6. Основні стилі спілкування.

Стиль спілкування суттєво впливає на поведінку людини під час її взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається такими факторами: особистісні якості людини, її світогляд та соціальний статус у певному суспільстві, характеристиками цього суспільства та ін.

Ритуальне спілкування – головним завданням партнерів є підтримка зв’язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства. При цьому важливим є те, що партнер при ритуальному спілкуванні є немовби необхідним атрибутом виконання ритуалу. У реальному житті існує велика кількість ритуалів, іноді дуже різних ситуацій, у яких кожний бере участь як «маска» із заздалегідь визначеними якостями. Ці ритуали вимагають від учасників тільки одного – знання правил гри. Наприклад, ми вітаємося із знайомими та малознайомими людьми, говоримо про погоду, сміємося, скаржимося на побутові труднощі.

Маніпулятивне спілкування – до партнера відносяться як до засобу досягнення зовнішніх по відношенню до нього цілей. У маніпулятивному спілкуванні своєму співрозмовникові демонструється лише те, що допоможе досягненню мети. У цьому виді спілкування ми, по суті, «підсовуємо» партнеру стереотип, який ми вважаємо найбільш вигідним у даний момент. Переможе той, хто виявиться найбільш винахідливим маніпулятором, тобто той, хто краще знає партнера, краще розуміє цілі, краще володіє технікою спілкування.

Гуманістичне спілкування – це особисте спілкування, що дає змогу задовольнити такі людські потреби, як розуміння, співчуття, співпереживання. Цілі гуманістичного спілкування із самого початку не закріплюються і не плануються. Специфічною особливістю цього спілкування є спільна зміна уявлень обох партнерів, що визначається глибиною спілкування. Приклад гуманістичного спілкування: інтимне, педагогічне, довіряючи, спілкування лікаря та пацієнта тощо.

Авторитарне спілкування – це влада одного в процесі спілкування. Одноосібне ухвалення рішення, накази вказівки. Люди, що сповідують авторитарний тип взаємодії, мають догматичне мислення, за якого тільки одна думка (переважно керівника) правильна, а всі інші помилкові.

Демократичне спілкування – колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей. Врахування інтересів, потреб, бажань, учасників комунікативного процесу.

Ліберальне спілкування – «пливе за течією», часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоініціативний у спілкуванні.

Лекція 2

Тема 2: Процес спілкування як обмін інформацією. (2 години).

Мета: сформувати у студентів уявлення про зворотній зв’язок, про комунікативні бар’єри у спілкуванні та про основні види інформації.

План:

1. Специфіка процесу обміну інформацією.

2. Види інформації.

3. Форми передавання інформації.

4. Комунікативний простір міжособистісних стосунків.

5. Поняття зворотного зв’язку.

6. Поняття «Комунікативного бар’єру».

Рекомендована література:

1. Гусев Г.В. Психология общения: текст лекций спецкурса. – М., 1980.

2. Добрович А.Б. Общение: наука и исскуство. – М., 1980.

3. Коломинский Я.Л. психология общения. – М., 1974.

4. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990.

5. Рогов Е.И. Психология общения. – М., 2001.

6. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування. Навчальний посібник. – К., 2004.