Функції контролю

Контролююча – полягає у отриманні викладачем інформації про хід пізнавальної діяльності студентів, про те, як іде засвоєння для визначення можливостей подальшого просування в оволодінні змістом освіти. Перевірка є одночасно засобом виявлення ефективності методів і прийомів навчання, що застосовуються самим викладачем.

Навчальна – сприяє більш глибокому засвоєнню програмового матеріалу, тобто в процесі слухання відповідей товаришів, доповнень викладача здійснюється систематизація знань, їх закріплення.

Діагностично-керуюча – забезпечує виявлення причин труднощів, які виникають у студента у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, визначення конкретних шляхів усунення недоліків.

Стимулюючо-мотиваційна – оцінювання навчальних досягнень повинно стимулювати бажання студентів поліпшувати свої результати, самореалізовуватися в навчанні.

Розвивальна – вимагає спрямування оцінювання на формування самостійного творчого мислення студентів, умінь робити висновки, узагальнювати, застосовувати знання у змінених або нових ситуаціях, визначати головне.

Виховна – привчає студентів до систематичної роботи, сприяє формуванню дисциплінованості, активності, самостійності, допомагає розібратись у собі.

Конференція навчальна – організаційна форма навчання, спрямована на розширення, закріплення і вдосконалення знань, формування досвіду творчої діяльності. Проводиться, як правило, з декількома навчальними групами. Головне у конференції – вільне, щире обговорення проблемних питань.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, що ґрунтується на поєднанні модульної організації навчального процесу та використання кредитів ECTS для обліку навчального навантаження студентів.

Курсові проекти (роботи) – виконуються з метою закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних під час навчання та їхнього застосування для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика курсових проектів (робіт) має тісно пов’язуватися з потребами конкретного фаху. Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії) за участю керівника курсового проекту (роботи).

Лабораторне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому учні (студенти) під керівництвом педагога проводять експерименти чи досліди в навчальних лабораторіях з використанням відповідного обладнання, комп’ютерної техніки.

Лабораторний метод ґрунтується на самостійному проведенні тими, хто навчається, експериментів, дослідів із застосуванням приладів, інструментів, тобто із використанням спеціального обладнання.

Лекція (від лат. lectio – читання) – спосіб викладу (логічно стрункого,, систематизованого, послідовного та ін.) об’ємного теоретичного матеріалу для забезпечення свідомого сприймання й засвоєння наукової інформації студентами. До лекції у вищій школі ставиться ряд загальних дидактичних вимог. По-перше, зміст лекції має відповідати робочій навчальній програмі, відображати найновітніші досягнення науки, висвітлювати перспективи подальшого розвитку наукових пошуків. По-друге, у лекції мають реалізовуватись вимоги загально дидактичних принципів навчання: науковості, систематичності і послідовності, свідомості, активності й самостійності, наочності, зв’язку змісту навчального матеріалу з професіональною діяльністю, доступності, емоційності. По-третє, має бути забезпечена логічно доцільна структура лекції відповідно до змісту навчального матеріалу. По-четверте, лекція має сприяти активізації мисленнєвої діяльності студентів з метою їх інтелектуального розвитку. По-п’яте, у лекції доцільно виокремлювати певні компоненти змісту для самостійного опрацювання студентами з належним методичним забезпеченням.

Лекція містить у собі можливості здійснення освітньої, розвивальної, виховної, організуючої функцій. Освітня функція – забезпечує можливості для оволодіння змістом навчального матеріалу на рівні історичного досвіду і ознайомлення з новими досягненнями науки, усвідомлення перспективи подальшого розвитку наукових пошуків у відповідних галузях, а також розкриття можливостей використання конкретних знань у професійній діяльності. Розвивальна функція – зумовлена необхідністю забезпечення оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості шляхом включення її в активну розумову діяльність. Виховна функція лекції дає змогу формувати у майбутніх фахівців певні морально-духовні якості безпосередньо через зміст навчального матеріалу і організацією їх на конкретну пізнавальну діяльність. Організуюча функція лекції особливо важлива з погляду мобілізації студентів на навчальну діяльність. Це той стрижень навколо якого групуються всі інші види навчальної діяльності.

Лекція навчальна – це логічно завершений, науково-обгрунтований і систематизований виклад певного наукового питання, ілюстрований, за необхідності, засобами наочності та демонструванням дослідів.

Метод виховання – спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямований на формування в них певних поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Метод демонстрацій – ознайомлення учнів (студентів) із явищами, процесами, об’єктами в їхньому природному вигляді.

