть суттєве збільшення активів і пасивів банку не супроводжується різким збільшенням прибутку, а зменшення активів та пасивів банку не призводить до значних втрат, оскільки збільшення обсягу активів пов'язано із залученням додаткових коштів і збільшенням витрат із залученням коштів, а зменшення активів приводить до зменшення витрат залучення коштів.

Механізм реалізації основних видів банківських послуг в сучасних умовах

Банківська послуга – це кінцевий результат діяльності банку, спрямований на оптимальне забезпечення потреб клієнтів й отримання прибутку банком. Фактично банківська послуга є формою вираження взаємин між клієнтом і банком, представленою комплексом банківських операцій.

Послуги, які надаються банком, мають закінчений цикл виробництва й розвитку: маркетингове дослідження, виробництво, стимулювання збуту, продаж та споживання.

Банківська послуга відображає взаємини між клієнтами і банком та представлена комплексом банківських операцій, які забезпечують оптимальне задоволення потреб клієнтів і створюються банком з метою отримання прибутку. Послуги, які надаються банком, мають закінчений цикл виробництва та розвитку: маркетингове дослідження, виробництво, стимулювання збуту, продаж та споживання.

Діючи в інтересах учасників економічних відносин, банк задовольняє їх потреби, основними з яких є:

1. Потреби у збільшенні ресурсів.

2. Потреби в отриманні (мобілізації) додаткових ресурсів.

3. Потреби у здійсненні розрахунків та платежів.

4. Потреби в збереженні грошових коштів та цінностей.

5. Потреби в отриманні інформації, консультації.

Задоволення вказаних потреб і утворює зміст банківської послуги.

Банківським послугам притаманні специфічні особливості:

• надання банківських послуг пов’язане з використанням грошей в різних формах (готівковій та безготівковій);

• абстрактність (послуги не відчутні на дотик, а також складність для сприйняття);

• купівля-продаж більшості банківських послуг характеризується тривалістю в часі. Як правило, угода не обмежується одноразовим актом, встановлюються більш - менш тривалі стосунки клієнта з банком;

• банківські послуги не є лише монополією банку, їх можуть надавати і парабанківські установи. Одним із прикладів є кредитна спілка, яка також може надавати послуги, пов’язані з кредитуванням.

Банківські установи здійснюють різноманітні послуги, розробляють нові банківські продукти і здійснюють їх просування та розповсюдження на ринку, та підтримують вже існуючі банківські продукти. Усю цю діяльність об’єднує те, що ми сьогодні називаємо ринком банківських продуктів. Його існування є невіддільним результатом діяльності банків.

Під ринком банківських послуг розуміємо сферу відносин які пов’язані зі створенням оптимальних умов по залученню тимчасово вільних ресурсів і ефективному їх розміщенню з метою задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій та з одержанням банківського прибутку.

Роль ринку банківських послуг, полягає у тому, що він забезпечує:

• мотивовану мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного

бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

• реалізацію вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

• перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

• фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

• вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

• формування ринкових цін на окремі види фінансових активів та послуг;

• страхову діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

• проведення операцій, пов’язаних із експортом та імпортом фінансових активів та інші фінансових операцій, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю;

• кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом

розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

• відповідність професійних якостей та ділової репутації персоналу встановленим законом вимогам.

Основними ознаками структурування ринку банківських послуг є:

• поділ залежно від виду банківського продукту;

• за клієнтською ознакою.

Так, найбільш поширеним є поділ ринку банківських послуг на відповідні сектори за продуктовою ознакою, тобто залежно від виду послуг, що надаються. Основними видами послуг, характерними для банків є: депозитні послуги, кредитні послуги, розрахунково-касові послуги, а також ряд нетрадиційних послуг, таких, як трастові, консультаційні, послуги зі збереження цінностей.

Наступний критерій, за яким структурують ринок банківських послуг – це клієнтська ознака, тобто виокремлення складових даного ринку залежно від юридичного статусу клієнтів.

Відповідно клієнти банку поділяються на юридичних і фізичних осіб. Набір послуг, котрі надаються юридичним особам, універсальніший і відносно менш різноманітний, ніж набір послуг для фізичних осіб. Крім того, на потребу в тих чи інших послугах фізичної особи впливає дуже багато факторів, а саме: стать, вік, сімейний стан, професійне спрямування. Споживачами оптових банківських послуг є відповідно юридичні особи, а роздрібних – фізичні.

Суб’єктами ринку банківських послуг є:

1. Центральний банк, на який покладено здійснення регулювання функціонування ринку банківських послуг з боку держави.

2. Комерційні банки, які пропонують клієнтам різноманітні банківські послуги, тобто формують пропозицію.

3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які створюють конкуренцію для комерційних банків, оскільки різними шляхами вони намагаються залучити вільні грошові кошти клієнтів.

4. Юридичні та фізичні особи, які формують попит на послуги і є їхніми споживачами.

Необхідними умовами функціонування ринку банківських послуг в економічній системі є:

• регулювання і регламентація ринкових відносин на ринку банківських послуг вітчизняним законодавством;

• наявність портфеля різноманітних послуг;

• ринкове ціноутворення на банківські послуги;

• зважене державне регулювання ринку банківських послуг з метою підтримання його стабільності;

• прозорість інформації про стан і тенденції розвитку ринку банківських послуг та його учасників.