3. Форми передавання інформації.

Зазвичай виокремлюють безпосередню міжособистісну комунікацію і масову, організовану і стихійну.

Масова організована (офіційна) комунікація – це систематичне поширення спеціально підготовлених повідомлень із застосуванням технічних засобів тиражування інформації (радіо, телебачення, кіно, преса, відеозаписи, звукозаписи тощо), які мають соціальне значення й використовуються з метою впливу на установки, поведінку, думки і оцінки людей. Масова систематична комунікація значно розширює коло інтересів людей. З одного боку, їх дедалі більше хвилюють проблеми соціального характеру, а з іншого ЗМІ, зокрема телебачення провокують агресію в поведінці певної частини індивідів, насилля стосовно один одного. Масова організована комунікація виконує низку функцій:

• Поширює знання про дійсність;

• Має освітньо-виховний характер;

• Здійснює соціальне регулювання;

• Поширює масову культуру та розваги;

• Задовольняє потребу людей в отриманні відповідної інформації тощо.

Основними ознаками масової систематичної комунікації є публічність, темп передавання і швидкоплинний характер інформації. Отримання і сприймання такого виду інформації масовою аудиторією дає низку типових ефектів:

• Утілитарний – задоволення від інформації під час розв’язання різних життєвих проблем;

• Престижний – втіха від інформації, яка прямо чи опосередковано підтримує цілі та цінності певної групи, до якої належить реципієнт;

• Естетичний – радість естетичного збагачення;

• Емоційний – емоційна розрядка тощо.

Стихійне передавання інформації – це чутки, під якими зазвичай розуміють інформацію, що надходить від однієї або більше осіб, про нічим непідтверджені події. Вони з’являються тоді, коли система офіційної комунікації не дає тим чи іншим подіям роз’яснень, які б знімали психічне напруження. Чутки можуть як спонтанно виникнути, так і навмисно поширюватися з метою пропаганди або впливу. Інформація, котра міститься в чутках, як правило, задовольняє певну психічну потребу людини чи групи людей, яка не задоволена іншими шляхами. Відповідно до достовірності чутки поділяють на:

• Абсолютно недостовірні;

• Недостовірні з елементами правдоподібності;

• Правдоподібні;

• Достовірні чутки з елементами неправдоподібності.

Чутки, що визначають загальний тип емоційної реакції бувають такі:

• Чутка-бажання;

• Чутка-страховище;

• Агресивна чутка.

Розглядаючи види й форми комунікації варто звернути увагу на їхню детермінацію культурними традиціями. Передусім йдеться про найдавніші культурні норми, які впливають на сприймання інформації і мають заборонений характер, розрізняють:

1. Табу.

• мовні табу, які передбачають заборони вимовляти окремі слова і словосполучення.

• Тематичні табу - характеризуються цілковитою відмовою вести розмови на ті чи інші теми.

• Контактні табу – це заборона на деякі або будь-які види комунікації між представниками певних соціальних ролей (між зятем та тещою).

Залежно від виду невербальної комунікації табу бувають: мімічні, пара лінгвістичні, кінетичні, проксемічні. Будь-який етикет, сценарій, повідомлення складається з табу, імперативів, факультативів. Імператив визначається як обов’язковий мінімум у діях комунікатора. Під факультативами розуміються різноманітні елементи спілкування, які надають комунікації інформативності й емоційної насиченості.

2. Стереотипи.

Стереотипи проявляються в наших судженнях, висловлюваннях, у нашому способі мислення.