Метод ілюстрацій – передбачає показ предметів, процесів та явищ у їх символічному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій, пласких моделей тощо.

Метод конкретних ситуацій (кейс-метод) – це такий метод навчання, за якого студентам пропонується проаналізувати реальну життєву ситуацію. Опис цієї ситуації одночасно відображає не тільки якусь практичну проблему, але й актуалізує певний комплекс знань, які необхідно засвоїти під час вирішення проблеми. При цьому сама проблема не має однозначного вирішення, являє собою особливий, розгалужений і неоднозначний оптимум.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії викладачів та студентів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку у процесі навчання.

Метод презентацій використовується для представлення досягнень або викладення матеріалу, що вимагає унаочнення у максимальному обсязі.

Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності – це сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування.

Методи навчання – способи спільної діяльності педагога та учнів, спрямовані на досягнення ними освітніх цілей.

Метод навчання - це упорядкована за певними принципами система цілеспрямованих послідовних дій суб’єктів навчання над свідомо визначеним предметом діяльності із застосуванням відповідних засобів, внаслідок чого отримують очікувані результати навчання.

Модуль – логічно завершена частина навчального матеріалу, яка обов’язково супроводжується контролем рівня знань й сформованості умінь та навичок студентів.

71. Модульно-рейтингова система контролю навчальної успішності студентів – системне і систематичне оцінювання дій та результатів дій студентів над завданнями до кожної теми навчальної дисципліни упродовж всього навчального року (поточний контроль) та оцінювання рівня засвоєння основних положень дисципліни на іспиті (підсумковий контроль).

«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, який здійснюється шляхом вільного обговорення думки всіх учасників.

Моральне виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, спрямована на формування у студентів стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Навіювання (сугестія) – це метод виховання, що передбачає психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу, розрахований на безперечне сприйняття слів, думок і волі. Основним засобом навіювання є слово. Несловесні фактори (жести, міміка) мають обмежені можливості.

Навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок.

Навчальні задачі – це чітко сформульовані проблеми й умови їх розв’язання, в яких розмежовується відоме і невідоме. Тобто те, що слід віднайти шляхом здійснення певної послідовності дій.

Навчальний модуль у практиці організації навчання за умов України розглядається як: а) змістова одиниця вимірювання навчальної інформації; б) відносно цілісний комплекс навчальних елементів, що складаються з окремих чи інтегрованих дисциплін, або їх розділів, сукупності тем чи окремих питань.

Навчання у вищій школі – спеціально організована взаємодія суб’єктів пізнавальної діяльності, яка моделюється (визначається її цілі завдання, зміст, структура, методи, форми, мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання) для активного опанування студентами основами соціального досліду, накопиченого людством у різних галузях науки з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-волевої сфер їхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.

Навчальна (типова) програма нормативної дисципліни – це програма вивчення дисципліни відповідно державного стандарту освіти з врахуванням теоретичних та практичних занять, а також самостійної роботи.

Навчальний план – це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки фахівця і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю.

Навчання – це процес формування знань, умінь та навичок, який відбувається під цілеспрямованим керівництвом викладача або вчителя.

Напрями виховання – це певні спрямування, в яких має здійснюватися виховна робота.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. До неї входять: педагогіка народознавства; етнопедагогіка, родинна педагогіка, педагогічна деонтологія, козацька педагогіка, педагогіка народного календаря.

Науково-популярна розповідь – це метод навчання і виховання, який передбачає логічно-послідовний виклад фактичного матеріалу, що заснований на причинно-наслідкових зв’язках.

Нормативні навчальні дисципліни – це перелік дисциплін, що встановлюються державним стандартом освіти.

Норми оцінювання – це конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних дисциплін за певний рівень знань, умінь і навичок.

Об’єктивні закономірності навчання – це стійкі педагогічні явища, що зумовлені об’єктами навчання (зміст навчання, умови) та їх взаємодією.

Організаційні етапи навчання – це цілеспрямовані кроки у роботі викладача з метою оволодіння студентом знаннями, уміннями та навичками.

Освіта – певна сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, певної практичної підготовки, що досягаються в навчально-виховному процесі.

Освітній проект – це форма організації занять, що передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників, отримання освітньої продукції за певний проміжок часу – від одного заняття до декількох місяців.

Освітня кваліфікаційна характеристика фахівця – це нормативний документ, в якому відображено основні вимоги до якостей, знань, умінь і навичок особи, яка здобула певний освітній рівень.

