IV. Слухання

Уже майже два століття переказують, як віртуозний музикант дивував слухачів надзвичайною технікою та грав на одній струні, коли порвалися інші…

У творчості Н.Паганіні набули досконалості сольні жанри інструментальної музики. У знаменитих «Каприсах» скрипка сміється і плаче, передаючи всю силу людських почуттів. А у п’єсі «Кампанелла» її звучання «розсипається» барвистим переливчастим дзвоном.

Слухання Н. Паганіні «Кампанелла»

• Що виражає та зображає музика?

• Зверніть увагу на художній образ музики.

Музичний словничок!

Кампанелла (з італ. - дзвіночок) – назва музичної п’єси, що відтворює передзвін дзвіночків.

Слухання Н.Паганіні «Каприс №24»

Каприс, капричіо (з італ. каприз, примха) – віртуозна інструментальна п’єса у вільній формі.

• На якому інструменти виконується «Каприс» №24?

• Скільки інструментів виконують твір «Кампанелла»?

Залежно від кількості виконавців інструментальна музика буває : сольною (для одного інструмента у супроводі чи без нього); ансамблевою (для невеликого складу виконавців); оркестровою (для виконання оркестром).

Походження та розвиток струнних інструментів.

Здається, ці інструменти зовсім різні. Проте «пращур» у них один – звичайнісінька тятива мисливського лука, що стала першою у світі струною.

• Простежте за схемою(сторінка 49 ), який шлях пройшли струнні інструменти від давньої ліри до роялю.

«Душею фортепіано» називають композитора і піаніста Фридерика Шопена (1810-1849) – засновника класичної музики Польщі.

«Доля нагородила поляків Шопеном, як австрійців Моцартом», - писали сучасники про молодого, надзвичайно талановитого музиканта.

З дитинства Фридерик виявив унікальні музичні здібності. Перші уроки гри на фортепіано п’ятирічному хлопчику дала восьмирічна сестра Людвіка. Фортепіано з дитинства було улюбленим інструментом не лише Шопена - виконавця, а й Шопена – композитора. Свій перший фортепіанний твір – невеликий полонез хлопчик написав у семирічному віці. Композиторський дебют був успішним, і у тому ж році твір опублікували.

Перший виступ приніс восьмирічному Фридерику широку відомість, а в 12 років він був визнаний одним із кращих піаністів Варшави. По закінченні Варшавської вищої школи музики 19-річний Шопен офіційно удостоєний характеристики музичний геній.

Концертні програми, з якими ще зовсім юний Фридерик гастролював Європою, мали приголомшливий успіх. «Шапки геть, панове, перед вами геній!» - писав тоді композитор Робнрт Шуман.

Майже весь творчий доробок Ф.Шопена складають фортепіанні твори: вальси, полонез, мазурки, прелюдії … У багатьох з них звучать інтонації польського фольклору, хоча справжні народні мелодії композитор не використовував.

Окрасою творчості Ф.Шопена є прелюдії - лаконічні (іноді по 16-20 тактів), але дуже виразні п’єси. У них передано найрізноманітніші почуття людини: радість і задумливість, м’який гумор і глибокий смуток…

У деяких прелюдіях майстерно зображено яскраві сценки з народного життя, невипадково музика таких п’єс просякнута інтонаціями польського фольклору.

Слухання Фридерика Шопена Прелюдія № 4 і №7

• Порівняйте контрастні художні образи прелюдій;

• Порівняйте засоби музичної виразності прелюдій (мелодію, ритм, лад, темп, динаміку);

• Яка прелюдія більш співзвучна твоєму настрою?

Музичний словничок !

Прелюдія (з лат. - виступ)- вступ до музичного твору або невелика п’єса імпровізаційного характеру. Прелюдія може бути самостійним твором або передувати іншій музичній п’єсі.

Це цікаво знати!

Музичний інструмент фортепіано здобув свою назву за спроможність звучати і гучно і тихо. Винайшов його у 1709 році італійський майстер Бартоломео Крістофорі.

Перші «гучно-тихі» інструменти називали піано-форте . Згодом ці два італійські слова поміняли місцями – і виникла сучасна, звична для нас назва.

Є два різновиди фортепіано: піаніно (з італ. – маленьке піано) і рояль (з фр. - королівський). Вони мають однакову клавіатуру, грають на них також однаково.

Музику, написану для цих інструментів, називають фортепіанною.

Музична скарбничка !

По клавішах чорних і клавішах білих ходили три знаки. Ті знаки уміли замінювать клавіши легко й проворно - то чорну на білу, то білу на чорну.

Дієз міг підвищити звук на півтона.

Для ноти він був, як маленька корона,

Бо звук враз ставав трохи тонше і вище

Й до правого краю рояля поблище.

Бемоль – другий знак – теж поважна персона:

Понизити міг кожний звук на півтона.

І ноти слухняно корилися долі –

Спускалися вниз за наказом Бемоля.

І тільки Бекар не любив щось міняти.

Ходив, наступаючи друзям на п’яти:

«Благаю, у спокої ноти лишіть,

А я поверну все на місце за мить!»

Отак з давнини і донині блукають

Вони в чорно-білому нотному краї.

• Проспівайте гаму і знайдіть у ній тони і півтони;

• Запам’ятайте назви знаків, що вказують на зміну висоти звуків;

• Послухайте звучання тонів і півтонів на білих і чорних клавішах.

Запам’ятай!

Велику відстань між двома сусідніми звуками звукоряду називають тон, а малу – півтон.

Кожний тон можна поділити на два півтони. Для цього використовують знаки: дієз, бемоль, і бекар.