Тема 9. Реструктуризація банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків Сутність та економічний зміст поняття “реструктуризація”

Українська економіка переживає низку структурних змін, пов'язаних з перерозподілом власності, посиленням ролі держави, активною експансією іноземного капіталу, реформуванням корпоративного і податкового законодавства.

Заходи, спрямовані на поліпшення ситуації, такі як: удосконалення управління, продаж активів, зниження витрат, скорочення чисельності персоналу, призупинення виплати дивідендів і навіть додаткове влиття капіталу не завжди забезпечують очікувані результати. Тому держава вдається до реструктуризації банківської системи.

Практичними наслідками проведення реструктуризації банківської системи є удосконалення системи прийняття управлінських рішень, підвищення рівня самостійності й відповідальності структурних підрозділів, забезпечення стратегії розвитку та отримання максимальних результатів від діяльності.

Проведення реструктуризації банківської системи характеризується низкою особливостей. До них належать:

1. зміна динаміки бізнес-процесів;

2. посилення конкурентної боротьби за ресурси;

3. створення нових технологічних можливостей;

4. зростання залежності від потреб ринку.

Для ефективного проведення реструктуризації необхідне розроблення її комплексної програми. У концепції повинні бути позначені, розкриті і доведені до конкретної програми дій цільові установки зміни комерційних банків. Вона передбачає систематизацію орієнтирів і методів реструктуризації безпосередньо комерційних банків як первинного інституту банківської системи. Основою розробки концепції слугує стратегічний підхід до банківської реструктуризації. Стратегічні зміни повинні спонукати до еволюції комерційного банку, його руху вперед.

Таким чином, реструктуризація банківської системи – це взаємопов’язані зміни організаційної, управлінської, юридичної, технологічної сфер діяльності комерційних банків, з метою недопущення виникнення кризових ситуацій. Зміна однієї складової призводить до змін інших і, таким чином, відбувається зміна структури банківської системи.

Основні цілі та етапи реструктуризації банківської системи

У процесі реструктуризації банківської системи слід виділити такі її основні цілі, як:

1. підтримка життєдіяльності банківської системи, збільшення її капіталу, поліпшення якості активів, створення довгострокової ресурсної бази для банківського обслуговування потреб реальної економіки;

2. ліквідація неплатоспроможних, що втратили капітал, кредитних організацій, які не мають перспектив подальшого існування;

3. реформування великих неплатоспроможних банків, ліквідація яких принесла б значні соціальні й економічні втрати;

4. відновлення до банків довіри громадян - вкладників, клієнтів- юридичних осіб та іноземних партнерів;

5. захист внесків населення, розміщених у банках;

6. відсторонення нездатного до конструктивної роботи банківського управлінського персоналу, заміна його на менеджерів, що сумлінно захищають інтереси всіх кредиторів і акціонерів (учасників) банку;

7. залучення до участі в капіталах банків нових власників.

Вищевикладене дає можливість стверджувати, що досягнення поставлених цілей та завдань можливе лише за умови взаємозв’язку і співпраці усіх структурних елементів банківської системи. Реструктуризацію слід розглядати на трьох рівнях – системному, рівні Національного банку України та внутрішньобанківському рівнях.

Трансформація суспільних відносин призводить до зміни етапів реструктуризації, які мають циклічний характер, певне часове обмеження і залежить від проведення перетворень, їх цілей, ролі менеджменту в даному процесі, інтересів різних груп учасників тощо.

Проаналізувавши рис. 9.1 та рис. 9.2, можна стверджувати, що між рівнями реструктуризації банківської системи існує тісний Результатами проведення оперативної реструктуризації є: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів діяльності. Стратегічна реструктуризація забезпечує довготермінову конкурентоспроможність.

Слід зазначити, що реструктуризація банків тісно пов’язана з поглибленням суспільного розподілу праці й може здійснюватися з метою виокремлення спеціалізації або універсалізації банків. Універсальні банки є більш мобільні та мають можливості вести прибуткову діяльність в умовах нестабільної економіки. За рахунок спеціалізації досягається отримання прибутку в умовах зростання конкуренції та наявності резервів у банківській діяльності.

Стратегія реструктуризації банків у стані фінансової скрути передбачає створення правових й економічних умов для ефективного функціонування спеціалізованих банків і фінансово-кредитних установ як інститутів, що здійснюють свою діяльність винятково у цих сферах, а також відповідних банківських об’єднань, корпорацій та холдингових груп.

Згідно з вищевикладеним, базовим рівнем реструктуризації банківської системи є внутрішньобанківська реструктуризація, тому її потрібно розглянути детальніше. Реструктуризація комерційних банків може бути спрямована як на їх фінансове оздоровлення, так і на ліквідацію. Але і в першому, і в другому випадках цілі реструктуризації залишаються незмінними: максимально швидке оздоровлення банківської системи.