Освітньо-професійна програма підготовки фахівця – це нормативний документ, в якому відображено послідовність, перелік та зміст нормативних та вибіркових навчальних дисциплін із зазначенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, форм підсумкового контролю.

Особистість – це людина, яка пристосована до життя в суспільстві із залученням її до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Особистість визначають неповторні фізичні якості, психічні процеси, темперамент, риси характеру, творчі здібності, її потреби, інтереси. Вони позначаються на її пізнавальній діяльності, навчанні, праці, вчинках, ставленні до себе, взаєминах з іншими.

Оцінка у навчанні відбиває результати контролю і є інтерпретацією і формалізацією результатів оцінювання.

Оцінювання навчальної діяльності – це встановлення рівня відповідності реальних результатів навчання еталонним.

Педагогіка – це наука про навчання, виховання та освіту (походить від грецьких слів „paidos”– дитина та „аgо”– веду, тобто „дітоведення”).

Педагогіка вищої школи – наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогічна вимога – це метод виховання, за допомогою якого педагог викликає і стимулює (чи припиняє і гальмує) ті чи інші дії людей. Розрізняють прямі педагогічні вимоги і опосередковані.

Педагогічна діяльність – вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта, розвиток тих, хто навчається… Однією з найважливіших характеристик педагогічної діяльності є її спільний характер: вона обов’язково припускає педагога і того, кого він вчить, виховує, розвиває. Ця діяльність не може бути діяльністю лише «для себе». Її сутність – у переході діяльності «для себе» у діяльність «для іншого», «для інших». У цій діяльності поєднуються самореалізація педагога та його цілеспрямована участь в зміні того, хто навчається (рівня його навченості, вихованості, розвитку, освіченості)».

Педагогічне дослідження – процес формування нових педагогічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на розкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Педагогічна технологія – систематичне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу. Це проект певної педагогічної системи, реалізований на практиці. Це строго наукове проектування і точне відтворення педагогічних дій, що гарантують успіх. Поняття "педагогічна технологія" ширше, ніж поняття "технологія навчання" і "технологія виховання".

Переконання – це метод виховання, що передбачає вплив на розум і почуття людини чи групи, який охоплює раціональну і емоційну сторони, формує погляди. Формуються переконання в процесі засвоєння студентами знань. Переконання поділяються на наукові, філософські, естетичні, політичні, моральні.

Післядипломна освіта – це здійснення навчального процесу на основі повної вищої освіти з метою одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої та досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів).

Порівняльна педагогіка – галузь педагогіки, що порівнює системи освіти різних країн.

Пояснення – монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв’язків об’єкта, що вивчається, окремих понять, явищ.

Практичне заняття (від лат. prakticos – діяльний) – форма навчального заняття, в ході якої викладач організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно сформульованих завдань.

Практичне заняття – це організаційна форма навчального заняття, що формує практичні вміння і навички шляхом виконання практичних завдань.

Прийом виховання – частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Принципи виховання («принцип» з лат. мови - це основа) – це керівні положення (основні вимоги), що випливають із закономірностей виховання та визначають загальне спрямування виховного процесу.

Принципи навчання («принцип» з лат. мови – це основа) – це визначена система вихідних, основних дидактичних вимог, установок до процесу навчання, виконання яких забезпечує ефективність навчальної діяльності.

Принципи управління освітою – це вихідні положення, яких дотримуються в управлінні ВНЗ.

Проблемна лекція – лекція у процесі якої включення мислення студентів здійснюється викладачем за допомогою створення проблемних ситуацій.

Для створення проблемної ситуації використовуються наступні прийоми: пряма постановка проблеми; проблемне завдання; повідомлення інформації, яка містить суперечність; повідомлення протилежних думок з будь-якого питання; звернення уваги на те чи інше життєве явище, яке потрібно пояснити; повідомлення фактів, які викликають непорозуміння; співставлення життєвих знать з науковими; постановка питання на яке повинен відповісти студент, прослухавши частину лекції і зробити висновки.

Структура проблемної лекції.

№ з.п	Етапи	Цілі	Прийоми та способи лектора
1.	Вступ	Оволодіти увагою аудиторії, викликати інтерес	Почати лекцію з несподіваної репліки, факту, жартівливого зауваження
2.	Постановка проблеми	Показати її актуальність; проаналізувати суперечності, часткові проблеми, сформулювати загальну проблему	Звернення до інтересів слухачів, їх потреб; посилання на факти, документи, авторитетні висловлювання; аналіз усталених, але неправильних поглядів
3.	Розчленування проблеми на під- проблеми, задачі, питання	Чітке відокремлення переліку проблем, задач, питань, розкриття їх сутності	Обґрунтування логіки розв’язання проблеми; побудова загальної схеми розв’язання проблеми, ідеї, гіпотези; засоби вирішення, можливі результати, наслідки.
4.	Виклад своєї позиції, підходів, засобів розв’язання	Показ у порівняльному аналізі власних підходів, позицій та інших думок	Обґрунтування доказових суджень, аргументів; використання прийомів критичного аналізу, порівняння
5.	Узагальнення, висновки	Сконцентрувати увагу аудиторії на головному; висловити резюме тому, що було сказано	Використання твердження, що інтегрує головну ідею, думка; найсильнішого аргументу, крилатого вислову. Показ перспективи розвитку подій

Проблемна ситуація у навчанні – це пізнавальна трудність, для подолання якої студенти мають здобути нові знання або докласти інтелектуальних зусиль. Проблемна ситуація, що усвідомлюється та приймається студентами до розв’язання, перетворюється у проблему. Проблема у якій зазначено параметри та умови розв’язання переходить у проблемну задачу чи проблемне завдання.

Проблемне навчання – такий спосіб його організації, під час якого той хто навчається отримує нові знання в результаті активної самостійної або частково самостійної (за участю викладача) мисленнєвої діяльності і який передбачає використання специфічних методичних прийомів (створення проблемних ситуацій, постановку навчальних проблем в умовах проблемної ситуації, керівництво пізнавальною діяльністю тих хто вчиться у процесі вирішення проблем).

Проблемне навчання – це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішені студентами проблем.

Проблемний виклад навчального матеріалу – діяльність лектора, спрямована на створення проблемних ситуацій, постановку навчальних проблем і керівництво самостійною пізнавальною діяльністю тих хто навчається у процесі формулювання або вирішення проблем (або в обох цих компонентах).

Проблемні питання – питання, відповіді на які не містяться ні в попередніх знаннях учнів, ні в наявній інформації, що пред’являється, і які викликають у них інтелектуальні ускладнення.

Проектування педагогічного процесу – цілеспрямоване творче попереднє визначення і конструювання програми спільної діяльності суб’єктів та її подальшої реалізації, яка спрямована на забезпечення особистісно-розвивального підходу.

Просемінар – перехідна від уроку форма організації навчально-пізнавальної діяльності студентів через практичні і лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми – власне семінарів.

Професійна етика – моральні принципи, пов’язані з поведінкою людини у сфері її професійної діяльності.

Професійна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає та розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями: педагогіка професійно-технічної освіти, педагогіка підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців, педагогіка вищої школи.

Професійне самовдосконалення – свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетентності і розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності і власної програми розвитку.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Рейтинг навчальний – «накопичена оцінка» або оцінка, що враховує «передісторію», тобто результат роботи учня упродовж певного часу, наприклад семестру.

Робота з літературою – це метод навчання, що полягає в організації самостійної роботи студентів над друкованим інформацією. Джерелом знань можуть бути: підручники, посібники, науково-популярна література, газети, журнали, збірники вправ, матеріали першоджерел, довідники, словники тощо.

Робоча навчальна програма дисципліни – це документ, що містить конктеризований опис змісту навчальної дисципліни, послідовність тем, організаційні форми щодо вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Розповідь – це метод навчання і виховання, що передбачає живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріал. Виділяють розповіді: художні, науково- популярні, описові.

Розповідь-опис – це метод навчання і виховання, що дає послідовний виклад ознак, особливостей, властивостей, якостей предметів і явищ навколишньої дійсності.

Самовиховання – це процес самостійного формування та розвитку особистості на основі власних мотивів, цілей, інтересів та вольових якостей.

Самостійна робота студента – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.

Семінарське заняття – (від лат. semimarium – "розсадник") – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію із завчасно визначених тем до яких студенти готують тези відповідей або індивідуально виконані реферати – доповіді.

Різновиди семінарських занять:

• семінар запитань і відповідей.

• семінар – розгорнута бесіда: передбачає попередню підготовку студентів з визначених завдань.

• семінар – колективне читання: студенти зачитують тексти, коментуючи їх зміст з позицій розвитку сучасної науки.

• семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

• семінар-дискусія: студенти маючи програму завчасно готуються до дискусії та розгортають її безпосередньо на занятті.

• семінар, що передбачає обговорення й оцінювання письмових рефератів студентів.

• семінар-конференція: студенти завчасно готують доповіді виступають з ними, відповідають на запитання своїх колег.

• семінар – теоретична конференція: проводиться зі студентами кількох груп курсу на основі вивчення об’ємного розділу чи цілої дисципліни.

• семінар – вирішення проблемних завдань: проводиться на основі створення проблемних ситуацій, виділенням проблемних завдань і праці над їх розв’язанням.

• семінар – прес-конференція: кілька студентів готують повідомлення з вузлових питань, а всі учасники включаються в їх обговорення.

• семінар – «мозковий штурм»: студенти завчасно ознайомлюються з важливими проблемними завданнями, які потребують вирішення, під час семінару вносять конкретні пропозиції, що до розв’язання проблеми.

Система навчання – це складова систем освіти і вищої освіти, яка є упорядкованою організацією навчального процесу, що передбачає цілеспрямовану структуризацію у застосуванні форм організації навчання, і на цій основі реалізацію певних технологій і методів навчання.

Система освіти України – це упорядковану організація набуття особистістю певних рівнів освіти, яка структурно об’єднує в собі різні навчальні заклади, наукові, науково-методичні та методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні та місцеві органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти. «Система вищої освіти» структурно об’єднує в собі: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Система педагогічних знань – це певна структуроване об’єднання педагогічних знань, що відображає зв'язки і відносини, які виникли під час історичного розвитку науки, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

Соціальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає закономірності й шляхи становлення та розвитку особистості дитини під час здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Спеціальна педагогіка (дефектологія) – галузь педагогіки, що вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями: сурдопедагогіка, логопедія, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка; виправно-трудова педагогіка.

Спецкурс – навчальний предмет, курс, який вивчається студентами на старших курсах в межах вузької спеціалізації і передбачає оволодіння спеціальними засобами професійної діяльності в обраній для спеціалізації галузі науки або практики.

Спостереження – це метод навчання, що забезпечує безпосереднє живе споглядання, сприйняття явищ дійсності (спостереження за явищами природи, праці людини).

Структурно-логічна схема підготовки фахівця – це наукове та методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Суб’єктивні закономірності навчання – це стійкі педагогічні явища, що зумовлені суб’єктом навчання (студентом, учнем) зі своїми індивідуальними особливостями (характер, темперамент, здібності, задатки), пізнавальними можливостями та інтересами.

Тест – це система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності освітнього (кваліфікаційного) рівня особи до вимог освітніх (кваліфікаційних) характеристик.

Тест дидактичний (педагогічний) – підготовлений згідно із певними вимогами комплекс стандартизованих завдань, що дають змогу виявити в учасників тестування компетенції, які піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.

Тестові завдання – певні типи дій тих, хто навчається, які мають бути прийняті за свідчення досягнення результату.

Технологія навчання – законовідповідна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і якій притаманний більш високий ступінь ефективності, надійності та гарантованості результату, ніж традиційним способам навчання.

Тренінг – навчання технологіям дії на основі певної концепції реальності в інтерактивній формі.

Уміння – здатність людини виконувати певні операції та дії (як фізичні, так і розумові).

Управління – це діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Учіння – цілеспрямований процес самостійного засвоєння людиною знань, оволодіння вміннями і навичками.

Форма навчання – це зовнішня сторона організації навчального процесу, що відображає спосіб організації діяльності учнів та вчителів, який здійснюється в певному порядку і режимі, та залежить від кількості учнів, характеру взаємодії суб’єктів навчального процесу, рівня самостійності, специфіки педагогічної діяльності.

Форма організації навчання – це конструкція певної ланки процесу навчання, певний вид заняття (урок, лекція, семінар, екскурсія, факультативне заняття, екзамен тощо).

Форма організації навчання – це будь-який вид заняття – урок, предметний гурток, факультатив тощо, які відрізняються складом учнів, місцем і часом проведення заняття, характером діяльності учнів і вчителя.

Формування особистості – це процес соціального розвитку людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.

Функції навчання – це результативно процесуальні завдання навчання.

Щербяк Ю. А. Педагогіка вищої школи: Навчально-методичний посібник. – Т.: В-во«Економічна думка» ТНЕУ, 2013. –….с.

________________________________________________________________

Здано до друку

Підписано до друку

Формат

Папір друк. Умовн. друк. арк.

Наклад